Предлагаю в этой теме обсуждать все нюансы нашего украинского языка...учиться правильно говорить и писать наши слова...не забывать историю своих родителей и предков...вообщем прививать гордость нашим потомкам за свою страну! : :ua!; : 

Слава Украине!


p.s. ...тут на одном форуме одна наша знакомая - громадянка України - назвала Державний прапор України - половой тряпкой жёлто-синего цвета...СТЫД и ПОЗОР...

УТОЧНЯЮ - тема не о политике и войне, а ВСЁМ лучшем УКРАИНСКОМ...надо начинать прививать гордость за нашу страну и народ = давайте начнём с себя...

Так, я люблю свою країну. І буду робити все залежне від мене, щоб мої діти пишались своєю країною, любили свою співочу мову. Поважали історію, традиції. Це залежить від нас с чоловіком, і ми прагнемо виростити патріотів.

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Це певно тема буде однією з моїх улюблених!

Кася пише:

Любіть Україну,

  : :ua!; :  

Я оооочень люблю свою Украину !   За нашу землю , за небо , за реки , просторы , леса  и горы !  Хотела сказать "за наше море".... уже не наше ..
за таких добрых и отзывчивых людей !!!!!   Таких людей больше нет нигде !   Бывают конечно исключения , но как говорится - В семье не без урода ...

За нашу кухню .. Ведь кто может приготовить лучше чем наша украинская хозяюшка ?  НИКТО !!!!

Люблю !   просто люблю и никогда ее не предам !  Даже если нужно будет жизнь отдать за нее !  Что бы внуки мои могли жить на ней и рожать детей .

Просто люблю ..  : :ua!; : : :ua!; : : :ua!; : 

Харьковчанка пише:

Я оооочень люблю свою Украину ! ... просто люблю и никогда ее не предам !

...вот именно надо ПРОСТО и ОЧЕНЬ любить свою страну... :13: :    : :ua!; : 

Українські звичаї і традиції


«Традиції в Україні цікаві й самобутні, але при всьому дуже різноманітні і поширені! І що цікаво – ваша молодь із задоволенням їх дотримується», – із захопленням діляться з нами туристи. Це дійсно так. І цей факт є доказом існування душі народної, вдячності своїм предкам, глибинної пам’яті (яку вчені називають архетипічною) та усвідомлення зв’язку поколінь. Українські традиції, жива та вельми цікава народна спадщина, формувалися багато століть. Тому ж, незважаючи на нашу культурологічну «європейськість» і відносну молодість держави, ми вміємо берегти духовну наступність і добре знаємось на рідних неписаних законах, українських звичаях і традиціях.

Українські звичаї і традиції

«Звичай» та «звичка» в українській мові спільнокореневі. Це – складова нашого повсякдення, яку ми вбираємо з молоком матері, зі співом коханої бабусі або з легендами, котрими так багата наша земля. І ми завжди раді поділитися з гостями країни веселими українськими звичаями, запросити їх до народних святкувань на Масляну чи то на Купалу, подарувати неймовірно красиві весільні пісні, оберег чи вишитий рушник, піднести чарочку з короваєм або пригостити смачною обрядовою їжею – млинцями, кутею, пасками. І розділити з вами радість єднання. Країн, часів, людей.

Наші гості відразу помічають головну закономірність: традиції в Україні тісно пов’язані з побутовим, календарним та релігійним життям. І це цілком природно. Адже безліч українських традицій і подій, як і у багатьох народів, були пов’язані із сільськогосподарським календарем. Обжинкові пісні, зимові колядки чи то радісні веснянки здавен супроводжували сезонні роботи. Неможливо було представити тяжку працю без господарських магічних ритуалів, а відпочинок без маскувань, розваг чи то ритуальних поздоровлень і обходів. Природна гостинність і життєрадісність передавалися з поколінь в покоління саме через ці повсякденні українські звичаї.



Сім’я для українців дуже важлива. І звичайно, що її народження та існування супроводжується багатьма українськими ритуалами та обрядами, українськими звичаями і традиціями. Засилання сватів і заручення, умовини і покривання (перехід із дівочості в заміжнє життя), дивіч-вечір чи весільний поїзд, запросини та весільний поход з багатьма викупами нареченої – майже всіх цих веселих складових із задоволенням дотримуються наші сучасники. До речі, наші дівчата дуже, як то зараз кажуть, толерантні: якщо їм не подобається майбутній чоловік, то вони, згідно з українським звичаєм, винесуть сватам гарбуза. А молоді так вшановують батьків, що тричі кланяються їм після підношення калача із сіллю. Одним словом, недарма обряд вступу до шлюбу в нас називають весіллям: це ж дійсно весело!

