Сколько времени длится линька пера у кур?

О стаде в целом может многое подсказать ежегодная линька. В связи с отвлечением многих питательных веществ для роста нового оперения , организм птицы ослабляется. Частично или полностью прекращается яйцекладка. У хороших несушек весеннего вывода при выгульном содержании линька начинается осенью и протекает быстро, в течение 1 -2 месяцев. У плохих несушек линька начинается в июне и длится долго, не менее 3-4 месяцев. За ходом линьки можно следить по порядку смены маховых перьев. К ним относятся длинные перья и перья с широким опахалом, растущие на крыльях, которые делятся на маховые перья первого порядка (их всего десять и счет их начинается от подмышечного пера, т.е. от середины крыла к наружному краю). Смена этих перьев идет последовательно. Через 5-10 дней после выпадения первичного махового пера выпадает второе перо. Затем через такие же промежутки времени сменяются все первичные маховые перья. Считают, что смена каждого махового пера первого порядка соответствует 10% общей линьки.
Замена первого пера начинается одновременно с общей линькой курицы. Смена пятого пера обычно происходит в период активной линьки мелкого пера на туловище. Смена всех 10 маховых перьев первого порядка, как правило, совпадает с завершением линьки всего перьевого состава.

Если Вы стремитесь к тому, чтобы до наступления холодов, Ваши куры успели полинять в короткий промежуток времени (который указан в моём предыдущем сообщении, то, уважаемые птицеводы, Вам необходимо серьезно отнестись к рациону питания своих кур. Корм должен задаваться птице из расчета 130-135 г на голову в сутки (а если куры крупные, то и все 140 г). Это, разумеется, не должен быть ОВЁС!!!! Корм должен быть богат протеином (пшеница, ячмень дробленые), добавляется рыбная мука, я уже писал и снова повторяю, ракушка.

Куры (будь они породные или вовсе беспородные) могут и должны стабильно нестись на протяжении 10 месяцев в году!
Некоторые же птицеводы считают, что куры должны нестись, начиная с весны, а зимой "И так сойдёт". Это глубокое заблуждение. При таком подходе, птица не отдает всего ресурса, которым располагает. Для того, чтобы куры неслись круглый год, необходимо создавать условия, способствующие этому: оптимальную температуру в холодный промежуток времени года, полноценный рацион и объем кормления (а не так, что сыпнул не глядя и пошёл прочь из курятника), комфортные условия для кладки яиц (обустроенные гнезда), добротное помещение для зимовки, выгулы летом для прогулок на солнышке и проч.

Линяння сільськогосподарської птиці

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності галузі птахівництва, продовження терміну племінного або товарного використання птиці є примусова линька, яка дозволяє значно зменшити витрати на корми, енергоносії, ветеринарні препарати, кормові добавки, обладнання та ін., закупівлю інкубаційних яєць, особливо зарубіжної селекції, на вирощування ремонтного молодняку.

Перехід на ринкову економію потягнув за собою погіршення якості ремонтного молодняку, високу собівартість його вирощування, зниження життєздатності та продуктивності птиці, якості яєць. У результаті багато птахівничих підприємств для ремонту стада стали вирощувати більше молодняку. Строки експлуатації курей-несучок батьківського та промислового стад скоротили до 8-9 місяців. Перераховані вище причини призвели до різкого зниження економічної ефективності виробництва яєць. Один із шляхів вирішення проблеми — продовження терміну використання птиці за допомогою викликання у них примусового линяння.

Таким чином, у числі основних задач, рішенню яких сприяє примусове линяння — продовження терміну використання птиці, збільшення виробництва яєць у найбільш доходні періоди, оздо¬ровлення стада, зниження затрат і об’ємів виробництва в найменш доходні періоди, підвищення категорійності яєць і якості шкаралупи, а також зниження збитків при виникненні екстремальних ситуацій [8, 14].

Фізіологія линяння. Линяння — це періодична зміна оперення і структурних елементів епідермісу шкіри, є одним із важливих біологічних процесів у птиці. Воно включає в себе повне відмирання та випадання старого пір’я і відростання нового. Повне линяння має назву ювенального, подальші — періодичні або сезонні [3].

Сезонне линяння є результатом адаптації організму на скорочення світлового дня, зниження освітленості, температури навколишнього середовища та інші фактори. Воно сприяє підвищенню життєздатності птиці.

Випадання старого пір’я в результаті росту нового стимулюється гормоном щитовидної залози тироксином, функція якого під час яйцекладки пригнічується під впливом гормонів яєчника. При зниженні або повному припиненні яйцекладки гормональна активність яєчника пригнічується, а щитовидної залози підвищується.

Природне линяння у дорослої птиці відбувається щорічно і продовжується 3-4 місяці. Цього часу яйценосність знижується до мінімуму або зовсім припиняється.

При оптимальних умовах утримання дефінітивне линяння пов’язано в основному з віком. Заміна оперення у курей («шийне» линяння) починається з 12-14 місяців та протікає протягом 4-6 місяців і більше, що призводить до депресії репродуктивних функцій.

Під впливом комплексу стрес-факторів в організмі несучок відбуваються зміни, в результаті яких перо відпадає, знижується маса тіла, відбувається інволюція репродуктивної системи, тимчасово припиняється яйцекладка (табл. 1). Таблиця 1. Жива маса, маса яєчника, яйцепроводу, абдомінального жиру, числа великих і малих фолікулів в яєчнику курей після обмеження годівлі для стимуляції примусового линяння і при нормальній годівлі [19, 25].

Таблиця 1.  Жива маса, маса яєчника, яйцепроводу, абдомінального жиру,  числа великих і малих фолікулів в яєчнику курей після обмеження годівлі для стимуляції примусового линянняі при нормальній годівлі [19, 25]. -

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

У ході линяння відбуваються: утилізація та виведення з організму баластних речовин, які накопичилися; утилізація жирових запасів; підвищення активності наднирників, гормонів щитовидної залози трийодтиронину (Т3) і тироксину (Т4), пониження активності статевих залоз, лютеїнизуючого гормону (LH), припинення функцій репродуктивних органів, підвищення рівня соматотропного гормону в крові і тканинах. Такі зміни призводять до підвищення у курей швидкості обмінних процесів, підвищенню синтезу білка, необхідного для росту нового пера і виробництва яєць. Одночасно призупиняється розпад тканинних білків [10, 29].
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Рис. 1. Концентрація в плазмі крові LH, естрадіолу і кортикостерону (нг/мл) [19], Т3 і Т4 [16] протягом перших 15 днів обмеження споживання корму і води для ініціації линяння

Ювенальне линяння.
Ювенальнелиняння пов’язано зі зміною фізіологічного стану молодняку при його інтенсивному рості і розвитку. У цей період первинне (ювенальне) перо замінюється вторинним (основним, дефінітивним). Спочатку відростають нові рульові (хвостові) і махові пір’я першого і другого порядку (крила), а потім — криючі. У курчат яєчних порід ювенальне линяння починається в 4 тижні, у м’ясних і загально користувальних — у 5–6, у цесарят — у 6–7, у індиченят — у 5–6, у каченят —у 8–10, у гусенят — у 10–11 тижнів, а закінчується, як правило, до віку знесення першого яйця. При оптимальних умовах годівлі і утримання статева зрілість настає в яєчних курей в 21–22 тижні, у м’ясних — в 25–26, у цесарок —в 34–36, у індичок — в 30–34. У гусенят і каченят ювенальне линяння протікає швидше, протягом двох місяців.При цьому в каченят замінюються тільки покривні пір’я, а махові і рульові залишаються. Самці линяють більш активно і помітно у порівнянні з самками. При недостатку в раціоні таких мікроелементів, як марганець, йод і сірка, нове оперення — розтріпане, кручене, липке при щупанні — з’являється з затримкою. Тому рекомендується добавляти для молодняку курей, цесарок і водоплавної птиці на 1 кг корму 50 мг марганцю, а для індиченят —70 мг [3].

У природних умовах линянняє наслідком загальної реакції організму на зміну зовнішніх умов: стресів, скорочення світлового дня, пониження температури навколишнього середовища восени, тощо. Цього часу несучість у птиці знижується до мінімуму або взагалі припиняється [4].

Крім пір’я при линянні відбувається зміна зроговілого шару епідермісу, рогових пластинок дзьоба, кігтів та лусок на ногах. Різні види птиці можуть линяти один або декілька разів протягом року. У молодняку сільськогосподарської птиці відбувається післягніздове линяння — заміна "гніздового" оперення протягом декількох тижнів або місяців. Таке линяння може бути повним або частковим, із заміною всього пір’я або частини.

Природне линяння у дорослої птиці відбувається щорічно і продовжується 3-4 місяці. Цього часу яйценосність знижується до мінімуму або зовсім припиняється. Слід відмітити, що періодична зміна пера сприяє підвищенню життєздатності птиці [13].Так, співвідношення гетерофіли : лейкоцити як при індукції линяння маніпуляцією зі світлом, обмеженням споживання корму і води або з високим рівнем цинку в раціоні в усіх групах було підвищеним і досягало до 0,61, того часу як у контрольній групі воно становило лише 0,20 [21].

Періодичне (дефінітивне) линяння. Після завершення продуктивного періоду в дорослої птиці настає періодичне, або природне линяння — як наслідок пристосувальної реакції організму на умови навколишнього середовища. Яйценосність знижується до мінімуму або припиняється зовсім, змінюється фізіологічний стан, зменшується опір птиці до несприятливих умов та захворювань.

Тривалість першого продуктивного періоду і строки природного линяння в птиці різних видів і напрямків неоднакові (табл. 1). Заміна основного пера починається в 13–14 місяців і продовжується в стаді 3–4 місяці. У курей спочатку замінюється перо шиї, потім спини та інших частин тулуба, причомув високопродуктивних несучок цей процес протікає швидше у порівнянні з низькопродуктивними.

Таблиця 2. Тривалість першого продуктивного періоду і строки природного линяння у птиці

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Природне линяння у курей та індичок починається з випадання першого махового пера (а всього їх на крилі десять). Підрахунок пір’я першого та другого порядку починають проводити від підм’язових, які розташовані біля кистьового суглоба. Махові пір’я першого порядку змінюються послідовно, від центра крила. Прийнято вважати, що зміна кожного пера дорівнює 10% загального линяння, випадання п’ятого співпадає з масовою зміною оперення тулуба.

Періодичне линяння у півнів починається на 2–3 місяці раніше та протікає інтенсивніше, ніж у курей, і без суттєвого зниження живої маси. У період зміни 5-6-го махового пера відмічали зниження заплідненості яєць, яка відновлювалася вже при зміні 7-8-го махового пера самців [6, 10].

Дослідженнями вчених із ДНУ ВНІТІП також встановлено, що однією з причин, які негативно впливають на заплідненість яєць після 42 – 44 тижнів племінного використання, є линяння півнів. При досягненні півнями 50–52 % линяння відбувається різке зниження заплідненості яєць — майже до 5 %. У процесі подальшого линяння заплідненість яєць зменшується незначно. Автори дійшли висновку, що линяння півнів у більшому ступені знижує заплідненість яєць, ніж линяння курей [5].

Аналогічне линяння відмічають щорічно й у індиків, яке зазвичай починається на початку травня і триває близько місяця, того часу, як індички не линяють до кінця продуктивного періоду. В цей час у самців, згідно з спостереженнями Є.М. Білецького у 2008-2012 рр., відмічали зниження спермопродукції — рухливості, концентрації сперматозоїдів, особливо збільшується кількість морфологічно аномальних статевих клітин, що призводить до зниження заплідненості яєць та виводу індиченят на 10-12 %, у той час, як маса самців не змінюється. Аналогічні дані відмічали Бєсулін В.І. [2], Шанскова А.М. [15],  NestorK. E. еtal. [30] та інші.

