Корова на подворье
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
«Культ» коровы в крестьянском хозяйстве уходит в глубокую старину. Как более покладистых, их даже предпочитали использовать вместо быков для обработки земли. «Кормилица наша», — так ласково величали корову в крестьянских семьях, и этими словами сказано все.

Коровы любят спокойное и ласковое обращение, за которое одаривают хозяев обильными удоями. Опыты показывают, что на их продуктивность плодотворно влияет и музыка. Коровы легко осваивают команды и необходимые навыки поведения и очень привязываются к своим хозяевам.

Хорошая корова полностью может обеспечить крестьянскую семью всеми необходимыми молочными продуктами.

Как же выбрать хорошую корову?

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Чтобы не ошибиться при покупке, считаем необходимым дать несколько полезных советов.

Самое лучшее — приобрести коров молочной породы, которая распространена в вашей местности. В нашей стране районировано около 50 пород. Наибольшее распространение получила черно-пестрая. Таких коров можно встретить почти по всей стране, так как они хорошо приспосабливаются к различным климатическим условиям. Обычно взрослая корова этой породы весит 450—500 кг и при хорошем содержании и кормлении может дать за год по 5—6 тыс. кг молока. В южных районах нашей страны держат коров красной степной породы с примерно таким же удоем. Старинные русские породы, холмогорская и ярославская, распространены а северных районах.
Если при покупке животных в племенном хозяйстве, как правило, можно получить сведения по происхождению и продуктивности, то, приобретая корову или телочку у местных жителей, животных приходится оценивать по внешнему виду.

Признаком ее высокоудойности является единообразное, с обширной площадью прикрепления, или чашеобразное вымя; отвислое вымя (козье) характерно для низкоудойных коров. У молочной коровы должна быть небольшая, легкая, сухая голова удлиненной формы, длинная тонкая шея. Брюхо — бочкообразное, хвост тонкий и длинный, спина, поясница и задняя часть туловища должны образовать сверху почти правильную линию, Провислость спины, узкозадость и иксообразность конечностей считаются пороками. О здоровье скота говорит его бодрость, ясные глаза, отсутствие кашля, твердая легкая походка.
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Возраст коровы можно определить визуально по двум основным признакам.
Прежде всего — по кольцевидным перехватам на рогах. Дело в том, что роговые кольца являются следствием внутренней перестройки организма под влиянием стельности, причем, чем хуже было кормление в период стельности, тем заметнее перехват. Число перехватов соответствует числу отелов коровы. К этой цифре надо прибавить 2—2,5 года (возраст до первого отела) — и получим возраст животного. Расстояние между кольцевыми перехватами на середине рога должно быть 1,5—2 см. Если промежутки более широкие — значит корова длительный период была яловой, и ее лучше не покупать.

Возраст коровы можно определить и по зубам; у молодых —по смене молочных резцов на нижней челюсти на постоянные, у полновозрастных — по форме стертой поверхности резцов. В этом случае за помощью надо обратиться к специалисту, который может легко это сделать. Сведения о приобретении животных следует сообщить в суточный срок ветеринарному врачу, который обслуживает ваш населенный пункт, и в трехдневный срок-— в сельский или поселковый Совет народных депутатов.
При покупке корову необходимо подоить. При прощупывании вымени не должны ощущаться никакие внутренние затвердения. Хорошая корова легко доится, молоко из всех сосков выливается ровными струями, после доения вымя резко уменьшается в объеме, образуя ряд складок, кожа становится мягкой.
Покупая корову, необходимо ознакомиться с ее ветеринарным свидетельством, где указано состояние здоровья животного, содержатся отметки о прививках. Если у владельца животного такого документа нет, корову лучше не покупать. Мясные породы овец, овцы мясные.
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Мордашки такие красивые.
За коровой нужен очень хороший уход. У нас говорят, что у коровы на языке, то и в молоке. Как за коровой хозяин смотрит на совесть, так и молоко, вкусное, жирное.

Каттеина пише:

За коровой нужен очень хороший уход.

...за любой живностью нужен уход...тогда и воздастся...

Но я корову заводит не буду. Это дело решённое.   

А я корову хочу, та поки що не можу собі дозволити. Можливо через кілька років.

Каттеина пише:

Но я корову заводит не буду. Это дело решённое.   

...никогда не говори никогда...  

Нееееее, не в этом случае. Максимум, козу заведу. И то, породистую какую-нибудь.
Я объём работы с коровой хорошо представляю, поэтому ненененене.