Українські звичаї

Українські звичаї, пов’язані із народженням дитини, насичені обереговою обрядністю. А ще – з забобонами, яких у нас немало. Наприклад, породіллям не можна зустрічатися з хворими, дивитися на змій або стригтися, шити чи різати, купувати щось майбутній дитині. І взагалі, чим менш людей знає про вагітність, тим краще. Провідувати новонародженого не можна чоловікам, та й не всім жінкам протягом 40 днів. Надзвичайно важливим є український обряд хрестин. Відмовитися від кумівства (тобто від статусу хрещеного) і донині більшість вважає за гріх. Традиційні українські пострижини – стриження волосся навхрест – проводять в річницю народження. І, звичайно, у цих обрядових діях народні українські повір’я тісно перетинаються з православними.



Традиції в Україні, безумовно, пов’язані із староукраїнською язичницькою атрибутикою. Наприклад, молодіжне і навіть бешкетне, поетичне й дуже старе свято Івана Купала (в ніч на 7 липня), як у багатьох слов’ян, колись було пов’язано із Днем сонцестояння. Ви на власні очі і зараз можете побачити, як дівчата водять таночки і пускають у воду віночки, а хлопці стрибають через вогнище та шукають квітучий папоротник. Ще одна давня українська традиція, пов’язана із поворотом сонця – 7 січня (зараз – Різдво Христове). Колись у ці зимові часи прийнято було ворожити на майбутнє, і тому зараз різдвяні українські звичаї – це гадання та заклик до природних сил. Напередодні Старого нового Року (13 січня) діти та підлітки і досі щедрують та «маланкують» (на честь преподобної Меланії). Отже якщо ви вмієте співати чи бажаєте щиро когось привітати, у вас є нагода заробити трішки українських гривень або солодощів. До речі, такі дитячі походи в чомусь аналогічні американському Хеллоуїну. Ще одна українська традиція – святити воду у Водохрещення і віра в її чудові цілющі властивості у ніч напередодні. З самісінького рання вбираємось удома в Чистий четвер (напередодні Пасхи). Обов’язково фарбуємо яйця і випікаємо пасхальні калачі до Великодню. Вшановуємо померлих у поминальний день. Проводжаємо зиму та зустрічаймо весну на Масляну. Освячуємо поля і прикрашаємо дім квітами та травицею на Трійцю.

Українські забобони

Ну, і останнє: трішечки українських забобонів, щоб ваше перебування в Україні не дуже вас дивувало. Одягнену навиворіт сорочку чи сукню трактують як можливість бути побитим. Не передавайте нічого через поріг, щоб не посваритися: краще наступіть на нього, а ще краще – зайдіть до хати. Ну, і як це назвати, як не ознакою славнозвісної української гостинності? Хочете, щоб майбутній чоловік був рудим – не доїдайте страви (правда, робити це просто неможливо – вони дуже смачні). Бажаєте достатку новенькій оселі – запустіть туди першим кота. Ну, а якщо ваша мета – самотність, то сідайте на куті стола, в цьому випадку, згідно до українських забобонів, шлюб вам не світить. Якщо ви бажаєте подарувати квіти, завжди купуйте непарну кількість, бо букети з парною кількістю прийнято приносити лише на похорон.

А якщо все це вас не лякає – завітайте до України! У містах та селах, у кожній родині, у дитячих садочках та школах, на весіллях, хрещеннях та ювілеях ви обов’язково переконаєтесь: традиції в Україні – це справжній народний скарб, частинку якого вам подарують із відкритим серцем!

Кася, яка чудова низка інформації! І корисно, і цікаво!  

Каттеина пише:

чудова низка інформації

Дякую, далі буде!

Официальный текст государственного гимна Украины

Утверждён Верховной Радой 6 марта 2003 года. В качестве гимна утверждены первый куплет и припев.

Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм i ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий, від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому,
Чорне море ще всміхнеться, дід-Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні — доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Первоначальный текст Чубинского  : :ua!; :  

Публикация стиха во Львовском журнале «Мета» (досл. Цель), 1863, № 4[7] (орфография сохранена):

Ще не вмерла у краіни ,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці ,
усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
у своій сторонці.
Душу, тіло ми положимъ
за свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.
Душу, тіло ми положимъ
за свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане,
Славний наш гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
москалямъ поганимъ ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло ми положимъ
за свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись ;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне :
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Душу, тіло ми положимъ
за свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!

Щодо гімну.
Якось на одному із засідань верховної ради було запропоновано змінити текст, як застарілий.
На мою думку ранувато таке робити. Лише зараз гімнм набрав сили і значущості.