WoodardA. E. та інші [20] встановили, що застосування примусового линянняіндиків зоотехнічним методом у 54-тижневому віці протягом 4 тижнів призводить до втрати спермопродукції, однак після застосування фотостимуляції спермопродукція відновлюється через 4 тижні. Хоча спермопродукція самців у другому циклі була дещо нижчою в порівнянні з першим циклом, але показники якості сперми були на 20 % кращими в порівнянні з самцями, які утримували без застосування линяння. При цьому, концентрація сперматозоїдів підвищилась також на 1-2 млрд/мл.

Для визначення інтенсивності линяння курку або індичку беруть у руки, широко розсовують крило, обслідують його внутрішню поверхню і підраховують кількість махових пір’їн першого порядку, які змінилися.

Качки линяють двічі на рік — літом і восени, самки — на 10–15 днів пізніше від самців.Улітку (в червні- липні) змінюються рульові, криючі та махові пір’я. Через тиждень після випадання першої центральної пари рульових починається випадання мілких криючих.Махові пір’я першого та другого порядку заново відростають із внутрішнього краю крила. Приблизно за 10-15 днів пір’я першого порядку випадає, качки припиняють яйцекладку. З другої половини серпня до жовтня замінюються рульове та криюче дрібне пір’я в тій же послідовності, як і при літньому линянні (табл. 2).

У мускусних качок перший цикл несучості — п’ять місяців, після чого настає природне линяння, тривалість якого 3 місяці, і качки вступають у другий (п’ятимісячний) цикл продуктивності.

Періодичне линяння у гусей проходить двічі — літом і восени, з перервою в 20 днів і починається при повному припиненні яйцекладки. Літом за 2–2,5 місяці змінюється всі пір’я (рульові, махові першого та другого порядку, дрібні криючі), причому рульові одночасно з мілкими, які випадають спочатку на абдомінальній частині тулуба та нижній частині шиї, потім на грудях, передній та задній частинах спини, стегнах. Рульове пір’я змінюється в тій же послідовності, як і у качок.

Таблиця 3. Зниження рівня несучості в першому циклі продуктивності (%) і відновлення несучості після линяння(дні) -

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Випадання первинних махових пір’їн починається з зовнішнього краю крила та поширюється до тулуба, а вторинних махових — із внутрішнього. Восени змінюється за 15–20 днів лише криюче пір’я.

Важливий елемент технології — прижиттєве вищипування пера та пуху, яку проводять з врахуванням віку, часу природного линяння та фізіологічного стану гусей. При сезонній яйцекладці їх вищипують два рази на рік: після закінчення продуктивного періоду та виникнення природного линяння (частіше з кінця травня — початку червня) та через 7–8 тижнів (у кінці липня — початку серпня). За одне вищипування отримують до 100 г перо-пухової сировини від кожного дорослого гусака. Характерно, що їх перові сосочки здатні активуватися не тільки під час нормальної сезонного линяння, але і після штучного вищипування. Воно безболісно для гусей, так як старе перо виштовхується молодим, яке росте. Не слід вищипувати слабу, з ураженими ділянками шкіри хвору птицю. Доцільно насамперед перевіритина декількох особинах і різних ділянках їх шкіри готовність гусей до вищипування. Якщо перо висмикується легко, має світлий та сухий очин, можна проводити масове общипування, а якщо нижня частина очину наповнена лімфатичною рідиною або кров’ю, то цього робити не можна. При хороших умовах утримання та годування оперення у гусей повністю відновлюється через півтора місяці — швидше, ніж при природному линянні.

На скорочення строків періодичного линяння у сільськогосподарської птиці сприятливо впливає повноцінне годування, збалансоване за вмістом метіоніну та цистину. Їх рівень у раціонах необхідно довести до 0,6–0,7%. Цими сірковмісними амінокислотами багаті рибна, м’ясо-кісна мука, сухі молочні відвійки, кормові дріжджі, соняшникова макуха та шрот. Можна також використовувати синтетичний метіонін із розрахунку 0,7–1,5 г/кг корму.

При нестачі в раціоні мікроелементу цинку та вітаміну В3 (пантотенова кислота) у птиці порушуються ріст і зміна пера. Норми добавок у комбікормі цинку та вітаміну В3 — відповідно 50 і 10–20 мг/кг. Потреба в них задовольняється за рахунок трав’яної муки, зелених рослин, висівок, макухи, дріжджів, кормів тваринного походження. Нестачу пантотенової кислоти покриває і синтетичний препарат — пантотенат кальцію.

Примусове линяння.
Суть примусового линянняполягає у тому, що у птиці викликають штучнелиняння, яке проходить у більш короткі терміни (45-60 днів) ніж природна, розпочинається і закінчується майже одночасно у всього поголів'я птиці. Після цього настає черговий період несучості, який триває кілька місяців: 8-9 -у яєчних; 6-7 - у м'ясних курей; 4-4,5 - у індиків; 6-7 – у звичайних; 5 - у мускусних качок; 3-3,5 - у гусей.[4, 18].

Більш широке застосування примусового линяннянабуває особливої актуальності останнім часом, коли вирощування ремонтного молодняку значно подорожчало у зв'язку з істотним підвищенням цін на корми, енергоносії та добовий молодняк або інкубаційні яйця, які закуповуються за кордоном і на що витрачаються великі валютні кошти [4].

Линяння також дозволяє вирівнювати різновікову птицю, тобто можна скомплектувати ста­до з двох пташників (різниця не повинна перевищувати 1,5-2,0 міс), а це дозволить ефективно використовувати птахомісця і отримати одночасний набір продуктивності [8].

Формуваннянового циклу яйцекладки засновано на прискоренні процесу природного (вікового) линяння несучок.

За інтенсивного утримання птиці у пташниках із регульованим мікрокліматом линянняпов’язано в основному з віком. Вік початку линяннята її тривалість у різних видів дорослої птиці неоднакова. Після того, як птиця перелиняє, у неї за належних умов утримання настає другий цикл несучості. Проте утримувати такий тривалий час птицю, що майже не несеться, у більшості випадків економічно невигідно, тому її зазвичай відправляють на забій або реалізують населенню, а в пташниках розміщують нову партію вирощеного ремонтного молодняку.

Оскільки основою зоотехнічного линяння є стрес, то потрібно застосовувати одночасно якомого більше факторів і запустити механізм линяння. Чим більше стрес-факторів, тим жорсткіше линяння, а, значить, тим вище продуктивність птиці в другому циклі. Оптимальним для запуску в линяння вважають вік 420-470 днів, але можна і пізніше. Все залежить від стану стада та його продуктивності, від стабільності птахофабрики, стану ринку яєць і мети, заради якої проводиться линяння[8].

Для зниження відходу випоюють комплекс вітамінів. Обов’язково слід перевірити титри антитіл і при необхідності вакцинації [1]. У підготовчий період вакцинації краще не проводити. Перед голодуванням птицю зважують. Треба слідкувати, щоб втрата живої маси була не менше 25%, але не більше 35 %.

У період голодування птиці необхідно застосувати максимальний стрес, щоб викликати гормональну перестройку організму, яка дозволить у максимально короткі строки припинити яйценосність [8].

Годівлю птиці під час линяння умовно можна розділити на три періоди.

1. Після «голодних» днів до переходу на норму курям слід давати комбікорм зі зниженим вмістом протеїну (10-15 %) і підвищеним — клітковини. Перші дні згодовують тільки зерно, а якщо його немає, то пшеничні висівки з розрахунку 1,5 г висівок замість 1 г зерна.

2. З моменту годування птиці згідно з нормами для прискорення відростання пера необхідно підвищити поживність раціону за протеїном (19-20 %), а кальцію повинно бути в раціоні не більше 1,0-1,2 %. Високий рівень кальцію може негативно вплинути на відновлення оперення.

3. Птиці дають повну денну норму комбікорму, в якому: сирого протеїну 16-17 %, обмінної енергії 2700-2750 ккал/кг, кальцію 2,5 %. Бажано, щоб корм був розсипний, грубого помолу.

У залежності від стану і продуктивності курей режими їх утримання та годівлі як у період линяння, так і протягом другого циклу яйцекладки можна корегувати [10].

Примусове линяння супроводжується зниженням живої маси на 10–20 % (її мінімум відмічається до 30-го дня), стресом, зменшенням апетиту, скороченням споживання корму, підвищенням температури тіла. У порівнянні з природним линянням примусове починається дружно, протікає швидко (протягом 45–60 днів) і закінчується майже одночасно у всього стада. Після цього настає другий цикл несучості, тривалість якого у різних видів птиці неоднакова. (див. табл. 2), підвищується маса і якість яєць, їх виводимість, життєздатність і жива маса курчат [3].

Практичне значення має і кратність застосування примусового линяння, яке можливе після завершення кожного продуктивного циклу. Однак наукові дослідження чотирьох циклів (3 рази викликали примусове линяння) показали, що в третьому та четвертому значно знижуються яйценосність, заплідненість яєць, вивід молодняку, а тривалість яйцекладки скорочується на 2,5–3,5 місяці. Тому доцільні два цикли продуктивності курей [4].

Найбільш ефективні строки утримання гусей — 5–6 циклів несучості, качок і індичок — 2–3, цесарок —2 цикли продуктивності.

Виявлення нейроендокринних механізмів примусової линьки птиці свідчить про те, що при стресі, шляхом впливу фотоперіодизму, короткострокового позбавлення корму та води у птиці різко пригнічується робота гіпоталамо-гіпофізарних механізмів репродуктивної функції та активується система щитовидна залоза – кора наднирників, яка відповідна за регуляцію заміни оперення і відповідних їй метаболічних процесів [7].

При обмеженому доступі до води самкам птиці в яєчниках відбувається інтенсивна атрезія фолікулів, яка супроводжується їх деформацією, зморщуванням, появою перетяжок і атрофією судинної сітки. Гістологічні і цитологічні зміни в будові фолікулів характеризуються появою щілиноподібних порожнин між осцитом і стінкою фолікула, інтенсивною проліферацією з’єднувальної тканини у товщу жовтка, значною васкуляризацією та інвагінацією фолікулярного епітелію, протеолізом осциту [9].

Фактори, які впливають на оперення птиці. Основними причинами втрати оперення у курей-несучок є годівля, хвороби та умови утримання. У середньому кури-несучки у промислових умовах утримання втрачають до 40-тижневого віку 10-15 % всього оперення, до 55-тижневого - близько 20-25 % і до 75 тижнів - близько 40 %. Тому линянняв числі інших чинників може слугувати показником продуктивності птиці [11, 28].

Годівля. Збалансовану годівлю відносять до основних факторів, які впливають на структуру пір’я, оскільки протеїн каротин становить до 97 % маси пера. У синтезі кератину пера задіяні в основному сірковмісні амінокис­лоти - метіонін і цистин.

Метіонін бере участь у цьому процесі після перетворення на цистин, що відбувається як в печінці, так і у фолікулах пера. Оскільки потреба птиці в метіоніні та цистині для росту та збереження цілісності оперення вища, ніж для м'язової тканини, у першу чергу їх дефіцит виявляється в погіршенні стану оперення. Випадання або ріст ненормального пір’я може вказувати на незбалансованість раціону або дефіцит ряду поживних речовин. Відомо, що у період швидкого росту пера після ювенального чи примусового линяннякурей максимальна ефективність засвоєння кормів була досягнута при співвідношенні в них цистину та метіоніну 54 та 46 %. Далі, після закінчення росту пера, ця різниця вирівнювалася.