Корови мають ходити без будь-яких проблем

Найчастішими патологіями в ділянці пальця є ламініти, деформація ратичок, міжпальцеві дерматити і флегмони, гнійно-некротичні процеси, виразки, незадовільне рогоутворення, надмірне стирання, артрит, некробактеріоз та інші, які призводять до кульгання тварин. Ознаки різних захворювань кінцівок і ратиць у тварин діагностуються у більшості високопродуктивних стад нашої країни починаючи з першої лактації. Так, у 2005 році на підставі обстежень восьми господарств (1746 голів) різних областей України встановлено, що середня кількість захворювань великої рогатої худоби некробактеріозом становила 23,1% з діапазоном від 13,3 до 40%, а вибракування за цим захворюванням — 10,0% (4,4–18,2% ).
Корови з хворими ратицями, зазвичай, пригнічені, менше вживають корму, малорухливі, часто лягають біля годівниць — очевидно, їм важко йти до місця відпочинку. Вони можуть погано або зовсім не приходити в охоту. За субклінічної форми захворювання ратиць у корів знижуються надої та відтворна здатність, а гострий перебіг ламініту спричиняє різке погіршення загального стану тварин (лихоманка, прискорений пульс і дихання, потіння, пронос або атонія, різке зменшення секреції молока). Грудні кінцівки виставлені вперед, а тазові — підведені під черево. Опір в основному переноситься на м’якуші, ратична стінка вивільнюється від опори; виражене кульгання, короткий крок. Ратиці гарячі на дотик і дуже чутливі до надавлювання пробними щипцями, особливо у ділянці стінок.
Захворювання ратиць у молочних корів завдає власникам худоби значних матеріальних збитків. Адже хвороба призводить до відставання у рості й розвитку, втрати живої маси тварин і молочної продуктивності (на 30–80%), вгодованості, до низької відтворної здатності, безпліддя бугаїв, збільшення кількості маститів, вимушеного вибракування. Недуга також негативно позначається на якості м’яса забійних тварин. До цього слід додати вартість недоодержаних телят, додаткових затрат на ремонт стад і лікування хворих корів.
Втрати молочної продуктивності однієї голови дійної череди можуть сягати 400 кг за лактацію, а зниження приростів на відгодівлі — понад 200 г за добу. Видатки внаслідок некробактеріозу у молодняку на дорощуванні становлять близько 3000 грн на одне теля через зниження племінної цінності та збільшення витрати кормів.
Причини захворювань ратиць у корів носять багатофакторний характер, а саме: генетичні чинники, незбалансована годівля тварин (особливо за мінеральними речовинами), незадовільні умови утримання, інфекції та неврегульована система управління виробництвом.
У цілому більшість дослідників схильні вважати, що пусковим механізмом захворювання ратиць у корів є порушення рубцевого травлення та хронічний ацидоз. Аналіз висновків різних дослідників переконує, що захворювання ратиць виникає внаслідок зниження загальної резистентності організму, що пов’язано із порушенням умов догляду та годівлі, а також невідповідністю умов утримання, особливо імпортованих нетелей та високопродуктивних корів, їхньому генетичному потенціалу продуктивності, фізіологічним особливостям та можливістю адаптації до нових умов.
Для боротьби з хворобами кінцівок і ратиць великої рогатої худоби у нашій країні і за кордоном розроблено й запропоновано багато організаційних, профілактичних заходів та лікарських засобів і методів їх використання, але, на жаль, вони недостатньо ефективні.
До запобіжних чинників належать, передусім, селекційні заходи, спрямовані на поліпшення стану ратиць у молочних корів. Зокрема, ретельне ведення записів про корів, які не кульгають і мають міцні та правильної форми ратички; проведення порівняльної оцінки племінних бугаїв; відбір бугаїв з правильною поставою кінцівок (щоб кут ратичок був не менший за 45°) та подовженим терміном продуктивного використання; постійний контроль і оцінка стану ратиць у корів.
Існує спосіб оцінки міцності ратиць на підставі відповідних індексів, який враховує площу ратиць, висоту тварин у холці, обхват грудей і п’ястка. Для об’єктивної оцінки ратиць у худоби розроблено спеціальну 100-бальну шкалу, яка враховує величину між окремими параметрами ратиць.