Кася пише:

На мою думку ранувато таке робити. Лише зараз гімнм набрав сили і значущості.

...   100% ... : :ua!; :  

Мова і Ментальність: українсько-російські порівняння
МОВА І МЕНТАЛЬНІСТЬ: УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ПОРІВНЯННЯ

Олексій Братко-Кутинський


Те, що мова і ментальність інтимно пов'язані, загальновідомо. Для характеристики особливостей їх взаємозв'язку в українській мові проаналізуємо глибинний зміст українських слів шляхом порівняння його з глибинним змістом однозначних слів російської мови. Російська мова обрана нами для порівняння виключно з тієї причини, що це єдина мова, яку на Україні знає кожен, отже кожен може критично оцінити наш аналіз і перевірити вірогідність висновків.

Порівнюємо слова, що в сучасних мовах вважаються однозначними, тобто такими, які всі російсько-українські і українсько-російські словники ставлять поряд як відповідні і взаємозамінні. Словники побудовані на встановленні тотожності слів як інформаційних сигналів. Ми ж, беручи ці тотожні за словниками пари, порівняємо їх первісне, глибинне, символічне значення.

Скажемо наперед, що пропоноване порівняння не має на меті звеличити чи принизити якусь із двох мов. Сьогодні, за словниковими запасами, обидві мови безмірно багаті на поняття й слова. Як українська, так і російська мова за останні десятиліття засвоїла або почала широко вживати такі українські слова як селяни (крестьяне), росіяни (русские), хлібороби (землепашцы), держава (государство), дівчата (девушки) і т.д. і т.п.

Ми будемо аналізувати не ці нові запозичені слова, а власні словотвори, що виникли сотні років тому, слова, які й виявляють ментальність, покладену в їх основу. Зрозуміло, що порівнювати всі десятки тисяч слів обох мов тут немає ні можливості, ні потреби. Розглянемо лише центральні поняття про державу, суспільство, родину, освіту, поступ тощо.

Виявлені в попередньому тексті розділу основні світоглядні ідеї української національної ідеології проступають вже при порівнянні найзагальніших термінів: "країна", "Батьківщина", "держава", "громадянство".

"Країна", "Край" (к+рай), тобто те, що виділене богом Ра, спрямоване до Раю, до Храму сонця. Рос. відповідник - "страна", тобто "сторона", та чи інша; тобто щось пасивне, безякісне.

"Батьківщина" ("Вітчизна"), тобто батьківський край, земля предків. Рос. відповідник - "Родина", тобто там де народився; безвідносно до батьківського краю. Звідси й вираз: "моя новая Родина". Для українця "нової батьківщини" не існує, бо земля предків лише одна. Неможливі для українця й сьогоднішні висловлювання деяких російських великодержавників - "Наша Родина везде, где живут русские".

Український менталітет теж знає слово "родина", але воно значно вужче, ніж "батьківщина", це, по суті, лише рідня. Так само й російська мова знає слово "Отчизна" ("Отечество"), але тут воно вживається лише поетами, вченими й політиками для високого стилю. Це й зрозуміло, бо його ментальне коріння не властиве імперській ідеології, слово є явною калькою з української, як і слово "отец". Про це свідчить відсутність етимологічного кореня у слова "отец" і наявність такого кореня у слова "вітець".

"Держава" - суспільна організація, яка "держить", "утримує разом" певну громаду людей. Рос. відповідник - "государство", тобто суспільна організація, яка складається з государя (або самодержавця) і його підданих.

"Громадянство" - належність до "громади" (вільної, самокерованої суспільної організації з виборним керівництвом). Рос. відповідник - "гражданство" - належність до привілейованого ("служилого") прошарку підданих "государя", а саме до населення "гражд" (укріплених пунктів). Населення поза граждами (як правило, це упокорені народи й народності - "инородцы"), очевидно, не мало й тих куцих прав, які мали "граждане".

Зрозуміло, що при такому різному ставленні до суспільної формації у порівнюваних менталітетів не може бути однакового ставлення й до клітинки держави - "подружжя", або у рос.варіанті "супружество". За двомовними словниками ці поняття вважаються рівнозначними, однак символізують зовсім різне коріння у мисленні. На Україні дівчата й хлопці зустрічались і знайомились між собою з молодого віку. До шлюбу, у переважній більшості, ставали ті з них, між якими виникала взаємна приязнь, кохання, дружба. В давній Росії зустрічі молоді до шлюбу вважалися аморальними, про парування молодих, як правило, домовлялись батьки [1], а молодих, так би мовити, спрягали докупи, вони були не "подружжям", а спряженою парою, "супругами". Як бачимо, у цих словах з однаковими (на сьогодні) інформаційними сигналами стоять зовсім різні символи. Те ж бачимо й у порівнянні слів "шлюб" і "брак". Слово "шлюб", тобто "злюб", символізує поняття взаємного кохання, на що немає й натяку у слові "брак". Тут найбільше шанується не любов, ніжність ("Москва слезам не верит"),а сила - "брать" і "спрягать". Ця відмінність в ментальностях чітко виявляється й у таких поняттях, як праця, навчання, співробітництво, тощо. Так слово "праця", пов'язане в українській ментальності з прагненням до розумової діяльності ("п+раціо"), з прагненням до світлого начала ("Ра"), а в російській мові це поняття пов'язане лише з труднощами - "труд".