Окрім указаних амінокислот на ріст пір'я та загальний стан оперення у несучок впливають і такі амінокислоти, як аргінін, гліцин та триптофан, важкі метали у кормах і питній воді, кокцидіостатики та інші чинники. При дефіциті аргініну відмічають лоткоподібне махове пір’я 1-го та 2-го порядку. Ознаками нестачі інших амінокислот та жирів є сухість, жорсткість і ламкість пір’я. Його кучерявість виявляється у курчат за комплексного дефіциту аргініну, лейцину, ізолейцину, триптофану або фенілаланіну і тирозину. Характерно, що тривалий, хоч і незначний дефіцит та дисбаланс амінокислот, який не позначається на рівні продуктивності, впливає на стан оперення курей. Нестача вітаміну Е, селену, вітаміну В6, пантотенової та фолієвої кислоти, біотину чи нікотинової кислоти також може проявитися через знебарвлення й ненормальний ріст пір’я.

Погіршення стану оперення несучок часто пов’язано і з дефіцитом цинку. Специфічним симптомом у цьому випадку є відокремлені одна від однієї пір’їни, в першу чергу це стосується махового пера 1-го і 2-го порядку.

Відмічено також негативний вплив на оперення кокцидіостатиків - ласалоциду і монензину, а також мікотоксинів.

У аутосексних за швидкістю оперення курей потреба в цистині в період росту пера вища, ніж у тих, у яких процес оперення проходить нормально.

Використання енергії кормів у несучок із поганим оперенням суттєво зростає. Крім цього, додаткова енергія потрібна також для формування нового оперення [11].

Утримання птиці.
Дослідами на птиці встановлено, що при утриманні в кліткових батареях оперення у курей зношується швидше в порівнянні з утриманням на підлозі, при груповому утриманні швидше, ніж при індивідуальному.

На стан оперення птиці значною мірою впливає мікроклімат пташника. Це насамперед зони вентиляційних каналів із перепадом температур. Підвищена концентрація аміаку, вуглекислого газу, сірководню, особливо в застойних зонах, призводить до зростання втрати пір’я. Тому в зимовий період не рекомендується зменшувати подачу свіжого повітря для підтримки у приміщенні оптимальної температури, оскільки нижня межа її допустимих величин знаходиться між 12-15 °С [11].

Температура навколишнього середовища.
За температури повітря у пташнику 15-16 °С (нижня межа термонейтральної зони) у курей посилюється тепловіддача з оголених частин тіла, що призводить до підвищення загальної теплопродукції, а це викликає потребу в кормах та обмінній енергії. Одночасно зростають витрати енергії на ріст нового оперення. Встановлено, що в середньому втрата 1 г оперення призводить до збільшення витрат кормів для виробництва 10 яєць на 40 г, хоча інтенсивність несучості птиці зберігається на попередньому рівні або навіть трохи підвищується.

Відомо, що оперення шиї становить до 6 % загального оперення, грудки – 11 %. Відсутність пір’я на шиї та грудці призводить до підвищеного на 10 % використання кормів за рахунок збільшення тепловтрат, отже, підвищення обміну речовин, що, з другого боку, може призвести до зростання продуктивності.

Встановлено, що при утриманні частково оголених курей у термонейтральній зоні (15-25 °С) обмін речовин у них на 60% вищий, ніж у повністю оперених курей. Це можна пояснити специфічним впливом зростання тепловтрати на енергетичний обмін. При зниженні температури повітря у курнику на кожний 1 °С теплопродукція у нормально оперених курей підвищувалася на 2,1 %, а у погано оперених - на 4,6 % [11].

Освітлення пташника.
Світло діє на птицю через сітківку очей, гребінь і сережки, від яких нервові імпульси надходять до передньої долі гіпофізу, спричиняючи посилений синтез гормонів, які стимулюють функціональну діяльність статевих органів і формування яєць. При цьому як недостатнє, так і надмірне освітлення має негативний вплив на здоров'я і продуктивність птиці. Тривалість світлового дня має домінуюче значення на статеве дозрівання молодок, несучість курей, масу яєць, поведінку птиці.

Для підростаючих молодок стабільний або зростаючий світловий день має вирішальне значення на подальшу продуктивність. Для птиці яєчних порід і кросів у віці 17-18 тижнів він має становити 9 годин. Із 19- до 33-тижневого віку включно через кожний тиж­день світловий день збільшують на 20 хвилин. Протягом 34-40-тижневого віку він стабільний - по 14 годин, далі його поступово нарощують до 17-18 годин і на цьому рівні підтримують до закінчення продуктивного періоду.

М'ясні кури досягають статевої зрілості пізніше, ніж яєчні, і тому стимулювання несучості за допомогою збільшення тривалості світлового дня у них починають з 23-тижневого віку. У цьому віці молодки м'ясного напряму починають нестись, і їх використовують протягом 40 тижнів. Далі у них викликають примусове линянняабо ж їх вибраковують для реалізації на м'ясо.

Навіть короткочасне зменшення світлового дня у птиці може знизити у них несучість і спричинити передчаснелиняння.

Тривалість світлового дня у приміщенні регулюють за допомогою електричного освітлення з використанням ламп накалювання, люмінесцентних або натрієвих ламп. Для подовження світлового дня світло добавляють спочатку вранці, потім ввечері, не порушуючи ритмічності. Оптимальна електрична освітленість пташників - 15-20 люкс (4 Вт/м2 підлоги).

За такого світлового режиму та за належної годівлі кури яєчного напряму продуктивності починають відкладати яйця у п’ятимісячному віці і зберігають високу несучість протягом 52-56 тижнів, відкладаючи за цей період 250-300 яєць [11].

Вологість.
Вологість повітря в приміщенні для курей має бути в межах 60-70 %. Відхилення від цих оптимальних показників у той чи інший бік, особливо при підвищенні вологості в пташнику, негативно впливає на стан і продуктивність курей.

Недостатня вологість повітря, особливо влітку, сушить слизові оболонки дихальних шляхів птиці, що нерідко спричиняє їх запалення, а також шкіру, викликаючи свербіж, у результаті чого виникають розкльови, поїдання пера.

Висока вологість повітря при високих або низьких температурах сповільнює тепловіддачу, негативно діє на організм. Вологе повітря в поєднанні з високою температурою і недостатнім повітрообміном викликає перегрів курей (тепловий удар). При утриманні в теплих і вологих приміщеннях у птиці порушується обмін речовин, погіршується апетит, настає загальне при­гнічення, млявість, знижуються продуктивність і стійкість до інфекційних і незаразних захворювань.

Висока вологість повітря при низькій температурі різко збільшує тепловіддачу, викликаючи переохолодження організму і, як наслідок, застуди. Утримання курей у холодних і сирих приміщеннях веде до непродуктивної витрати кормів, зниження продуктивності.

Підвищена вологість повітря у приміщенні виникає в результаті життєдіяльності птиці. Курка споживає води приблизно удвічі більше, ніж з’їдає корму. В організмі її утримується лише 1-5 % води, що споживається за добу, решта виводиться з організму при диханні і з послідом. Отже, якщо в приміщенні міститься, наприклад, 30 курей, то щодоби вони виді­ляють близько 6 л води. Крім того, волога випаровується з напувалок і підстилки.

Для видалення зайвої вологи, а також шкідливих газів із приміщення його необхідно регулярно провітрювати, але при цьому не можна допускати протягів, які негативно впливають на птицю [11].

Засоби примусової линьки. Примусове линянняу птиці викликають гормональними, хімічними та зоотехнічними засобами.

Гормональні засоби. Вони базуються на застосуванні певних гормональних препаратів, які гальмують у птиці процес овуляції (прогестерон, тироксин та їх похідні, тощо). Добрі результати дає одноразове внутрішньом’язове введення прогестерону з пролангантом із розрахунку 30-40 мг на голову. Можна використовувати агоніст гонадоліберин. Світловий день скорочують до 8 годин і на такому рівні його підтримують 30 днів, після цього збільшують. Режими годівлі і напування птиці не змінюють. [3, 24].

Тироксин.Гіпертиреоїдізація (надмірна збагаченість організму птиці гормоном щитовидної залози тироксином) майже завжди призводить до припинення яйцекладки птиці та виникненню линяння. Для отримання штучного гіпертиреозу застосовують препарат сушеної щитовидної залози (тиреоїдин), який згодовують з кормом у різних дозах. Дача разової дози 7 г на голову препарату супроводжувалась більш сильним линянням, ніж розподіл цієї ж дози на декілька днів. Введення великих разових доз не призводило до зниження живої маси. При однакових разових дозах тиреоїдину самки линяють більш інтенсивно, ніж самці.

У реакції організму птиці на введений препарат щитовидної залози є видова різниця. Відносно легко невеликими дозами тиреоїдину викликають линяння у курей. Особливо чутливі до даного гормону виявились цесарки, яким для линяння потрібна доза тиреоїдину в три рази менше, ніж курям. Для стимуляції линяння у гусей необхідно приблизно в півтора рази більше тиреоїдину, ніж курям. Найбільш стійкі до надлишку гормону виявились качки.

Таким чином, штучний гіпертиреоз виявляє диференційні властивості у реакції пероутворювальної тканини в залежності від способу введення препарату, часу року, статі та видів птиці.

Тироїдектомія індичок (26 і 30 тижневого віку) перед фотостимуляцією яєчної продуктивності попереджує яйценосність і подальше линяння. Тироїдектоміядорослих індичок(36 тижнів) на початку яйцекладкивикликає поступове закінчення яйцекладки без подальшого линяння. Тироїдектоміяіндичок 66-тижневого вікув процесі зменшення світлового періоду до початку повторного циклу попереджує яйцекладку і линяння. Всі тироїдектоміїзменшують концентрацію плазматичного тироксину (Т4) і трийодтиронину (Т3) нижче чутливого рівня аналізуючої проби. Введення 1 мкг Т4індичкам із видаленою щитовидною залозою призводить до відновлення яйцекладки та линяння. Ці досліди показують, що тироїди необхідні для ініціації та підтримки несучості та линяння у індичок [22].

Прогестерон.Найбільш поширений гормональний препарат, який попереджує овуляцію. Для практичного використання його отримують синтетичним шляхом. Дія прогестерону на яєчник птиці залежить від способу застосування, дози та інтервалу застосування.

Прогестерон часто згодовують для затримки розвитку репродуктивних органів 4—5-місячних курочок. При внутрішньом’язовій ін’єкції курям прогестерону в дозі 20 мг на голову яйцекладка припинялась на другий день, а через декілька діб наставало линяння. Для повного линяння недостатньо однієї ін’єкції прогестерону, тому через 10—14 днів необхідно введення препарату повторити в тій же дозі. Дослідами встановлено, що пауза в яйцекладці та інтенсивність линяння не залежать від дози внутрішньом’язого введення прогестерону.

У багатьох випадкаху приватних господарствах доцільно викликати примусове линянняптиці шляхом введення прогестерону протягом 20-25 днів у дозі 5 мг на 1 голову на добу. При цьому кури линяють з 11-го по 19-й день після початку введення препарату. Таким чином, введення прогестерону курям для примусового линянняскорочує термін до 10 днів, що забезпечує синхронізацію основних технологічних процесів при розведенні птиці та отримання більшої кількості курячих яєць за рік [12].