Основа здоров’я — раціональне харчування
Уміння правильно організувати годівлю — основне в профілактиці захворювань ратиць у тварин.
Помилки, допущені при годівлі корів, можна визначити за станом їхніх ратиць. М’які ратиці, нариви та інші ураження можуть бути зумовлені тривалою годівлею корів кормами з недостатнім вмістом мінеральних речовин і вітамінів та структурної клітковини і підвищеним вмістом протеїну. В організації годівлі корів молочних порід найвідповідальніші два періоди — це два тижні перед отеленням і перші чотири місяці лактації.
У перший період лактації для одержання високої продуктивності корів у господаря є бажання підвищити в раціоні вміст енергії завдяки збільшенню концентрованих кормів. Проте за цих умов дуже важливо не погіршити роботу травного тракту та запобігти ацидозу рубця. За нестачі в раціоні клітковини і високого вмісту вуглеводів підвищується утворення в рубці молочної кислоти. Наслідком такої тривалої годівлі є різні захворювання тварин, у тому числі й ратиць.
На підставі досліджень, проведених в умовах комплексу з безприв’язним боксовим утриманням, встановлено, що захворюваність на некробактеріоз з ураженням ратиць підвищується у разі зниження у раціонах кількості сухої речовини (r = -0,65), грубих кормів: сіна трав’яного борошна і соломи (r = -0,51), цукру (r = -0,50), каротину (r = -0,42), а також збільшення кількості концентрованих кормів (r = 0,58). У дійних і сухостійних корів, хворих на некробактеріоз, помітно знижується рівень білкового та А-вітамінного обміну. Водночас у дійних хворих корів знижується інтенсивність фагоцитозу. Для підвищення ефективності лікування корів, хворих на некробактеріоз, слід додатково балансувати раціони за протеїном і каротином, проводити А-вітамінізацію поголів’я.
Для правильного формування кормових раціонів важливо враховувати роль окремих елементів у годівлі тварин. Так, у корів, яким давали корми з вмістом 19,8% сирого протеїну, кульгавість траплялася частіше і тривала довше. Продукти розпаду протеїну в рубці можуть бути причиною ламініту у корів. Використання в раціонах корів сірковмісних амінокислот сприяє поліпшенню якості ратиць.
Раціони, які знижують рН рубця, також призводять до частої кульгавості корів. Годівля корів змішаними кормами, так само, як і окремими, може впливати на ступінь і тривалість зниження рН рубця. Бажано, щоб раціон містив мінімум 17% кислотнорозчинної і 23% нейтрально-розчинної клітковини. Їхні рівні мають бути збільшені в раціонах, які містять малу кількість клітковини з грубих кормів. Наприклад, для худоби, в раціоні якої переважає пасовищний корм і недостатньо грубих кормів. Корови на пасовищному утриманні можуть мати низький рН рубця, як і корови, в раціоні яких наявні грубі і концентровані корми. Якщо раціон корів у цей період містить 4–5 кг концкормів, рівень нейтрально-розчинної клітковини має бути збільшений до 20%. У пасовищний період корисно згодовувати коровам сіно і солому. Грубі волокнисті корми потрібні при згодовуванні молотого, а також вологого (> 28% вологи ) зерна та ферментованого ячменю.


Мінеральні добавки — конче потрібна складова
Важливу роль в оптимізації обмінних процесів організму відіграють макро- та мікроелементи, які у тваринництві застосовують переважно як мінеральні добавки. Корми доцільно збагачувати міддю, потрібною для нормального розвитку скелета, процесів кровотворення і відтворення росту, та цинком — складовим компонентом багатьох ферментних систем організму тварин. Його добавка до раціону корів молочних порід сприяє зменшенню випадків ратицевої гнилі, тріщин рогового башмака, міжпальцевих дерматитів, флегмон і ламінітів (див. табл.).
Оцінка стану кінцівок корів молочних порід, яким у раціон додали органічний цинк (2–3 г на добу впродовж 70 днів)
Примітки: цифрова оцінка — від 1 до 5:
1 — відмінно,
2 — добре,
3 — посередньо,
4 — погано,
5 — важко (про хвороби);
хх — високовірогідна різниця; х — вірогідна.
Під час оцінки стану ратиць у лактуючих молочних корів, до раціону яких додавали цинк, відмічено зменшення відхилення рогу білої лінії, крововиливів на підошві, альтерації підошви порівняно з тваринами, що його недоодержували. Дослідники рекомендують, щоб у раціоні корів було чотири частини органічного цинку і одна частина міді. Таке співвідношення допоможе запобігти дисбалансу в обох органічних і неорганічних джерелах.
Встановлено також, що для хрящового і колагенового формування та росту кісток, а також для репродуктивної функції тварин потрібен марганець. У тварин, які мають клінічну нестачу марганцю, спостерігається порушення постави скелета, викривлення кінцівок. Марганець допомагає зменшити проблеми з кінцівками корів завдяки підтриманню формування ратиць. Оптимальний вміст марганцю у раціоні корів — між 40 і 50 мг/кг сухої речовини раціону.
Перетравності клітковини і кращому засвоєнню азоту сприяє кобальт. За достатньої кількості кобальту в раціоні відбувається синтез потрібної кількості вітаміну В12, нестача якого погіршує обмін білків й енергії і призводить до кульгавості корів. Кобальт запобігає виникненню окисних й енергетичних стресів. Тварини набувають стійкості проти інфекції, зокрема, шкірного покриву та слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. Потреба корів у кобальті становить, пересічно, 0,10 мг/кг сухої речовини раціону. Дослідження свідчать, що за умови збільшення рівня кобальту в раціоні корів до 0,25–0,35 мг/кг сухої речовини збільшується і засвоюваність клітковини раціону. Радимо враховувати, що високий вміст у раціоні марганцю, цинку і йоду може дещо зменшувати доступність кобальту.
Йод потрібен тваринам для синтезу гормону щитоподібної залози — тироксину, — який регулює рівень і перебіг обміну речовин. Симптоми йодної нестачі: зниження відтворної здатності корів, пригнічення імунної системи організму, збільшення випадків респіраторних хвороб та ратицевої гнилі. Рекомендований вміст йоду в раціоні лактуючих корів молочних порід коливається між 0,3 і 0,9 мг/кг сухої речовини раціону і залежить від фізіологічного стану та рівня молочної продуктивності. Наприклад, у групі ремонтних телиць, яким згодовували добавки йоду, відмічено кульгавість і захворювання ратиць у 8,3% тварин, тоді як у контрольній групі — 20,8%. Слід зазначити, що велика кількість нітратів, а також використання сої і ріпаку в раціонах збільшують потребу тварин у йоді.
Потрібним елементом, що захищає організм тварин від окислювального впливу, визнано селен. Про нестачу селену в організмі тварин свідчить пригнічення імунної системи, слабкий або тихий перебіг охоти, зменшення запліднювальної здатності, затримка посліду, метрити, мастити, захворюваність кінцівок. Оптимальна потреба корів у селені становить 0,1–0,3 мг/кг сухої речовини раціону, а високі дози селену можуть спричинити випадіння шерсті на задній частині тулуба, деформації ратиць та інші захворювання. Доведено, що використання в комплексі селену і вітаміну Е зменшує випадки затримки посліду й ендометритів у корів.
Результати експериментів, проведених на поголів’ї близько 3000 корів, свідчать, що згодовування суміші мікроелементів — цинку, міді, марганцю, йоду, селену — сприяє зменшенню випадків пальцевих дерматитів, запобігає створенню складок дорсальної стінки та, в цілому, здатне значно поліпшити стан здоров’я кінцівок і ратиць молочних корів.