Якщо праця - для рос. менталітету - це труднощі, небажане, то бажаним, тим що робиться "охоче", є полювання - "охота". Укр. поняття "мисливець" (той, чия робота пов'язана з мисленням) має відповідником "того, хто захотів" - "охотника". Тоді, як російська ментальність в центр інтересу поставила полювання, то українська - хліборобство.

Хліборобська праця на Україні - найбільш шанована. Вона прирівняна тут до молитви. Слово "орати" первісно означало не стільки розворошувати землю для сівби, скільки "священнодійствувати". Слово походить з ритуалу хліборобського культу Бога Ора (іпостасі того ж світлого начала "Ра"). Рос. відповідник - "пахать" (розпанахувати, розпахувати) аж ніяк не пов'язаний із священнодійством [2]. Творцям поняття "пахать" хліборобський культ був чужим, про що свідчить вживання слова "орать" у значенні "кричати", "галасувати", слова "орава" в значенні галасливої юрби. Це наводить на думку, що давній арійський (орійський) обряд оранки, пов'язаний з проголошенням молитви, був не тільки чужим, але й незрозумілим для угро-фінських предків росіян, якщо вони сприймали його лише як невпорядкований крик і галас.

Зауважимо, що культ сонячного бога Ора шанувався усіма арійськими племенами і народами, про що свідчать його сліди у мовах арійської групи. Так у грецькій мові "ора" означає "урожай", у латинській - "прорікати" (звідки слова "оракул", "оратор"); "ораре" в латині означає "молитись"; в англійській мові "ар" має значення золотого (сонячного) кольору і разом з тим "того, що було раніше", слово "оракул" - "пророцтво", "найсвятіше", "непорушна істина" і т.д. і т.п.

Об'єднання для співробітництва чи якої-небудь іншої діяльності - "спілка" (вільне рівноправне, "з піл", тобто "з половини", об'єднання) має рос. відповідник "союз" (тобто об'єднання не вільне, а пов'язане "узами"). Аналогічно й слово "спільник", тобто учасник "з половини", має рос. відповідником "союзник", або "співв'язень". Схильність до примусу як до основного засобу засобу розв'язання життєвих проблем проступає і в понятті "подавляющее большинство". [...]

Ненасильницьке мислення українського етносу можна знайти в усіх напрямах словотворення. Порівняємо, наприклад, граматичну термінологію: "відмінок" (від "відмінний", "інший") і "падеж" (від "падати", "випадати"); "відмінювання" (від "відмінку"); "склонение" (від "склонять", пригинати). Порівняємо рос. "мятеж" (від "м'яти", "зминати") і укр. "керувати", або "кермувати" (від "керма", "керманича", того, хто стоїть за кермом, тобто (активно) працює сам на відповідальній ділянці, а не посилає інших).

Вшанування творчих якостей людини характерне й для інших словотворень українського менталітету. Порівняємо укр. "гідність" (тобто придатність до діяльності) і його російський відповідник "достоинство" (тобто належність до багачів, тих що мають "доста" [3].

До соціального спускання людини український менталітет виявляє тривогу, осуд, тоді як російський - байдужість. Порівняймо укр. "злидар", "злидень" (негативно-тривожна оцінка "зло") і рос. "нищий" (нейтральна оцінка, "ніщо"). Аналогічно укр. "злодій" і рос. "вор". Старослов'янське "вор" означало межу, отже рос. "вор" - "той, що не визнає "меж" (без засудження цього вчинку). Так само "злочинець" (засудження) і "преступник", тобто "той, що переступив" (теж без осуду). Разом з тим, український менталітет прагне мінімально принижувати людину, навіть ту, що зійшла з доброчинного шляху. Так, наприклад, жінку, що втратила цнотливість, українці називають "повія" (та що живе по "Вію", тобто за давніми законами пунуальної сім'ї, яка не ділилась на шлюбні пари); рос. відповідник цьому слову дуже образливий: "шлюха", "потаскуха".