Для відновлення яйцекладки після закінчення обробки прогестероном зазвичай потрібно не менше 3—3,5 тижнів. Жива маса курей, оброблених прогестероном, знижується незначно. Вважають, що тимчасова відсутність яйцекладки після введення птиці препарату, пов’язана з інгібуванням синтезу фолікулостимулюючого гормону передньої долі гіпофізу. Застосування прогестерону в більшості випадків викликає затримку яєць в яйцепроводі від одного до п’яти днів. Вірогідно, він викликає стан спокою яйцепроводу.

САР (6-хлор-∆6:-17-ацетилпрогестерон) — аналог прогестерону. Викликає примусове линяння курей при згодовуванні його в дозі 13,2 мг на 1 кг комбікорму протягом трьох — п’яти тижнів. Від тривалості згодовування препарату залежить час настання несучості.

Порівняльний аналіз продуктивності курей, примусове линяння яких викликане зоотехнічним і гормональним (під дією прогестерону) методами, виявив негативні сторони останнього. У курей, які перелиняли під дією прогестерону, яйценосність зазвичай залишалася на рівні курей, які перелиняли природним шляхом, і значно відставала від показників несучості після зоотехнічного способу примусового линяння. Маса яєць, якість і товщина шкаралупи після линяння, викликаного прогестероном, не покращувались [5].

Хімічні засоби.
Їх сутьполягає у згодовуванні птиці певних хімічних речовин, які здатні блокувати яйцекладку. Певні хімічні речовини, які викликають примусовелиняння, здатні затримувати виділення гіпофізарних гонадотропних і статевих гормонів, порушувати фізіологічні процеси в гона­дах, гальмувати дозрівання граафових фолікулів, що призводить до переривання овуляції. У самців дані речовини викликають припинення сперматогенезу. Ці процеси зворотні і після відміни дачі препаратів вони відновлюються.

Нилевар.Вводять його внутрішньом’язово однократно по 1 мг в день на 1 кг маси тіла протягом 5 днів. При цьому яйцекладка припиняється.

Пероральне введення препарату в дозі 15,56 мг на голову на добу п’ять днів поспіль у формі желатинових капсул викликає депресію яйцекладки до 5%-ного рівня з відновленням її до 50%-ного тільки через 24 дні від початку дачі препарату. Зниження яйцеклад­ки відбувається на третій день і до 13-го дня залишається майже на тому ж рівні, потім поступово підвищується.

Препарат Ай-Сі-Ай 33828. У птахівництві його застосовують як із метою примусового линяння курей, так і для віддалення початку яйцекладки. Продуктивність у примусово перелинялої птиці зразу після линяння була вищою. Побічна дія - при застосуванні препарату відмічали депігментацію пера.

Евертас.Препарат додають у корм із розрахунку 1 кг 1%-ного преміксу на 100 кг комбікорму. Збагачений цим препаратом комбікорм згодовують птиці протягом п’яти-шести днів, не змінюючи режиму годування та утримання. На 3-й день яйцекладка припиняється, а на 10—12-й настає линяння, яке триває 25— 40 днів. На 21—28-й день у курей яйцекладка відновлюється і досягає 50%-ного рівня через шість—ві­сім тижнів. Таким чином, при застосуванні 1%-ного преміксу евертасу в кінці циклу яйцекладки тривалість линяння скорочується на один-два місяці і більше у порівнянні з природним.

Під час згодовування преміксу в дозі 100 мг/кг у курей відмічають сонливість і розрідження фекалій. Ці симптоми зникають після відміни препарату. У курей із високою яйценосністю в період згодовування препарату може виникати жовточний перитоніт. У зв’язку з цим евертас рекомендують застосовувати тільки в кінці яйцекладки після зниження її до 30%-ного рівня шляхом скорочення світлового дня до 8 годин або зменшення дачі корму. Тривалість світлового дня скорочують і під час згодовування препарату.

Енгептин (2-аміно-5-нітротіазол). Препарат застосовують для профілактики та лікування гістомонозу індичок. При застосуванні його з цією метою курям відмічали у них пригнічення статевих функцій і регресію фолікулів гонад. Зниження продуктивності у індичок і курей після лікування енгептином зумовило його випробовування для викликання примусового линяння.

Досліди на курях породи білий леггорн після першого циклу яйцекладки показали, що найбільш ефективною виявилася доза енгептину 0,1% від раціону. Комбікорм із енгептином згодовують 26 днів, потім дають звичайний комбікорм.

У період застосування енгептину і в подальшому в годівницях завжди повинна бути ракушка, галька. Яйценосність припиняється через 26 днів від початку дачі препарату, відновлюється через 24 дні. Продуктивність на початкову та фуражну несучку за 229 днів становить відповідно 47 і 49 %. Дача енгептину призводить до зниження апетиту і живої маси птиці [6].

Йод. У формі йодистого калію йод викликає різносторонню дію на організм. Його застосування засновано на здатності активувати процеси тканинного обміну, він бере участь у синтезі тироксину щитовидної залози і гальмує тропні функції передньої долі гіпофізу.Використовують для затримки статевого дозрівання молодок та індукції примусового линяння.

Згодовування комбікорму з вмістом йодистого калію 5 кг/т протягом 35 днів викликає припинення яйцекладки і линяння у курей. Продуктивність відновлюється повільно. Так, на 28-й день після припинення обробки яйценосність не досягає 50 %, а середня яйценосність за 112 днів другого циклу складає 43,6 %. Застосування йодиду калію не впливає на масу яєць і товщину шкаралупи.

Добавка до раціону курей сульфату алюмінію у кількості 0,3% протягом 10 днів на 15-й день викликала повну зупинку несучості. Не встановлено вірогідної різниці по несучості, живій масі, якості шкаралупи, вмісту кальцію та фосфору в сироватці крові, а термін початку другого циклу яйцекладки у курей, які отримували сульфат алюмінію, наставав швидше у порівнянні з класичним зоотехнічним методом. Автори дійшли висновку, що добавка сульфату алюмінію до раціону може бути успішно застосована для примусового линяннякурей [17].

Линянняможна також спровокувати зменшенням рівня кальцію в раціоні шляхом видалення з раціону кормів тваринного походження солей кальцію. У цьому випадку овуляція припиняється протягом декількох днів, настає резорбція фолікулів та інволюція яйцепроводу. Однак зменшення в раціоні кальцію може призвести до патологічних змін у кістках скелету, тому завбачити наслідки та протікання другого циклу несучості проблематично.

Зменшення натрію в кормі шляхом усунення кормів тваринного походження викликає поступову втрату споживання корму та , як результат, зниження несучості і живої маси. Для зниження несучості у цьому випадку потрібно близько трьох тижнів, а деякі курки продовжують яйцекладку навіть при рівні натрію 0,03%. Тому рівень яйцекладки у другому циклі буде нижчим, ніж при проведенні примусового линяннязоотехнічними методами [16].

Добавка високих доз окису цинку також викликає линяннята зниження рівня несучості. Фармакологію цинкової токсичності у курей-несучок не вивчали, однак не виключено, що високий рівень цинку призводить до зниження смакових якостей корму та його споживання. Тому головним ефектом високих рівнів цинку для викликання примусового линяннявважають зниження споживання корму, хоча інші фізіологічні ефекти можуть також відігравати важливу роль в ініціаціїлиняння. Крім того, при застосуванні високих рівнів цинку може виникнути ряд суспільних питань відносно безпеки продуктів домашньої птиці і які, очевидно, не зможе спростувати навіть сама обширна фармакологічна інформація.[27]. Але ці питання скоріше стосуються культури суспільства, оскільки в більшості цивілізованих країн цинк нині вважають вкрай необхідним елементом для здоров’я людей і тварин, він входить поряд з вітаміном А майже у всі БАДи, в тому числі для дитячого харчування.

Із іншого боку, примусова линька з застосуванням зоотехнічних методів шляхом голодування та обмеженням випоювання води також не є привабливою з точки зору охорони тварин і тому в подальшому навряд чи знайде широке застосування в економічному та соціальному кліматі [22, 25]. Але як би там не було, більшість дослідників вважають, що найкраще застосовувати зоотехнічні методи примусового линяння. Зважаючи на простоту, це дозволяє широко застосовувати їх в практиці птахівництва. Використання деяких хімічних речовин може також позитивно впливати на господарсько-корисні якості птиці після примусового линяння.

Зоотехнічні засоби.
Зоотехнічні схеми примусового линяннядістали найбільше поширення. Механізм їх дії полягає у різкій зміні режимів годівлі, напування та освітлення з метою викликати у птиці стресовий стан. Внаслідок цього у неї припиняється яйцекладка і розпочинаєтьсялиняння. Наприклад, на кілька днів вимикають світло, птицю не годують і не напувають. Після припинення яйцекладки і початку линяннягодівлю поступово відновлюють до попереднього рівня, збільшують тривалість світлового дня для прискорення відростання нового пір'я і стимулювання несучості. За всіх способів примусового линяннязі стада вибраковують ослаблену птицю та особин із низькою продуктивністю. Не піддають примусовому линяннюсамців.

Засоби примусовгої линянняу яєчних курей.
Існує чимало засобів індукції примусового линянняу яєчних курей, які відрізняються режимами годівлі, напування птиці та освітлення пташників. За всіх схем курей піддають примусовому линяннюв кінці продуктивного періоду, коли у них рівень несучості знижується до 70-40 % (у віці 65-70 тижнів). Однак все залежить від стану птиці, її продуктивності, економічної доцільності. За 7-10 днів до початку линянняптиці згодовують раціон із підвищеним вмістом кальцію, а краще - додають безпосередньо в годівниці грубо змелений вапняк або черепашку з метою створення резерву елементу, так як голодування може призвести в подальшому до погіршення якості шкаралупи і послаблення кістяку. Для зменшення відходу птиці випоюють комплекс вітамінів. Обов’язково потрібно перевірити титри антитіл і за потреби вакцинації [1]. За ветеринарного благополуччя в стаді і кондиційної живої маси курей термін голодування збільшують до одного тижня. Для прискорення линянняі отримання інкубаційних яєць у більш ранні терміни на 10-й день норму згодовування метіоніну збільшують в 1,5 рази. За високої температури повітря в приміщенні у період линяння курей позбавляти їх води не потрібно, а з 10-го по 30-й день ініціації линяннядля стимулювання росту нового оперення  використовують комбікорм, що містить 20-21%протеїну і 285-295 ккал (1,194-1,236 МДж) обмінної енергії. З 30-го дня (для підготовки курей до несучості) - відповідно 16-17% протеїну та 260-270 ккал (1,089-1,131 МДж) обмінної енергії. Два зразки схем линянняпоказані в табл. 4 і 5.

Таблиця 4. Одна зі схем примусового линянняяєчних курей -

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Засоби примусового линянняу м’ясних курей.
У м’ясному птахівництві примусове линяннякурей батьківського стада бройлерів стала вже одним із технологічних прийомів, який сприяє росту виробництва м’яса бройлерів.

Тривалість використання несучок м’ясних порід обмежується 7 — 9 місяцями. Враховуючи, що для отримання яєць, здатних для інкубації, необхідно витратити сім місяців на вирощування, стає очевидною економічна доцільність подовження терміну використання птиці шляхом застосування примусовоголиняння.