І обов'язково — вітаміни
Крім макро- і мікроелементів, у створенні і збереженні якісної рогової речовини — передумови здорових ратиць у корів — беруть участь вітаміни.
Серед вітамінів групи В особливу роль для молочних корів відіграє водорозчинний вітамін біотин (В7), необхідний для формування і збереження цілісності кератинізованих тканин, таких як шкіра і ріг ратиць. За його нестачі спостерігається здуття черева, ураження шкіри і випадіння шерсті. Дослідами на коровах-первістках голштинської породи, яким до раціону додавали біотин — 20 мг/голову в день упродовж 100 днів, встановлено, що відшарування рогу білої лінії зменшилось на 17% у задній латеральній частині ратиці і на 18% — у медіальній, а в 11-місячному досліді на 56 коровах, корми яких містили таку саму кількість біотину, нарости ратицевого рогу вже через 4 місяці зменшились на 20,2–37,3%. Крім поліпшення стану кінцівок корів, дослідники відмічають позитивний вплив біотину на продукування молока. Так, додавання 20 мг біотину на добу підвищувало надій дослідних корів на 1,0–2,4 кг порівняно з тваринами контрольних груп. Добавки біотину коровам сприяли зменшенню відновлювального періоду після отелення на 17 днів та індексу осіменіння на 0,33. Звідси висновок, що молочні корови мають одержувати щоденно як добавку 20 мг біотину впродовж лактації і по 10 мг — у період сухостою. Вартість добавки біотину становить 6–8 центів на голову на день. Витрати компенсуються завдяки збільшенню надоїв молока, поліпшенню відтворної здатності та зменшенню числа корів, що кульгають.