У ключі насильства виступає й російське слово "пытка", відповідника до якого український менталітет взагалі не створив, задовольнившись латинським ("тортури"). Зате й український менталітет створив поняття "поступ", якого не має російська мова ("прогресс" - латинське слово). Те, що поняття поступу, зокрема як руху до знань і світла, характерне саме для української ментальності, свідчить порівняння цілої низки понять, пов'язаних з поступом як оволодінням знаннями. Якщо слово "образование" [4] означає підгінку під певний "образ", "образец", досягнення чогось "образцового", то українське слово "освіта" означає оволодіння знаннями, рухом до першої іпостасі Трійці - Світла. Взагалі, поняттям світла пройнята ціла низка фундаментальних понять українського менталітету: СВІТ (рос. мир), всеСВІТ (рос. вселенная), СВІТогляд (рос. мировоззрение), СВІТозарний (рос. лучезарний), СВІТоправний (немає рос. відповідника), СВІТлочолий (немає рос. відповідника) і т.д. і т.п. Навіть укр. поняття "свято" походить від божественного світла святості, тоді як рос. відповідник - "праздник" походить від поняття "праздності", тобто "неробства", "порожнечі".

"Світло", "ясність" для української ментальності - найвища характеристика; для російської - найвищою є сила, величина. Порівняймо, наприклад, титули вищих посадових осіб: "ясновельможність" і "величество".

У своєму гімні українці просять зберегти їх Батьківщину і просвітити їх; росіяни - зберегти царя і дати йому силу, щоб настрашити:

Боже Великий, Єдиний
Нам Україну храни
Волі і Світу промінням
Ти її осіни.
Світлом Науки і Знання
Нас усіх просвіти!

-

Боже, Царя храни!
Крепкий, державный
Царь православный
Царствуй на славу,
На славу нам,
На стах врагам!

Українці шанують не уподібнення до зразка ("образованность"), а протилежну якість - самобутність, особливість. Звідси українські слова "особа", "особистість", яким, за словниками, мають відповідати російські слова "лицо", "личность". Як бачимо, й тут немає рівнозначності, оскільки в першому разі йдеться про поглиблену, внутрішню характеристику чогось особливого, неповторного, а в другому - про зовнішню. Слово "личность" походить навіть не від слова "лицо", а від ще більш зовнішнього, несуттєвого, від "личини", тобто маски.

Наведемо ще кілька порівнянь нібито рівнозначних слів: "захист" ("за+хист", тобто за власні здібності) - "защита" ("за+щит", тобто за щось); "звитяжець" (той що витягнув, підніс вище) - "победитель" (той, що лишився живим "по бідах"); "перемога" ("пере+могти", тобто вище, ніж могутність) - "победа" ("по+бедах"); "лікарня" (місце де дають ліки, лікують) - "больница" (місце де панує біль). Природно, що від такого життя, яке відбилось у російському менталітеті, алкоголь - єдине спасіння. Тому й "водка" для нього - ліки, і творить він це слово від поняття лікувальної води, а не від поняття пекучого вогню, як це бачимо в українській мові, де відповідником є "горілка", чи "паленка".

Можна й далі наводити подібні порівняння, однак це, мабуть, буде зайвим, оскільки протилежність ментальностей, що стоять за словотворенням в обох мовах, очевидна й з наведених прикладів.

Підбиваючи підсумки нашій першій мандрівці в океан рідних слів, скажемо кілька слів про підводні рифи та отруйні течії, що іноді трапляються в цьому океані. Отруйними течіями є лайки й брутальні слова, а підводними рифами - спрощений підхід до розкриття глибинного змісту слова, який породжує дезинформацію ("вор+скла", "у+горці" тощо), та бездумне користування спотвореними "ходячими" виразами. [...]

Від ненавмисних спотворень змісту - рифів нашого океану - набагато небезпечнішими є отруйні течії - лихослів'я. Такі слова не хочеться вимовляти, але про них не можна й змовчати, оскільки вони несуть страшну загрозу для нашої ментальності, мови й нашого існування як самобутньої нації. Особливо небезпечна матерщина, яка останнім часом мов смертельна отрута вливається в океан рідних слів.

Коли більшовицькі кремлівські володарі вирішили покласти край українському духовному відродженню, до столиці України був посланий Молотов. Не скидаючи шапки, він вийшов на трибуну і покрив відбірним російським матом весь український провід, що зібрався вершити подальшу долю України. Очевидці розповідають, що цей вчинок Молотова викликав шок, розгубленість, відчай. Слухачі були повністю деморалізовані, що полегшило присланим з Москви чекістам і місцевим негідникам досить легко розправитися з урядом та партійним керівництвом України. За короткий час вони були роз'єднані, ошельмовані й постріляні.