Таблиця 6. Одна зі схем примусового линянням’ясних курей -

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Таблиця 7. Одна зі схем проведення примусового линяння м’ясних курей зоотехнічним способом [3] -

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Економічна ефективність застосування примусового линяння

Примусове линяннядає змогу використовувати найбільш цінну птицю протягом двох або трьох циклів яйцекладки та економити значні кошти на її відтворення. Переяра птиця зносить більші яйця, її виводимість вища, ніж у птиці першого року продук­тивності, вища і якість та збереженість отриманого з цих яєць молодняку. Так, при вирощуванні курчат-бройлерів, відведених від переярої птиці, збереженість поголів'я збільшується на 2-3 %, прирости живої маси підвищуються на 8 %, вихід м’яса І категорії — на 15 %, витрати кормів на 1 кг приросту живої маси знижуються на 7 %. Крім того, не потрібно витрачатися на вирощування ремонтного молодняку, санацію пташників, зменшується небезпека завезення хвороб до господарства [4].

Економічну ефективність застосування примусового линянняпри утриманні, наприклад, племінних яєчних курей можна продемонструвати на такому простому прикладі. Вартість добових курчат батьківських форм при їх придбанні за кордоном складає в середньому 5 евро (55 грн). За період вирощування ремонтного молодняку (20 тижнів) буде спожито 8-9 кг корму, орієнтовна вартість якого складе 30 грн. Із урахуванням частки кормів у собівартості (приблизно 70 %) та збереженості поголів'я (95 %) орієнтовна вартість однієї вирощеної ремонтної молодки буде становити близько 100 грн. У разі ж застосування примусового линянняза період 55 днів витрати кормів у розрахунку на 1 гол. складуть щонайбільше 5-6 кг, їх вартість становить приблизно 15-18 грн. Із урахуванням інших витрат (30 % від собівартості) та збереженості поголів'я (94 %) витрати за період примусового линяннята відновлення несучості (55 днів) складуть орієнтовно 27-30 грн у розрахунку на 1 гол., або менше на 70-73грн./гол., ніж при вирощуванні ремонтного молодняку. Хоча упереярих курей рівень несучості дещо нижчий, ніж у курей першого року продуктивності, але з урахуванням покращення інкубаційних показників (вивід вищий у середньому на 5 %) та якості виведених курчат (підвищення маси курчат на 2-3 г та збереженості при вирощуванні в середньому на 2 %) можна говорити про вигідність цього технологічного прийому.

Таким чином, використання переярих курей після примусового линяння в яєчному птахівництві дозволяє продовжити термін експлуатації несучок до 26—27-місячного віку. У період линяння затрати на утримання курей окупаються за рахунок реалізації яєць. У подальшому економічна ефективність утримання переярих курей підвищується, оскільки яйценосність їх досягає 75 %, і за рахунок підвищення маси яєць у другому циклі збільшується кількість яєць 1-ї категорії, а відповідно їх середня реалізаційна ціна. Економічнийефект від продовження використання курей-несучок утворюється також за рахунок економії засобів на вирощування ремонтного молодняку, зниження падежу і вибракування курей.

Слід відзначити, що у відношенні до оцінки економічної ефективності використання курей після примусового линяння в порівнянні з ефективністю експлуатації курей-молодок існують й інші думки.

Згідно з даними спеціалістів і вчених, ефективність і рентабельність застосування примусового линяння при виробництві харчових яєць в районах, віддалених від головних сільськогосподарських зон країни, не викликає сумніву, оскільки в них затрати на вирощування ремонтного молодняку високі. Ефективність примусового линяння курей промислового стада яєчного напрямку в других районах може бути нижче ефективності виробництва яєць від курей першого року використання, якщо прийняти до уваги весь комплекс факторів, які впливають на рентабельність виробництва [6, 23, 24, 26].

Список літератури

Бессарабов Б.Ф.Ветеринарно-санитарные мероприятия по профилактике болезней птиц / Б.Ф. Бессарабов. — М., Россельхозиздат, 1983. – 84 с.
Бесулин В.И. Разработка вопросов физиологии размножения и совершенствование метода искусственного осеменения индеек: дис. … доктора биол. наук : 03.00.13 / Бесулин Виктор Иванович. – Харьков, 1982.–369 с.
Качиш И. Линька: естественная и принудительная / И.Качиш // Животноводство России, 2007.–№6.– С. 15–17.
Корнієнко І. Змусьте птицю линяти / І. Корнієнко // Наше птахівництво, 2012.– №1.–С. 28-30.
Линька петухов отцовской формы родительского стада / Егорова А.В., Шахнова Л.В., Манукян В.А., Елизаров Е.С. // Птицеводство, 2010. –№2. – С. 26-27.
Марков Ю.Я. Принудительная линька кур-несушек / Марков Ю.Я., Россельхозиздат, 1981.- 78 с.
Новиков Б.Г. Нейроэндокринные механизмы принудительной линьки кур / Б.Г. Новиков // Достижения науки в области повышения продуктивности с.-х. птицы и улучшение качества птицепродуктов. – Одесса, 1979.–С. 54–55.
Пикалова И. Поговорим о линьке / И. Пикалова, И. Волкова. // Птицеводство. –2010. – №9 . –С. 37–38.
Пилипенко М.Б. О функциональных и морфологических изменениях при водном голодании в организме кур–несушек / М.Б. Пилипенко // Птицеводство, К.:Урожай, 1977.– вып. 24.– С. 27-33.
Принудительная линька кур: методические рекомендации / В.И. Фисинин, Т.А. Столляр, Ш.А. Имангулов Ш.А. и др. // Утверждены Ученым советом ВНИТИП от 21.05.1997. – 1997. – 23 с.
Суржик М. Втрата оперення / М. Суржик // Наше птахівництво. –2012.– №2.– С.30-32.
Суржик М. Зміна оперення / М. Суржик // Наше птахівництво. –2012. –№3. – С.24-27.
Тесля М.А Принудительная линька кур / М.А. Тесля // Сучасна ветеринарна медицина. – 2007. – № 4. – С. 4-5.
Фисинин В.И. Повышение эффективности яичного птицеводства / Фисинин В.И., Имангулов Ш.А., Кавтарашвши А.Ш. // Сергиев Посад, ВНИТИП. –2001.
Шанскова А.М. Сперматогенез и воспроизводительные способности индюков в период линьки / Шанскова А.М. // Труды ВСХИЗО. –1978. –вып. 150. –С.72-77.
Arret de la ponte par induction chez la poule. Еffet de differentes methodes sur certains paramettes de production et sur les concentrations en hormone thyroidiennes, en prolactine, en Ca, P, Na et en proteines dans le serum sanguin / Verheyen G., Decuypere T., Kuhn E.R., Fortasne G., de Groote G. // Revue de l’ Agriculture, 1983. – vol. 36. – P. 1535 – 1557.
Comparison of the Use of Dietary Aluminum with the Use of Feed Restriction for Force-MoltingLaying Hens/ A.S. Hussein, A.H. Cantor, T.H. Johnson // Poult. Sci., 1989.– vol. 68. – P. 891-896.
Effects of Alfalfa and Fructooligosaccharide on Molting Parameters and Bone Qualities Using Dual Energy X-Ray Absorptiometry and Conventional Bone Assays / W. K. Kim, L. M. Donalson, A. D. Mitchell, L. F. Kubena, D. J. Nisbet, and S. C. Ricke // Poultry Science, 2006. – vol. 85. – 15–20.
Effects of corticosterone and dietary changes in the hen on ovarian function, plasma LH and steroids and the response to exogenous LH-RH / Etches R.J., Willsams J.B., Rzasa J. // J. of Reproduction and Fertility, 1984. – vol. 70. – P. 121 – 130.
Effect of Forced Moltingon Quantity and Quality of Semen in Turkey Breeder Males as Influenced by Diet / A. E. Woodard, F. X. Ogasawara, R. L. Snyderand V. Stinnett// Poult. Sci., 1975 vol. 54. – P. 2094–2101.
Effect of Induced Molting in Laying Hens on Production and Immune Parameters / M. A. Alodan, M. M. Mashaly // Poultry Science, 1999. – vol. 78. – P. 171–177.
Effects of Thyroidectomy on Egg Production, Molt, and Plasma ThyroidHormone Concentrations of Turkey Hens/ R. J. Lien, T. D. Siopes//Poult. Sci., 1989. –vol. 68. –1126–1132.
HealthandHusbandryConsiderationsofInducedMolting/ P. L. Ruszleri// PoultryScience, 1998. – vol. 77.– P. 1789 – 1793.
Historical and Current Molting Practices in the U.S. Table Egg Industry / D. D. Bell1 // Poultry Science, 2003. – vol. 82. – Р. 965–970.
Induction of a pause in laying by corticosterone infusion or by dietary alternations: effects on the reproductive system, food consumption and body weight / Willsams J.B., Etches R.J., Rzasa J. // British Poultry Science, 1985. – vol. 26. – P. 25 – 34.
Molting Layers—Alternative Methods and Their Effectiveness / K. W. Koelkebeck, K. E. Anderson // Poultry Science, 2007. – vol. 86. – P.1260–1264.
Post Molt Performance of Broiler Breeder Hens Associated with Molt Induced by Feed Restriction, High Dietary Zinc and Fasting / El–Deek A.A., M.A. Al-Harthy // International Journal of Poultry Science, 2004. – vol. 3. – P. 456–462.
Recent advances in forced moulting/ Brake, J.// Poultry Science, 1993. – vol. 12.–P. 929–931.
Reproduction in poultry / R.J. Etches // CAB International, Canada. – 2008. – 318 р.
The Influence of Moltingduring the Reproduction Period on Semen Production of Turkey Males/ K. E. Nestor, K. I. Brown, P. A. Renner // Poultry Sci., 1979. –vol. 58. – P. 1592–1598.

Линька птицы-как контролировать?

Часто у птицеводов, особенно начинающих, возникает вопрос и недоумение, почему птица, которая неслась хорошо, ни с того ни с сего перестает нестись. Особенно это заметно в осенний период, когда дни начинают укорачиваться, а погода охлаждаться. Знание физиологии такого явления, как линька, позволит не только с пониманием отнестись к тому, что происходит, но также, в какой то мере, и управлять этим процессом с максимальной пользой для себя.

Линька — это периодическая смена оперения и структурных элементов эпидермиса кожи. Она включает в себя полное отмирание и выпадение старого пера и отрастание нового. В ходе линьки происходит очищение организма: утилизация и выведение из организма балластных веществ, которые накопились; утилизация жировых запасов, повышение активности надпочечников, гормонов щитовидной железы трийодтиронина (Т3) и тироксина (Т4), понижение активности половых желез, лютеинизирующего гормона (LH), прекращение функций репродуктивных органов, повышение уровня соматотропного гормона в крови и тканях. Такие изменения приводят к повышению у кур скорости обменных процессов, повышению синтеза белка, необходимого для роста нового пера и производства яиц.

Ювенальная линька связана с изменением физиологического состояния молодняка при его интенсивном росте и развитии. В этот период первичное (ювенальное) перо заменяется вторичным (основным). У цыплят яичных пород ювенальная линька начинается в 4 недели, у мясных и общепользовательских — в 5−6, у цесарят — в 6−7, у индюшат — в 5−6, у утят-в 8−10, у гусят — в 10−11 недель, а заканчивается, как правило, в возрасте снесения первого яйца.

Сезонная линька является результатом адаптации организма на сокращение светового дня, снижение освещенности и температуры окружающей среды и другие факторы.