Рекомендації щодо запобігання захворюванням ратиць корів методами раціональної годівлі
Забезпечувати, за можливості, збалансовану годівлю тварин.
Поступово привчати корів до нових кормів; різкі зміни складу раціону негативно впливають на тварин, рубець має адаптуватися до змін раціону протягом одного-двох тижнів; зміни в утриманні і випасанні на пасовищі повинні контролюватись упродовж перехідного періоду мінімум тиждень.
Запобігати різким змінам у годівлі тварин до і після отелення; бажано, щоб за 3 тижні перед отеленням коровам у групі сухостою згодовували такі ж самі раціони, як і коровам після отелення, за винятком концентратів.
Проводити оцінку раціону корів за вмістом і співвідношенням кислих і лужних елементів; силос і сінаж низької якості можуть спричиняти появу в кров’яному руслі гістаміну і токсинів, що призводить до тромбозів у капілярах; не допускати зниження кислотності (рН) рубця менше ніж 5,5.
За наявності в раціоні високої частки концкормів та кислих силосу і жому вводити до раціону корів добавку 0,8–1,0% бікарбонату натрію і 0,20–0,35% окису магнію від сухої речовини раціону.
Співвідношення концентрованих і об’ємних кормів у раціоні має становити 50:50.
Концкорми роздавати не менше 3 разів на добу впродовж перших 6 тижнів після отелення; не слід згодовувати концкорми більше 4,0 кг за одну даванку; збільшення в раціоні концентратів має відбуватися упродовж 2–3 тижнів залежно від максимальної кількості коцентратів на корову на добу; в раціоні концентровані корми мають становити не більше 50% сухої речовини раціону.
Упродовж першої фази сухостійного періоду корів годувати малою кількістю концентратів або використовувати тільки високоякісні об’ємні корми; слід зазначити, що у сухостійний період корова споживає 70–80% норми сухої речовини раціону.
Після отелення концкорми в раціоні корів слід щоденно поступово збільшувати: по 0,25 кг повновіковим коровам і 0,20 кг — коровам-первісткам.
У літній період застосовувати пасовищне утримання худоби; висока кількість протеїну в раціонах за використання трави не впливає негативно на захворюваність корів ламінітом.
Грубі і соковиті корми, особливо в перший період лактації, мають бути високої якості.
Використовувати в раціонах корів довгостеблове сіно, що подовжуватиме час жуйки та секрецію слини.
Перед отеленням корови повинні мати оптимальну (заводську та вищу за середню) вгодованість.
Висота кормового столу має бути на 15 см вища від місця, де стоїть корова.
Корови, особливо високопродуктивні, повинні мати достатньо часу для відпочинку, надто ж після тривалих перегонів на випаси невпорядкованими дорогами. Рекомендується обмежити, зокрема у спекотні дні, випасання корів на пасовищах, розташованих далеко від приміщень, і не випасати на горбистих ділянках.
Категорично забороняється під час руху тварин використовувати собак, технічні засоби, дрючки та батоги, щоб не спричинити зайвих стресів і ушкоджень.



Профілактувати багатофакторні хвороби кінцівок і ратиць, у цілому, важко: це має бути комплексне проведення організаційно-господарських, ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, які впливають на всі елементи епізоотичного процесу — піддатливість тварин, збудник інфекції і фактори передачі. Так, наприклад, застосування однієї тільки вакцини не забезпечує повний захист тварин від некробактеріозу.
Дослідники рекомендують для запобігання хворобам кінцівок і ратиць корів створювати відповідні умови для правильного росту та розвитку ратицевого рогу, проводити заходи з попередження травматизму та поранень.
Отже, головними умовами нормального росту і розвитку рогу ратиць є генетика, достатньо раціональна годівля, утримання, гігієна, правильна технологія вирощування телят і управління виробництвом та надання можливості тваринам вільно рухатися. У літній період це здійснюється на пасовищах, узимку — на вигульних майданчиках та теренкурах. У профілактиці захворювань ратиць важливе місце посідає щоденний активний моціон на 3–5 км. Для профілактики деформації ратичок має значення своєчасне їх розчищення та використання ванн.
Фахівці рекомендують власникам худоби уважно стежити за станом здоров’я тварин у стаді, постійно вести облік захворювань ратиць, що дасть можливість своєчасно проводити профілактичні і лікувальні заходи. Ефективність методів лікування визначається принципом: що швидше виявили захворювання і призначили правильне лікування, особливо на початкових стадіях захворювання, то більша гарантія видужування тварин. Добра турбота про тварин може заощадити значні кошти.
Кінцівки і ратиці є важливими органами для підтримання здоров’я корів та одержання від них генетично обумовленої молочної продуктивності. Оптимально, якщо в стаді проблеми з ратицями виникають не більше як у 5% тварин.

Олег--- пише:

Хочу трохи розповісти про особливості утримання корів в Альпах. Влітку їздив в Альпи - тур де Монт Блан

Вот за это я и люблю разного рода поездки ... расширяют кругозор... появляются свои какие-то идеи...в любом случае масса впечатлений.

п.с. любят и уважают европейцы свои традиции... гербы даже на ошениках коров...

кстати, бытует мнение, что альпийским коровам вешают груз на шею, что б голова постоянно к траве гнулась... правда ? или это просто своеобразные колокола, что б корову слышно было в горах и туманах?

chubatiuk пише:

или это просто своеобразные колокола, что б корову слышно было в горах и туманах?

...я думаю, что для этого...

Олег--- пише:

Це дзвіночки - але тепер їх скоріше вішають по привичці - традиції і все таке... Там все обгороджено дротом під напругою - тому навіть без дзвіночка корова ніколи не загубится в горах.