Ефективність матерщини в руйнуванні совісті і духовності добре усвідомлювали стратеги й тактики Кремля. Вони ввели її до партійної і державної мови, вона рясніла в усних висловлюваннях і в державних документах. Був випадок, коли чекістські кати завагались, що чинити з дітьми і дружинами "ворогів народу"? Вони подали список дітей на рішення партії, і той самий Молотов наклав резолюцію "расстрелять к ... матери!"

Офіційна матерщина з Москви за часів панування комуністичної партії зафіксована не лише в документах органів терору, а й у численних телетайпограмах на заводи і в урядові установи. В ті часи часто можна було чути не лише від приватних осіб, а й від російських теле- і радіожурналістів слова гордості за "найсильнішу у світі" російську лайку.

У чому ж особливість російської національної лайки? А в тому, що ця лайка втоптує в бруд, обливає нечистотами такі найсвятіші для людини поняття як Бог, Душа, Матір. Людей, що живуть без мату і шанують матір, душу і Бога російська лайка буквально вибиває з колії, деморалізує, травмує їх почуття і мислення, робить беззахисними. І цей удар по психіці не уявний, а можна сказати, цілком матеріальний. Екстрасенси і йоги знають, що вібрації грубої лайки руйнують тонку матерію астралу і менталу, тобто руйнують середовище наших почуттів і думок.

Чому ж не страждають від цього матерщинники? А вони призвичаєні, вони ростуть в родинах, де лаються батьки й матері, бабусі і дідусі, дівчатка і хлопчики і закохана молодь... Все, що може зруйнуватись, - у їхніх душах вже зруйновано, вони призвичаїлись жити в словесному смороді, отже можуть користуватися ним як зброєю в той же спосіб як користується фізичним смородом скунс. [...]

У короткому висвітленні проблеми взаємозв'язку мови і ментальності та характеристики національної особливості цього взаємозв'язку не має можливості охопити проблему в усіх деталях. Однак, сподіваємось, що основні принципи структурування української мови і ментальності вдалося виявити. Це дає змогу нам перейти до аналізу такого аспекту феномену України, як її культура, тобто зовнішній, так би мовити, матеріалізований вияв ментальності.


Примітки:

1. Яскраве порівняння двох цих звичаїв зроблене Лесею Українкою у п'єсі "Бояриня".

2. І сьогодні поняття "пахать" дуже далеке від священнодійства. Воно широко використовується в переносному значенні для характеристики важкої невдячної і непрестижної роботи.

3. Терміни "доста", "достойність", "достоинство" виникли на тому етапі слов'янської історії, коли число "сто" було найвищим і вираз "до ста" означав найвищу заможність. Цей термін живе і в українській мові, але, переважно, в нижчих значеннях: "достаток", "досить" і т.п.

4. Слово "просвещение" з'являється в російській мові лише після організації Петром I вищого учбового закладу у Москві на базі Київського університету, званого "Києво-Могилянська Колеґія" і є прямим запозиченням з української мови.

Так, наша мова милозвучна, наповнена любов'ю до всесвіту. Наша мова, то є мова творіння.

А ще є така дивина. В російській мові є слово "любить", а в українській два поняття "любити" і "кохати". Любити можна дитину, Батьківщину і так далі. А кохати можна лише одного единого (ну чи одну єдину...)

Байка про козла

Доля овець, відомо зла – в порі мов свині.

Ті, хто поставив на козла – мозолі в спині.

Зажив пестун козел, при новім сані,

Капуста соковита до столу, гриби в сметані,

До послуг особиста дача, овечки, кози,

І в засіки свій окремий хід,- та досить прози.

Портфель до Ради, апартамент, із офісом елітним ,

До послуг псів навчену рать з достатком львиним.

Про новоявленої зірку, своя сорока,

Розносить вісті на хвості – замилив око.

Козел, розширив свій загін, тепер - еліта,

Рога поставлені на кін і всі копита.

Вовки занадилися в друзі, брати - шакали ,

А ті що вибрали його, прохід не знали,

Забуті вівці, й те що палко обіцяли,

Йому привласнили сан, не до отари.


Мораль Для тих, хто в Раду вибирає,
І в котре цих козлів по всьому вихваляє,
Як не заглянеш в гаманець,
Затрат не втрапиш на нівець
"Там, де козли - там совісті немає"

Лайтесь українською!
Пропонуємо вашій увазі невелику збірку колоритних українських прокльонів та лайок, які замінять нам матюки, бо мат — це все таки прерогатива російської мови.