После завершения продуктивного периода у взрослой птицы наступает естественная линька — как следствие приспособительной реакции организма на условия окружающей среды. Замена основного пера начинается в 13−14 месяцев и продолжается 3−4 месяца. У кур сначала заменяется перо шеи, затем спины и других частей туловища, причем у высокопродуктивных несушек этот процесс протекает быстрее по сравнению с низкопродуктивными. Периодическая линька в петухов начинается на 2−3 месяца раньше и протекает интенсивнее, чем у кур, и без существенного снижения живой массы. Аналогичную линьку отмечают ежегодно и у индюков, которая обычно начинается в начале мая и длится около месяца, в то время как индейки не линяют до конца продуктивного периода. Утки линяют дважды в год — летом и осенью, самки — на 10−15 дней позже самцов. У мускусных уток первый цикл яйцекладки — пять месяцев, после чего наступает естественная линька, продолжительность которого 3 месяца, и утки вступают во второй (пятимесячный) цикл продуктивности. Периодическая линька у гусей проходит дважды — летом и осенью и начинается при полном прекращении яйцекладки. Летом за 2−2,5 месяца меняются все перья.

Основные продуктивные показатели птицы разных видов во втором цикле продуктивности после линьки представлены в таблице 1.

Таблица 1. Снижение уровня яйцекладки в первом цикле продуктивности (%) и восстановление яйцекладки после линьки.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

На сокращение сроков периодической линьки у птицы благоприятно влияет полноценное кормление, сбалансированное по содержанию метионина и цистина. Их уровень в рационах необходимо довести до 0,6−0,7%. Этими серосодержащими аминокислотами богаты рыбная, мясо-костная мука, сухой обрат, кормовые дрожжи, подсолнечный жмых и шрот. Можно использовать синтетический метионин из расчета 0,7−1,5 г / кг корма.

При недостатке в рационе микроэлемента цинка и витамина В3 (пантотеновая кислота) у птицы нарушаются рост и формирование пера. Нормы добавок в комбикорма цинка и витамина В3 — соответственно 50 и 10−20 мг / кг. Потребность в них удовлетворяется и за счет травяной муки, зеленых растений, отрубей, жмыха, дрожжей, кормов животного происхождения.

Принудительная линька.

Суть принудительной линьки заключается в том, что у птицы вызывают искусственную линьку, которая проходит в более короткие сроки (45−60 дней), чем естественная, начинается и заканчивается почти одновременно у всего поголовья птицы. После того, как птица перелиняет, у нее при надлежащих условиях содержания наступает второй цикл яйцекладки. Принудительную линьку у птицы вызывают гормональными, химическими и зоотехническим способами. Гормональные способы основаны на применении прогестерона, тироксина или их производных, которые тормозят у птицы процесс овуляции. При внутримышечной инъекции курам прогестерона в дозе 20 мг на голову яйцекладка прекращается на второй день, а через несколько дней наступает линька. Для полной линьки недостаточно одной инъекции прогестерона, поэтому через 10−14 дней необходимо введение препарата повторить в той же дозе.

Чрезмерное обогащение организма птицы гормоном щитовидной железы тироксином почти всегда приводит к прекращению яйцекладки птицы и возникновению линьки. Для получения искусственного гипертиреоза применяют препарат сушеной щитовидной железы (тиреоидин), который скармливают с кормом в различных дозах. Дача разовой дозы 7 г на голову препарата приводила к более сильной линьке, чем распределение той же дозы на несколько дней.

Во многих случаях в частных хозяйствах целесообразно вызвать принудительную линьку птицы путем введения прогестерона в течение 20−25 дней в дозе 5 мг на 1 голову в сутки. При этом куры линяют с 11-го по 19-й день после начала введения препарата. Таким образом, введение прогестерона курам для принудительной линьки сокращает срок до 10 дней, обеспечивающий синхронизацию основных технологических процессов при разведении птицы и получения большего количества куриных яиц в год. Для восстановления яйцекладки после окончания обработки прогестероном обычно требуется не менее 3−3,5 недель. Сравнительный анализ продуктивности кур, принудительная линька которых вызвана зоотехническим и гормональным (под действием прогестерона) методами, обнаружил отрицательные стороны последнего. У кур, которые перелиняли под действием прогестерона, яйценоскость обычно оставалась на уровне кур, какие перелиняли естественным путем, и значительно отставала от показателей яйценоскости после зоотехнического способа принудительной линьки. Масса яиц, качество и толщина скорлупы после линьки, вызванной прогестероном, не улучшались.

Химические средства.
Их суть заключается в скармливании птице определенных химических веществ, которые способны блокировать яйцекладку. Известны такие препараты как нилевар, препарат Ай-Си-Ай 33828, эвертас, энгептин, йод и др.

Зоотехнические средства.

Зоотехнические схемы принудительной линьки получили наибольшее распространение. Механизм их действия заключается в резком изменении режимов кормления, поения и освещения с целью вызвать у птицы стрессовое состояние. Вследствие этого в ней прекращается яйцекладка и начинается линька. Например, на несколько дней выключают свет, птицу не кормят и не поят. После прекращения яйцекладки и начала линьки кормление постепенно восстанавливают до прежнего уровня, увеличивают продолжительность светового дня для ускорения отрастания нового пера и стимулирования яйцекладки. При всех схемах кур подвергают принудительной линьке в конце продуктивного периода, когда у них уровень яйцекладки снижается до 70−40% (в возрасте 65−70 недель). За 7−10 дней до начала линьки птице скармливают рацион с повышенным содержанием кальция, а лучше — добавляют непосредственно в кормушку грубо смолотый известняк или ракушняк. Для уменьшения отхода, птице выпаивают комплекс витаминов. Для ускорения линьки и получения инкубационных яиц в более ранние сроки на 10-й день норму скармливания метионина увеличивают в 1,5 раза. При высокой температуре воздуха в помещении в период линьки кур лишать их воды не нужно, а с 10-го по 30-й день инициации линьки для стимулирования роста нового оперения используют комбикорм, содержащий 20−21% протеина и 285−295 ккал обменной энергии. С 30-го дня (для подготовки кур к яйцекладке) — соответственно 16−17% протеина и 260−270 ккал обменной энергии.

Таблица 2. Одна из схем принудительной линьки яичных кур.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

В мясном птицеводстве принудительная линька кур родительского стада бройлеров стала уже одним из технологических приемов, который способствует росту производства мяса бройлеров.

Что делать при линьке

Линька — нормальное явление у всех птиц. Взрослые куры линяют после завершения яйцекладки из-за определенного исчерпания запасов веществ в организме.

С линькой связано образование новых перьев. Птицевод должен хорошо позаботиться о том, чтобы линька и рост новых перьев продолжались не слишком долго и чтобы новое оперение было достаточно развитым, с четкой окраской и хорошим блеском. При образовании первых признаков линьки стоит перестать кормить кур на протяжении 1—2 дней и содержать их по возможности в полутьме, что содействует ускорению линьки.

В случае сильной линьки необходимо почистить птичник, усилить кормление, включая в кормовой рацион больше азотистых веществ и жиров. Будет хорошо в такой период скармливать семена масличных культур — подсолнечника, добавки рыбьего жира и пищевого растительного масла.

Добавки семян масличных культур могут составлять около 10 %, а добавки растительных масел — до 3 % рациона. Их равномерно смешивают и добавляют во влажную мешанку. Смене оперения и росту новых перьев содействует и увеличение дачи количества овса.

Многих птицеводов, наверняка, интересует такой важный вопрос, как: в каком возрасте куры линяют. Ведь, как известно, при появлении на свет, цыплята «одеты» в мягкий, пушистый, красивый пушок, который на протяжении определенного периода времени заменяет птенцам перья.

На самом деле, перо начинает расти на маленьких пернатых питомцах уже к концу первого дня жизни. Первыми появляются маховые перья. И так, постепенно, птица оперяется первичными перышками.

В первый раз линька у кур начинается в возрасте четырех недель. Она называется ювельной. В это время у пернатых питомцев первичное перо заменяется вторичным и постоянным.

Однако линька подразумевает под собой огромнейшие затраты энергии. Птице в такой период времени необходимо существенно увеличить объем скармливаемого корма, а также по возможности включить в рацион питания растительный и животный белки. Ювельная линька длится довольно долго – от трех с половиной до четырех месяцев и заканчивается во время полового созревания кур. У пернатых питомцев яичного направления это происходит в четыре с половиной – пять месяцев, а у мясояичных пород кур – в шестимесячном возрасте.

Сначала у птицы меняются маховые и рулевые перья. Маховые перья меняются в строгой очередности, друг за другом и на каждое замененное перо отводится порядка десяти дней. Также параллельно со сменой маховых, происходит смена всего оперения на теле кур.

Чтобы новое оперение было красивым, блестящим и плотным, необходимо позаботиться об обильном и правильном кормлении пернатых питомцев.

Иногда птицеводы могут наблюдать обильное выпадение перьев у своих пернатых питомцев. Обычно такой процесс происходит у кур с высокой производительностью. У них сразу может меняться несколько маховых перьев одновременно. Поэтому птица выглядит сильно ощипанной и в некоторых местах сильно оголенной. В этом нет ничего страшного. В таких случаях линька проходит быстрее, а значит, птица буде более продуктивной.

Как правило, линьку у пернатых питомцев можно наблюдать поздней осенью, в октябре и ноябре месяце. Однако, у некоторых кур этот процесс может происходить и в другое время: весной, зимой и даже летом. Линька у кур несушек летом не очень хороша, так как наиболее благоприятным является смена оперения на зиму. При этом также стоит учитывать, что линька влечет за собой приостановку в яйцекладке. Ведь птица не несет яйца, пока у нее меняется оперение.

В дальнейшем, после ювельной линьки, смена оперения у кур наблюдается ежегодно.

...чтобы узнать стадию линьки берем курицу раскрываем крыло и смотрим на маховые перья...

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

а-не линявшая или перелинявшая птица,
б-начало линьки,
в-середина линьки
г-конец линьки.

Линяння сільськогосподарської птиці
Білецький Є.М., Владикін К.П.
Інститут тваринництва НААН

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності галузі птахівництва, продовження терміну племінного або товарного використання птиці є примусова линька, яка дозволяє значно зменшити витрати на корми, енергоносії, ветеринарні препарати, кормові добавки, обладнання та ін., закупівлю інкубаційних яєць, особливо зарубіжної селекції, на вирощування ремонтного молодняку.

Перехід на ринкову економію потягнув за собою погіршення якості ремонтного молодняку, високу собівартість його вирощування, зниження життєздатності та продуктивності птиці, якості яєць. У результаті багато птахівничих підприємств для ремонту стада стали вирощувати більше молодняку. Строки експлуатації курей-несучок батьківського та промислового стад скоротили до 8-9 місяців. Перераховані вище причини призвели до різкого зниження економічної ефективності виробництва яєць. Один із шляхів вирішення проблеми — продовження терміну використання птиці за допомогою викликання у них примусового линяння.

Таким чином, у числі основних задач, рішенню яких сприяє примусове линяння — продовження терміну використання птиці, збільшення виробництва яєць у найбільш доходні періоди, оздо¬ровлення стада, зниження затрат і об’ємів виробництва в найменш доходні періоди, підвищення категорійності яєць і якості шкаралупи, а також зниження збитків при виникненні екстремальних ситуацій [8, 14].

Фізіологія линяння. Линяння — це періодична зміна оперення і структурних елементів епідермісу шкіри, є одним із важливих біологічних процесів у птиці. Воно включає в себе повне відмирання та випадання старого пір’я і відростання нового. Повне линяння має назву ювенального, подальші — періодичні або сезонні [3].