В наших сёлах ещё 100 лет будут пасти коров по очереди

А огороженные пастбища видел в детстве ещё в ГДР, и , если не ошибаюсь, в Прибалтике (где-то в районе Дагды, Краславы) ещё во времена СССР. Почему у нас так не сделают, не понимаю.

Олег, хорошие фото, ну а коровы, да , класс.

Кстати, не ошибся, вот сентябрь 2012 года возле родного Даугавпилса, на фото коровы, если фото увеличить, тоже видно ограждения из проволоки...под напряжением или нет утверждать не могу, но просматривая фотки, только сейчас заметил, а до этого даже не придал значения.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]

Олег--- пише:

Чого ж не роблять? Роблять. У нас на Львівщині можна також побачити огороджені пасовища під напругою.

Молодці, видно, що ви блище до Європи.

КОРОВА НА ПОДВОРЬЕ. КАК ПОВЫСИТЬ НАДОИ?

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Высокопродуктивная корова дает за период лактации много молока с высоким содержанием в нем жира и белка. Для крестьянского подворья с учетом его кормовой базы реально вырастить животное черно-пестрой породы, способное давать за лактацию по 1-1,1 тыс. кг молока в расчете на 100 кг живой массы. Это значит, что для получения высокопродуктивных коров с удоем более 6 тыс. кг молока их надо выращивать так, чтобы к 4-5 годам живая масса была на уровне 550-600 кг. Специальными исследованиями установлена тесная связь между удоями коров за лактацию и их живой массой (до 700 кг). Но дальнейшее повышение живой массы животного не приведет к увеличению удоев.
Молоко образуется из веществ, которые с кровью поступают в вымя. С переработкой большого количества крови может справиться организм достаточно крупного животного, у которого хорошо развито туловище (грудь, брюхо); большое, пропорциональное вымя чаше- или ваннообразной формы; крепкие, правильно поставленные конечности.
По размерам грудной клетки косвенно судят об объеме легких и развитии дыхательной системы организма. Коровы с большим, но не отвислым брюхом способны больше потребить объемистых кормов растительного происхождения. За счет этого от них можно получить более дешевое молоко, что важно с экономической точки зрения. Бесспорным является и тот факт, что у высокопродуктивной коровы должно быть объемистое вымя с хорошо развитой железистой тканью. Такое вымя, в отличие от мясистого, после дойки сильно опадает, образуя множество складок. Коровы с пропорциональным выменем чаше- или ваннообразной формы реже болеют маститами, более пригодны к машинному доению. У высокопродуктивных коров с большой живой массой должны быть крепкие, без больших пороков передние и особенно задние конечности, на которые приходится основная нагрузка.
Такие животные больше пасутся, нежели отдыхают на пастбище, т.е. способны лучше использовать пастбищные травы. Они более долговечны, чем их сверстницы со слабыми ногами.

ОТ ЧЕГО ЗАВИСИТ "БОЛЬШОЕ МОЛОКО"?

Признаки молочной продуктивности коров (удой, содержание жира и белка в молоке) формируются под влиянием наследственности и факторов внешней среды. Но хозяевам следует знать, что удои коров только на 20-30% зависят от наследственных качеств животных и на 70-80% — от условий содержания и кормления. Не случайно в народе говорят, что молоко у коровы на языке. Следовательно, молочную продуктивность коров можно и нужно формировать. Что для этого нужно делать и как?
Изначально нужно позаботиться о получении телочки от хороших родителей. Если мама своя и выбора у вас нет, то отец должен быть чистопородным и высококлассным. Такие быки находятся на станциях искусственного осеменения сельскохозяйственных животных. Путем искусственного осеменения своей коровы семенем одного из этих быков можно получить телочку с хорошей генетикой. Следующим этапом работы является рациональное выращивание телок. Оно должно быть экономичным, базироваться на скармливании большого количества дешевых растительных кормов, обеспечивать хорошее развитие организма с тем, чтобы возможно полнее реализовать те генетические задатки, которые телка получила от своих родителей.