Щоб тебе Бог любив
Бий тебе сила божа
Щоб тобі добро було
Щоб тебе в прецель скрутило
Абись розпався на кавалки, а інакше зрісся
Бодай ти скис
Щоб ти з глузду зсунувся
Щоб тебе качка копнула
Бодай тобі абищо
Щоб тобі булька з носа вискочила
Щоб тебе муха вбрикнула
Щоб тобі рачки лазити
Сто чортів тобі в печінку
Бодай тобі лиха година
Колька тобі в печінку
Шляк би тебе трафив

Каттеина пише:

Лайтесь українською!

 : :ua!; :   :2bad9273bbe9ae 

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]Значение оберегов-символов, популярных в Украине

Мельница - подведение итогов, плодородие.

Подсолнух - благодарность, верность и стойкость духа.

Мальвы — любовь к родной земле и своему народу.

Подкова — счастье и удача.

Хлеб — благополучие, достаток, гостеприимность, человеческая жизнь.

Глечик (глиняный кувшин) — полная чаша в доме.

Петух — охрана дома от зла, торжество добра.

Колесо — беспрерывное обновление жизни.

Мешок — богатство и достаток.

Метла (вверх) — к деньгам.

Кукуруза — продолжение рода, сплоченность семьи.

Птица — честность, единство земного и небесного, память о предках.

Перец — мужское здоровье.

Дом, хата — единство и крепость семьи.

Тыква — плодородие.

Бабочка — бессмертие души.

Владимир Макаренко пише:

Значение оберегов-символов, популярных в Украине

...судя по картинке - жена не изменилась, а ты раздобрел на мёде...  

 ...Что есть , то есть!
 Понравилась картина " Украинский калорит"!

Владимир Макаренко пише:

Понравилась картина " Украинский калорит"!

...главное слово "украинский" - у нас не может не понравится... 
...не пропадай надолго...:diablo: 

...в тему про пчеловодство загляни...  

Безперечно, кожен народ має свою давню культуру, традиції, характер, який проявляється повсякчас у творчості, а також національному традиційному одязі. Все це трепетно зберігається і передається від покоління до покоління, й український національний костюм не є винятком.

Давайте подивимося, як же одягалися наші предки, які тканини і технології використовувалися при виготовленні одягу.

Як правило, жіночий костюм складався з сорочки (кошулі, вишиванки), спідниці-поневи (дерги, запаски, плахти або андарки), корсетки або жилетки, національного взуття. На шию одягалося намисто, ґердани або коралі, а на голову вінок із квітів ручної роботи, очіпок або чільце. Верхнім одягом була юпка (куртка), яка повторювала форму жилетки. Чоловічий костюм складався з сорочки-чумачки, штанів або шароварів із поясом, свитки і шапки.
[img][Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення][/img]
[img][Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення][/img]
[img][Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення][/img]

Каттеина пише:

Щоб тебе в прецель скрутило

...что значит слово "прецель"?..

я понимаю, что скорее всего: в дугу скрутило

Чиста мова
Слова-паразити – це такі собі вставні «малі слова» (прийменники, сполучники, звертання, словосполуки, навіть подовження якоїсь однієї букви і т.п.), що не несуть якогось певного змістового навантаження і переважно вживаються для зв’язки слів.

Ці паразитні словечка міцно в’їдаються в лексикон людини і стають звичкою в розмовній мові. Вони бувають абсолютно безглуздими, що в результаті, переважно, збивають співрозмовника з пантелику і заважають розумінню сказаного.

Слова-паразити характерні не лише для тих, у кого малий словниковий запас. Ними зловживають і у високоосвіченому середовищі. Навіть мовознавці цим грішать. Найбільш поширені — «власне», «властиво». Слова-паразити характерні і для мови наших перших осіб у державі, Леонід Кучма зловживав фразою «як кажуть».

Психолінгвісти вибудували власну теорію, за якою завдяки словам-паразитам можна охарактеризувати світогляд і характер їхнього носія. За цією теорією, «паразит» «як кажуть» вказує на людину, невпевнену у своїх діях, словах, думках. Слово «просто» притаманне людям, схильним вважати, що життя повинно бути простим і логічним. Той, хто вживає слово-паразит «насправді», хоче відкрити людям очі на правду життя і уявляє себе своєрідним борцем за істину. «Самі розумієте» — характеризує людину як боязку, яка постійно прагне перед усіма вибачатися.