Сезонне линяння є результатом адаптації організму на скорочення світлового дня, зниження освітленості, температури навколишнього середовища та інші фактори. Воно сприяє підвищенню життєздатності птиці.

Випадання старого пір’я в результаті росту нового стимулюється гормоном щитовидної залози тироксином, функція якого під час яйцекладки пригнічується під впливом гормонів яєчника. При зниженні або повному припиненні яйцекладки гормональна активність яєчника пригнічується, а щитовидної залози підвищується.

Природне линяння у дорослої птиці відбувається щорічно і продовжується 3-4 місяці. Цього часу яйценосність знижується до мінімуму або зовсім припиняється.

При оптимальних умовах утримання дефінітивне линяння пов’язано в основному з віком. Заміна оперення у курей («шийне» линяння) починається з 12-14 місяців та протікає протягом 4-6 місяців і більше, що призводить до депресії репродуктивних функцій.

Ювенальне линяння. Ювенальнелиняння пов’язано зі зміною фізіологічного стану молодняку при його інтенсивному рості і розвитку. У цей період первинне (ювенальне) перо замінюється вторинним (основним, дефінітивним). Спочатку відростають нові рульові (хвостові) і махові пір’я першого і другого порядку (крила), а потім — криючі. У курчат яєчних порід ювенальне линяння починається в 4 тижні, у м’ясних і загально користувальних — у 5–6, у цесарят — у 6–7, у індиченят — у 5–6, у каченят —у 8–10, у гусенят — у 10–11 тижнів, а закінчується, як правило, до віку знесення першого яйця. При оптимальних умовах годівлі і утримання статева зрілість настає в яєчних курей в 21–22 тижні, у м’ясних — в 25–26, у цесарок —в 34–36, у індичок — в 30–34. У гусенят і каченят ювенальне линяння протікає швидше, протягом двох місяців.При цьому в каченят замінюються тільки покривні пір’я, а махові і рульові залишаються. Самці линяють більш активно і помітно у порівнянні з самками. При недостатку в раціоні таких мікроелементів, як марганець, йод і сірка, нове оперення — розтріпане, кручене, липке при щупанні — з’являється з затримкою. Тому рекомендується добавляти для молодняку курей, цесарок і водоплавної птиці на 1 кг корму 50 мг марганцю, а для індиченят —70 мг [3].

У природних умовах линянняє наслідком загальної реакції організму на зміну зовнішніх умов: стресів, скорочення світлового дня, пониження температури навколишнього середовища восени, тощо. Цього часу несучість у птиці знижується до мінімуму або взагалі припиняється [4].

Крім пір’я при линянні відбувається зміна зроговілого шару епідермісу, рогових пластинок дзьоба, кігтів та лусок на ногах. Різні види птиці можуть линяти один або декілька разів протягом року. У молодняку сільськогосподарської птиці відбувається післягніздове линяння — заміна "гніздового" оперення протягом декількох тижнів або місяців. Таке линяння може бути повним або частковим, із заміною всього пір’я або частини.

Природне линяння у дорослої птиці відбувається щорічно і продовжується 3-4 місяці. Цього часу яйценосність знижується до мінімуму або зовсім припиняється. Слід відмітити, що періодична зміна пера сприяє підвищенню життєздатності птиці [13].Так, співвідношення гетерофіли : лейкоцити як при індукції линяння маніпуляцією зі світлом, обмеженням споживання корму і води або з високим рівнем цинку в раціоні в усіх групах було підвищеним і досягало до 0,61, того часу як у контрольній групі воно становило лише 0,20 [21].

Періодичне (дефінітивне) линяння. Після завершення продуктивного періоду в дорослої птиці настає періодичне, або природне линяння — як наслідок пристосувальної реакції організму на умови навколишнього середовища. Яйценосність знижується до мінімуму або припиняється зовсім, змінюється фізіологічний стан, зменшується опір птиці до несприятливих умов та захворювань.

Тривалість першого продуктивного періоду і строки природного линяння в птиці різних видів і напрямків неоднакові (табл. 1). Заміна основного пера починається в 13–14 місяців і продовжується в стаді 3–4 місяці. У курей спочатку замінюється перо шиї, потім спини та інших частин тулуба, причомув високопродуктивних несучок цей процес протікає швидше у порівнянні з низькопродуктивними.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Природне линяння у курей та індичок починається з випадання першого махового пера (а всього їх на крилі десять). Підрахунок пір’я першого та другого порядку починають проводити від підм’язових, які розташовані біля кистьового суглоба. Махові пір’я першого порядку змінюються послідовно, від центра крила. Прийнято вважати, що зміна кожного пера дорівнює 10% загального линяння, випадання п’ятого співпадає з масовою зміною оперення тулуба.

Періодичне линяння у півнів починається на 2–3 місяці раніше та протікає інтенсивніше, ніж у курей, і без суттєвого зниження живої маси. У період зміни 5-6-го махового пера відмічали зниження заплідненості яєць, яка відновлювалася вже при зміні 7-8-го махового пера самців [6, 10].

Дослідженнями вчених із ДНУ ВНІТІП також встановлено, що однією з причин, які негативно впливають на заплідненість яєць після 42 – 44 тижнів племінного використання, є линяння півнів. При досягненні півнями 50–52 % линяння відбувається різке зниження заплідненості яєць — майже до 5 %. У процесі подальшого линяння заплідненість яєць зменшується незначно. Автори дійшли висновку, що линяння півнів у більшому ступені знижує заплідненість яєць, ніж линяння курей [5].

Аналогічне линяння відмічають щорічно й у індиків, яке зазвичай починається на початку травня і триває близько місяця, того часу, як індички не линяють до кінця продуктивного періоду. В цей час у самців, згідно з спостереженнями Є.М. Білецького у 2008-2012 рр., відмічали зниження спермопродукції — рухливості, концентрації сперматозоїдів, особливо збільшується кількість морфологічно аномальних статевих клітин, що призводить до зниження заплідненості яєць та виводу індиченят на 10-12 %, у той час, як маса самців не змінюється. Аналогічні дані відмічали Бєсулін В.І. [2], Шанскова А.М. [15], NestorK. E. еtal. [30] та інші.

WoodardA. E. та інші [20] встановили, що застосування примусового линянняіндиків зоотехнічним методом у 54-тижневому віці протягом 4 тижнів призводить до втрати спермопродукції, однак після застосування фотостимуляції спермопродукція відновлюється через 4 тижні. Хоча спермопродукція самців у другому циклі була дещо нижчою в порівнянні з першим циклом, але показники якості сперми були на 20 % кращими в порівнянні з самцями, які утримували без застосування линяння. При цьому, концентрація сперматозоїдів підвищилась також на 1-2 млрд/мл.

Для визначення інтенсивності линяння курку або індичку беруть у руки, широко розсовують крило, обслідують його внутрішню поверхню і підраховують кількість махових пір’їн першого порядку, які змінилися.

Качки линяють двічі на рік — літом і восени, самки — на 10–15 днів пізніше від самців.Улітку (в червні- липні) змінюються рульові, криючі та махові пір’я. Через тиждень після випадання першої центральної пари рульових починається випадання мілких криючих.Махові пір’я першого та другого порядку заново відростають із внутрішнього краю крила. Приблизно за 10-15 днів пір’я першого порядку випадає, качки припиняють яйцекладку. З другої половини серпня до жовтня замінюються рульове та криюче дрібне пір’я в тій же послідовності, як і при літньому линянні (табл. 2).

У мускусних качок перший цикл несучості — п’ять місяців, після чого настає природне линяння, тривалість якого 3 місяці, і качки вступають у другий (п’ятимісячний) цикл продуктивності.

Періодичне линяння у гусей проходить двічі — літом і восени, з перервою в 20 днів і починається при повному припиненні яйцекладки. Літом за 2–2,5 місяці змінюється всі пір’я (рульові, махові першого та другого порядку, дрібні криючі), причому рульові одночасно з мілкими, які випадають спочатку на абдомінальній частині тулуба та нижній частині шиї, потім на грудях, передній та задній частинах спини, стегнах. Рульове пір’я змінюється в тій же послідовності, як і у качок.

Випадання первинних махових пір’їн починається з зовнішнього краю крила та поширюється до тулуба, а вторинних махових — із внутрішнього. Восени змінюється за 15–20 днів лише криюче пір’я.

Важливий елемент технології — прижиттєве вищипування пера та пуху, яку проводять з врахуванням віку, часу природного линяння та фізіологічного стану гусей. При сезонній яйцекладці їх вищипують два рази на рік: після закінчення продуктивного періоду та виникнення природного линяння (частіше з кінця травня — початку червня) та через 7–8 тижнів (у кінці липня — початку серпня). За одне вищипування отримують до 100 г перо-пухової сировини від кожного дорослого гусака. Характерно, що їх перові сосочки здатні активуватися не тільки під час нормальної сезонного линяння, але і після штучного вищипування. Воно безболісно для гусей, так як старе перо виштовхується молодим, яке росте. Не слід вищипувати слабу, з ураженими ділянками шкіри хвору птицю. Доцільно насамперед перевіритина декількох особинах і різних ділянках їх шкіри готовність гусей до вищипування. Якщо перо висмикується легко, має світлий та сухий очин, можна проводити масове общипування, а якщо нижня частина очину наповнена лімфатичною рідиною або кров’ю, то цього робити не можна. При хороших умовах утримання та годування оперення у гусей повністю відновлюється через півтора місяці — швидше, ніж при природному линянні.

На скорочення строків періодичного линяння у сільськогосподарської птиці сприятливо впливає повноцінне годування, збалансоване за вмістом метіоніну та цистину. Їх рівень у раціонах необхідно довести до 0,6–0,7%. Цими сірковмісними амінокислотами багаті рибна, м’ясо-кісна мука, сухі молочні відвійки, кормові дріжджі, соняшникова макуха та шрот. Можна також використовувати синтетичний метіонін із розрахунку 0,7–1,5 г/кг корму.

При нестачі в раціоні мікроелементу цинку та вітаміну В3 (пантотенова кислота) у птиці порушуються ріст і зміна пера. Норми добавок у комбікормі цинку та вітаміну В3 — відповідно 50 і 10–20 мг/кг. Потреба в них задовольняється за рахунок трав’яної муки, зелених рослин, висівок, макухи, дріжджів, кормів тваринного походження. Нестачу пантотенової кислоти покриває і синтетичний препарат — пантотенат кальцію.

Примусове линяння. Суть примусового линянняполягає у тому, що у птиці викликають штучнелиняння, яке проходить у більш короткі терміни (45-60 днів) ніж природна, розпочинається і закінчується майже одночасно у всього поголів'я птиці. Після цього настає черговий період несучості, який триває кілька місяців: 8-9 -у яєчних; 6-7 - у м'ясних курей; 4-4,5 - у індиків; 6-7 – у звичайних; 5 - у мускусних качок; 3-3,5 - у гусей.[4, 18].

Більш широке застосування примусового линяннянабуває особливої актуальності останнім часом, коли вирощування ремонтного молодняку значно подорожчало у зв'язку з істотним підвищенням цін на корми, енергоносії та добовий молодняк або інкубаційні яйця, які закуповуються за кордоном і на що витрачаються великі валютні кошти [4].

Линяння також дозволяє вирівнювати різновікову птицю, тобто можна скомплектувати ста­до з двох пташників (різниця не повинна перевищувати 1,5-2,0 міс), а це дозволить ефективно використовувати птахомісця і отримати одночасний набір продуктивності [8].