САМОЕ ТРУДНОЕ ВРЕМЯ

Наиболее ответственный период выращивания телок — от рождения до 4-6 мес. (молочный период). Первый корм новорожденного теленка — молозиво матери. В нем содержатся все питательные вещества, необходимые организму. Давать его теленку необходимо через 1,0-1,5 часа после рождения. В первый день жизни теленку за один раз не следует давать больше 1,5 кг молока. В противном случае оно пройдет в кишки непереваренным и может расстроить пищеварение. Чтобы избежать этого, в первые 1-2 дня молоко следует давать небольшими порциями, но почаще. В последующие дни дачи молока постепенно увеличивают, не допуская перекорма. Молоком матери телят поят не менее 10 дней. Для недостаточно окрепших малышей кормление материнским молоком должно быть более продолжительным. Чистую кипяченую и остуженную до 20-25 С воду телятам полезно давать вволю с 5-дневного возраста. С 10-12-дневного возраста малышам, если они содержатся отдельно от матерей, подвешивают на уровне туловища пучки хорошего злакового сена. Под действием врожденного рефлекса любознательности они при этом рано приучаются к его поеданию. С 20-25-дневного возраста хорошее мягкое сено дают телятам постоянно.
При выпаивании молока применяют два способа: или теленок остается подсосным под матерью или поится из ведра. Вообще, нужно помнить, что лучше теленка не допоить, чем перепоить. Телятам со средним аппетитом выпаивают в день примерно следующее количество молока: в первую неделю по 3,5-4,5 литра, во вторую — 5-6, третью — 7-9 литров. При нормированном кормлении в молочный период исходят из того, что ежедневная потребность теленка в молоке равна примерно 1/6 его живого веса.
С 4-6 недель телят следует отучать от цельного молока. Замену цельного молока обратом нужно проводить постепенно, иначе легко вызвать у теленка понос. Каждые 2-3 дня 1 литр цельного молока можно заменять обратом. Следует помнить, что молочные корма должны быть свежими, чистыми и иметь температуру в первый месяц выпойки 35-37 С, во второй — 30-35 С, а в последующие месяцы — 20-25 С. Температура питьевой воды должна соответствовать температуре парного молока. Со второго месяца жизни телят поят доброкачественной сырой водой. Так как в обрате нет жира, который необходим теленку для нормальной жизнедеятельности, то хорошо добавлять к нему по 100-200 г на голову в сутки муки льняного семени. Из муки делают отвар и в жидком виде добавляют к обрату. Если в хозяйстве нет льняного семени, то его можно заменить картофельной мукой (крахмалом) в таком же количестве. Со времени перевода телят на обрат их приучают к овсяной муке смешанной с льняными жмыхами.
Обрат выпаивают до 3-4-месячного возраста. С 4 месяцев телятам мокно давать пойло с сырой водой. Для приготовления пойла используют молочные отходы (сыворотку, пахту и обрат) и непросеянную овсяную муку. Одновременно с пойлом телятам нужно давать ежедневно по 0,5 кг овса и льняного жмыха, вволю хорошего, мягкого сена.
Помещения для телят молочного периода жизни должны быть просторными, сухими и светлыми. Если телят содержать в темных помещениях, то они вырастают дикими. Температура в помещениях поддерживается на уровне 15 С, а в возрасте телят до 20 дней — должна быть не ниже 18 С. С 20-дневного возраста ;телят ежедневно выпускают на прогулки: вначале на 10-15 мин, затем, постепенно увеличивая, доводят продолжительность пребывания их на воздухе до 2-4 часов в день. С 2-месячного возраста телят выпасают на сухих участках пастбищ. В летний период основным кормом телок старше 4 месяцев является пастбищная трава. Дома их подкармливают сеном, пойло с овсяной мукой дают 1 раз в день.
В хозяйствах, где нет молочных отходов, выращивать телят в ранний период жизни довольно трудно. Там их поят цельным молоком 1-1,5 месяца, а затем медленно переводят на пойло, приготовленное из просеянной овсяной муки и отвара льняного семени. Овсяной муки дают 0,4 кг на теленка, а количество льняного семени постепенно доводят с 0,1 кг до 0,5 кг. Кроме пойла телята получают овес, жмыхи, сено и корнеплоды. Для нормального выращивания телок за период от рождения до 6 мес. рекомендуется следующий расход кормов: молока цельного — 250 кг, обрата — 550, концентратов — 150, корнеклубнеплодов — 290, сена — 260, силоса —280, соли поваренной — 2,6 и костной муки (или ее заменителя) — 2 кг. В летний период сено, силос и корнеклубнеплоды заменяют зелеными кормами.