Боротися зі словами-паразитами не так уже й легко. Тим, у кого вони виникають через брак словникового запасу, мовознавці радять читати якомога більше класичної літератури. «Щоб уникнути паразитичних вигуків під час виступів, важливих розмов, варто говорити повільніше, ніж зазвичай, даючи самому собі час краще обдумати майбутню репліку. У побутовому спілкуванні найважчий етап у викоріненні «паразитів» – помітити, які ж саме слова засмічують твою мову. Для цього варто попросити в оточуючих звернути на це увагу і робити зауваження. А вже тоді намагатися самому контролювати мовлення. Головне — внутрішня самодисципліна». Психолог Юрій Живоглядов шлях до чистоти мови вбачає у розумінні своєї індивідуальності, бажанні вийти за межі шаблону, який нав’язується зовнішнім середовищем, та прагненні бути самим собою.

За 22 года независимости в стране родилось огромное количество фраз от наших первых лиц страны, которые понятны только нам украинцам. Самые известные из них давайте вспомним...

Бандитам — тюрьмы!
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Предвыборные обещания Виктора Ющенко, которые так и не стали реальностью.

Вона працює
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Во время президентских выборов 2010 года Вона працює было главным слоганом Юлии Тимошенко. Мало кто уже помнит, что фраза заканчивалась словами «вона — це Україна». Во время и после кампании эти слова воспринимали с иронией, а сам слоган стал главной темой множества анекдотов и демотиваторов.

Всё будет Донбасс
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Некогда позитивный лозунг, который обыгрывал слова Класс и Донбасс, стал угрозой для всей страны. На теплое место в правительстве, в милиции или суде были назначены выходцы только  из Донбасса?!    Этого и следовало ожидать, ведь Все було Донбасс!

Маємо те, що маємо
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Слова Леонида Кравчука стали крылатыми, отображая всю суть нашего украинского характера и философию фатализма.

Ці руки нічого не крали
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Слова Ющенко стали крылатыми, но сейчас они олицетворяют не честность, которую имел ввиду экс-президент, а иронию и сарказм по отношению к адресату послания.

- Вовочка, що ми маємо з курки?
- Яйця.
- Вовочка , ну все-тaки, подумaй, що ми маємо з курок?
- Багато яєць.
- Ну добре. Ось ти нa чому спиш?
- Нa підлозі.
- А під голову що клaдеш?
- Вaлянок.
- Ну добре, підійдемо до справи з іншого боку. Твій тато нa чому спить?
- Нa мaмі.
- А якщо мaми домa немає?
- Нa сусідці.
- А якщо сусідки домa немає?
- Тоді і тата домa немає.
- Ну добре, підійдемо до справи з іншого боку. Твій дідусь нa чому спить?
- Нa ліжку.
- А під голову що клaде?
- Подушку.
- А якщо по подушці вдарити, що буде?
- Пилюка.
- А якщо сильно удaрити?
- Клопи.
- А якщо взяти ніж і розпороти подушку, що отримаємо?
- Наганяй від дідуся.
- Ну добре, отримав ти від дідуся, ну a потім-то що буде?
- Пір’я.
- ФФФуууу! Ну тaк що ми маємо з курки?
- Яйця…

Олег--- пише:

А ще самі Говорили, що наш форум не місце для політики...

...я был уверен на 200%, что от тебя будет подобный комментарий, когда писал...НО это не политика, а то что есть плохого в нашем языке в преддверии Дня независимости...
...в предыдущем сообщение Катенька вспомнила про слова паразиты Кучмы - я и решил показать, что и его предшественник и его последователи мало чем отличаются...все они не совсем правильно говорят по-украински - НО нас с Вами учат как жизнь...

...есть хорошая фраза из старого фильма - "не учите меня жить - помогите материально...

Олег--- пише:

ну погодьтесь - ці морди на фото вище далекі від української культури і звичаїв.... не варто їх сюди....

...соглашусь, что эти люди не лучшее последователи настоящего украинского духа, НО они и как мы с Вами - Украина!!! : :ua!; : ...учиться хорошему можно только досконально изучив плохое...

Згідний з Вами,Михайлович! Цитувати не люблю,і так всі зрозуміють! А тепер загадки: Спробуйте перекласти: 1)рондель. 2)філіжанка 3)бритванка 4)маринарка

Олег,не підказуй!

Олег,що таке ,,виборна,,?

В ,,Криївці,, був, і не раз! Пів метра ковбаси куштував,медовуху пив,але такого не чув!

Привет всем! Боюсь ошибиться, но мне думается, что "дзигарок" это будильник, "филижанка" это чашка?   

Маринарка - это пиджак
Пьєц - печка
Батяр - гуляка

Як цікаво. Така чарівна та багатогранна мова наша.

Загадка.
Перекладіть з російської на українську ОДНИМ словом наступне:"Извините, я не расслышал, Будьте добры, повторите еще раз".

Кася пише:

Загадка.
Перекладіть з російської на українську ОДНИМ словом наступне:"Извините, я не расслышал, Будьте добры, повторите еще раз".

...перепрошую..

Точно!