КОРМИТЕ ПРАВИЛЬНО

Необходимо помнить, что самый быстрый рост телок происходит в течение первого года жизни. На втором году они растут несколько медленнее, на третьем — еще медленнее, т.е. с возрастом прирост живой массы замедляется. Поэтому, чтобы вырастить крупную высокопродуктивную, здоровую и хорошо сложенную корову, телок нужно хорошо кормить на первом и втором году их жизни. В этот период корова формируется, и если она, будучи теленком, скудно питается, то у нее развивается порочное телосложение (узкая грудь, острая спина, костлявый зад и т.п.), которое в последующие годы исправить невозможно никаким кормлением.
При выращивании телок старше 6 мес. основная задача состоит в том, чтобы обеспечить хорошее развитие органов пищеварения, молокообразования, костяка и скелетной мускулатуры. Кормление телок преимущественно сочными, грубыми и зелеными кормами с оптимальной затратой концентратов способствует развитию у них желудочно-кишечного тракта, предупреждает ожирение и наступление ранней половой зрелости, формирует качества высокопродуктивного молочного скота. Кормовые рационы телок старше 6 мес. по структуре постепенно приближают к рационам коров: доля концентратов в них уменьшается, а грубых и сочных кормов увеличивается. Основным кормом в стойловый период должно быть злаково-бобовое сено и доброкачественный силос. Для улучшения рубцового пищеварения рекомендуется давать понемногу кормовой свеклы. С 9-10-месячного возраста 30-40% сена в рационе телок можно заменить хорошей яровой соломой (овсяной или ячменной). Концентраты лучше скармливать в виде комбикормов, остальные корма — в натуральном виде. В стойловый период в рацион вводят из расчета на 100 кг живой массы телки: сена — 1-2 кг, силоса — 4-5. корнеплодов — 2-3 и концентрированных кормов — 0,5-0,75 кг В летний период основу рациона телок составляют зеленые корма. Концентраты дают лишь для сбалансирования рационов по переваримому протеину.

О КОРОВЕ-ПЕРВОТЕЛКЕ

В возрасте 18-19 мес, телок живой массой 380-400 кг осеменяют. Существенных отличий в кормлении телок до и после осеменения нет. Через 5-6 мес. после плодотворного осеменения кормление нетелей нужно улучшить, так как в это время начинаются усиленный рост плода и развитие молочных желез.
Отелившаяся нетель называется коровой-первотелкой. Первотелок необходимо кормить по возможности лучше, так как они расходуют питательные вещества и на образование молока, и на свой рост. Ведь корова растет до 5 лет.
Для лучшего раздоя первотелок применяют авансированное кормление. Это значит, что первый рацион (через 10—12 дней после отела) составляют исходя не из фактического удоя, а из более высокого, чем фактический, на 2—4 кг. Надбавку к рациону, в основном за счет концентратов и кормовой свеклы, сохраняют до тех пор, пока корова повышает удой. Доят первотелок с соблюдением всех правил и дольше, чем старых коров. Установлено, что выведение молока из вымени происходит при участии нервной и гормональной систем животного в ответ на раздражения молочной железы. Чем интенсивнее эти воздействия, тем активнее развивается молокоотдача. Ее продолжительность в норме составляет 5-6 мин.
За это время корову необходимо чисто выдоить. Лучший способ ручной дойки — доение кулаком. В этом случае сосок в верхней части зажимают указательным и большим пальцами руки, а затем путем последовательного сжатия других пальцев молоко выжимают из соска. Желательно при этом делать 80-140 сжатий в минуту, доение "щипком" не физиологично, так как приводит к травмированию соскового канала. Для хорошего «припуска» молока перед началом доения вымя коровы подмывают теплой водой (40 С), вытирают сухим чистым полотенцем и одновременно слегка массируют. Доят, по возможности, быстро и непрерывно до прекращения молокоотдачи. Во время доения соблюдают тишину, спокойно и ласково обращаются с коровой. Таким образом, отбор телок от высокопродуктивных родителей и хорошее их выращивание позволяют получать коров, способных при полноценном кормлении давать по 6 тысяч и более килограммов молока за лактацию с содержанием жира 3,8-4,0% и белка 3,2—3,3%.

Какой картофель лучше скармливать корове — сырой или вареный?

Ответ.
Картофель принято скармливать корове сырым, но стоит учитывать — крупными клубнями она может подавиться. Их нужно разрезать на две-три части. Если клубни предназначены для пойла, их лучше сварить и размять. Скармливание картофеля дойным животным во многом повышает удои.

Почему, когда начинаешь доить корову, она иногда втягивает вымя под себя?

Ответ.
Не выходит ли так: после доения, когда молоко из вымени уже все сцежено, хозяйка продолжает доить вхолостую, что может раздражать корову. Если это происходит практически каждый раз, то корова, предчувствуя неприятные ощущения, заранее поджимает вымя.

После прекращения выделения молока стоит не тянуть за соски, а промассажировать вымя ладонями. Так же делать и перед доением. По окончании дойки соски необходимо смазать, возможно, кожа на них раздражается.

Как добиться высоких удоев у первотелки?

Ответ.
Нередко хозяева слишком торопятся с осеменением телки и она производит на свет потомство в 19—20 месяцев. А оптимальным возрастом для первого отела считается 27 месяцев и лишь при условии хорошего развития животного — 25. От рано отелившихся первотелок не приходится ожидать высокой продуктивности и хорошего дальнейшего развития — они остаются мелкими.

Случается, что и от хороших по молочности родителей первотелка доится плохо. Это зависит от возможностей родителей передавать свои достоинства потомству. При жестком отборе по молочности практически треть первотелок «достойна» выбраковки.

...вот как заботятся о коровах в Финляндии...

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]