Формуваннянового циклу яйцекладки засновано на прискоренні процесу природного (вікового) линяння несучок.

За інтенсивного утримання птиці у пташниках із регульованим мікрокліматом линянняпов’язано в основному з віком. Вік початку линяннята її тривалість у різних видів дорослої птиці неоднакова. Після того, як птиця перелиняє, у неї за належних умов утримання настає другий цикл несучості. Проте утримувати такий тривалий час птицю, що майже не несеться, у більшості випадків економічно невигідно, тому її зазвичай відправляють на забій або реалізують населенню, а в пташниках розміщують нову партію вирощеного ремонтного молодняку.

Оскільки основою зоотехнічного линяння є стрес, то потрібно застосовувати одночасно якомого більше факторів і запустити механізм линяння. Чим більше стрес-факторів, тим жорсткіше линяння, а, значить, тим вище продуктивність птиці в другому циклі. Оптимальним для запуску в линяння вважають вік 420-470 днів, але можна і пізніше. Все залежить від стану стада та його продуктивності, від стабільності птахофабрики, стану ринку яєць і мети, заради якої проводиться линяння[8].

Для зниження відходу випоюють комплекс вітамінів. Обов’язково слід перевірити титри антитіл і при необхідності вакцинації [1]. У підготовчий період вакцинації краще не проводити. Перед голодуванням птицю зважують. Треба слідкувати, щоб втрата живої маси була не менше 25%, але не більше 35 %.

У період голодування птиці необхідно застосувати максимальний стрес, щоб викликати гормональну перестройку організму, яка дозволить у максимально короткі строки припинити яйценосність [8].

Годівлю птиці під час линяння умовно можна розділити на три періоди.

1. Після «голодних» днів до переходу на норму курям слід давати комбікорм зі зниженим вмістом протеїну (10-15 %) і підвищеним — клітковини. Перші дні згодовують тільки зерно, а якщо його немає, то пшеничні висівки з розрахунку 1,5 г висівок замість 1 г зерна.

2. З моменту годування птиці згідно з нормами для прискорення відростання пера необхідно підвищити поживність раціону за протеїном (19-20 %), а кальцію повинно бути в раціоні не більше 1,0-1,2 %. Високий рівень кальцію може негативно вплинути на відновлення оперення.

3. Птиці дають повну денну норму комбікорму, в якому: сирого протеїну 16-17 %, обмінної енергії 2700-2750 ккал/кг, кальцію 2,5 %. Бажано, щоб корм був розсипний, грубого помолу.

У залежності від стану і продуктивності курей режими їх утримання та годівлі як у період линяння, так і протягом другого циклу яйцекладки можна корегувати [10].

Примусове линяння супроводжується зниженням живої маси на 10–20 % (її мінімум відмічається до 30-го дня), стресом, зменшенням апетиту, скороченням споживання корму, підвищенням температури тіла. У порівнянні з природним линянням примусове починається дружно, протікає швидко (протягом 45–60 днів) і закінчується майже одночасно у всього стада. Після цього настає другий цикл несучості, тривалість якого у різних видів птиці неоднакова. (див. табл. 2), підвищується маса і якість яєць, їх виводимість, життєздатність і жива маса курчат [3].

Практичне значення має і кратність застосування примусового линяння, яке можливе після завершення кожного продуктивного циклу. Однак наукові дослідження чотирьох циклів (3 рази викликали примусове линяння) показали, що в третьому та четвертому значно знижуються яйценосність, заплідненість яєць, вивід молодняку, а тривалість яйцекладки скорочується на 2,5–3,5 місяці. Тому доцільні два цикли продуктивності курей [4].

Найбільш ефективні строки утримання гусей — 5–6 циклів несучості, качок і індичок — 2–3, цесарок —2 цикли продуктивності.

Виявлення нейроендокринних механізмів примусової линьки птиці свідчить про те, що при стресі, шляхом впливу фотоперіодизму, короткострокового позбавлення корму та води у птиці різко пригнічується робота гіпоталамо-гіпофізарних механізмів репродуктивної функції та активується система щитовидна залоза – кора наднирників, яка відповідна за регуляцію заміни оперення і відповідних їй метаболічних процесів [7].

При обмеженому доступі до води самкам птиці в яєчниках відбувається інтенсивна атрезія фолікулів, яка супроводжується їх деформацією, зморщуванням, появою перетяжок і атрофією судинної сітки. Гістологічні і цитологічні зміни в будові фолікулів характеризуються появою щілиноподібних порожнин між осцитом і стінкою фолікула, інтенсивною проліферацією з’єднувальної тканини у товщу жовтка, значною васкуляризацією та інвагінацією фолікулярного епітелію, протеолізом осциту [9].

Фактори, які впливають на оперення птиці.
Основними причинами втрати оперення у курей-несучок є годівля, хвороби та умови утримання. У середньому кури-несучки у промислових умовах утримання втрачають до 40-тижневого віку 10-15 % всього оперення, до 55-тижневого - близько 20-25 % і до 75 тижнів - близько 40 %. Тому линянняв числі інших чинників може слугувати показником продуктивності птиці [11, 28].

Годівля. Збалансовану годівлю відносять до основних факторів, які впливають на структуру пір’я, оскільки протеїн каротин становить до 97 % маси пера. У синтезі кератину пера задіяні в основному сірковмісні амінокис­лоти - метіонін і цистин.

Метіонін бере участь у цьому процесі після перетворення на цистин, що відбувається як в печінці, так і у фолікулах пера. Оскільки потреба птиці в метіоніні та цистині для росту та збереження цілісності оперення вища, ніж для м'язової тканини, у першу чергу їх дефіцит виявляється в погіршенні стану оперення. Випадання або ріст ненормального пір’я може вказувати на незбалансованість раціону або дефіцит ряду поживних речовин. Відомо, що у період швидкого росту пера після ювенального чи примусового линяннякурей максимальна ефективність засвоєння кормів була досягнута при співвідношенні в них цистину та метіоніну 54 та 46 %. Далі, після закінчення росту пера, ця різниця вирівнювалася.

Окрім указаних амінокислот на ріст пір'я та загальний стан оперення у несучок впливають і такі амінокислоти, як аргінін, гліцин та триптофан, важкі метали у кормах і питній воді, кокцидіостатики та інші чинники. При дефіциті аргініну відмічають лоткоподібне махове пір’я 1-го та 2-го порядку. Ознаками нестачі інших амінокислот та жирів є сухість, жорсткість і ламкість пір’я. Його кучерявість виявляється у курчат за комплексного дефіциту аргініну, лейцину, ізолейцину, триптофану або фенілаланіну і тирозину. Характерно, що тривалий, хоч і незначний дефіцит та дисбаланс амінокислот, який не позначається на рівні продуктивності, впливає на стан оперення курей. Нестача вітаміну Е, селену, вітаміну В6, пантотенової та фолієвої кислоти, біотину чи нікотинової кислоти також може проявитися через знебарвлення й ненормальний ріст пір’я.

Погіршення стану оперення несучок часто пов’язано і з дефіцитом цинку. Специфічним симптомом у цьому випадку є відокремлені одна від однієї пір’їни, в першу чергу це стосується махового пера 1-го і 2-го порядку.

Відмічено також негативний вплив на оперення кокцидіостатиків - ласалоциду і монензину, а також мікотоксинів.

У аутосексних за швидкістю оперення курей потреба в цистині в період росту пера вища, ніж у тих, у яких процес оперення проходить нормально.

Використання енергії кормів у несучок із поганим оперенням суттєво зростає. Крім цього, додаткова енергія потрібна також для формування нового оперення [11].

Утримання птиці. Дослідами на птиці встановлено, що при утриманні в кліткових батареях оперення у курей зношується швидше в порівнянні з утриманням на підлозі, при груповому утриманні швидше, ніж при індивідуальному.

На стан оперення птиці значною мірою впливає мікроклімат пташника. Це насамперед зони вентиляційних каналів із перепадом температур. Підвищена концентрація аміаку, вуглекислого газу, сірководню, особливо в застойних зонах, призводить до зростання втрати пір’я. Тому в зимовий період не рекомендується зменшувати подачу свіжого повітря для підтримки у приміщенні оптимальної температури, оскільки нижня межа її допустимих величин знаходиться між 12-15 °С [11].

Температура навколишнього середовища. За температури повітря у пташнику 15-16 °С (нижня межа термонейтральної зони) у курей посилюється тепловіддача з оголених частин тіла, що призводить до підвищення загальної теплопродукції, а це викликає потребу в кормах та обмінній енергії. Одночасно зростають витрати енергії на ріст нового оперення. Встановлено, що в середньому втрата 1 г оперення призводить до збільшення витрат кормів для виробництва 10 яєць на 40 г, хоча інтенсивність несучості птиці зберігається на попередньому рівні або навіть трохи підвищується.

Відомо, що оперення шиї становить до 6 % загального оперення, грудки – 11 %. Відсутність пір’я на шиї та грудці призводить до підвищеного на 10 % використання кормів за рахунок збільшення тепловтрат, отже, підвищення обміну речовин, що, з другого боку, може призвести до зростання продуктивності.

Встановлено, що при утриманні частково оголених курей у термонейтральній зоні (15-25 °С) обмін речовин у них на 60% вищий, ніж у повністю оперених курей. Це можна пояснити специфічним впливом зростання тепловтрати на енергетичний обмін. При зниженні температури повітря у курнику на кожний 1 °С теплопродукція у нормально оперених курей підвищувалася на 2,1 %, а у погано оперених - на 4,6 % [11].

Освітлення пташника. Світло діє на птицю через сітківку очей, гребінь і сережки, від яких нервові імпульси надходять до передньої долі гіпофізу, спричиняючи посилений синтез гормонів, які стимулюють функціональну діяльність статевих органів і формування яєць. При цьому як недостатнє, так і надмірне освітлення має негативний вплив на здоров'я і продуктивність птиці. Тривалість світлового дня має домінуюче значення на статеве дозрівання молодок, несучість курей, масу яєць, поведінку птиці.

Для підростаючих молодок стабільний або зростаючий світловий день має вирішальне значення на подальшу продуктивність. Для птиці яєчних порід і кросів у віці 17-18 тижнів він має становити 9 годин. Із 19- до 33-тижневого віку включно через кожний тиж­день світловий день збільшують на 20 хвилин. Протягом 34-40-тижневого віку він стабільний - по 14 годин, далі його поступово нарощують до 17-18 годин і на цьому рівні підтримують до закінчення продуктивного періоду.

М'ясні кури досягають статевої зрілості пізніше, ніж яєчні, і тому стимулювання несучості за допомогою збільшення тривалості світлового дня у них починають з 23-тижневого віку. У цьому віці молодки м'ясного напряму починають нестись, і їх використовують протягом 40 тижнів. Далі у них викликають примусове линянняабо ж їх вибраковують для реалізації на м'ясо.

Навіть короткочасне зменшення світлового дня у птиці може знизити у них несучість і спричинити передчаснелиняння.

Тривалість світлового дня у приміщенні регулюють за допомогою електричного освітлення з використанням ламп накалювання, люмінесцентних або натрієвих ламп. Для подовження світлового дня світло добавляють спочатку вранці, потім ввечері, не порушуючи ритмічності. Оптимальна електрична освітленість пташників - 15-20 люкс (4 Вт/м2 підлоги).

За такого світлового режиму та за належної годівлі кури яєчного напряму продуктивності починають відкладати яйця у п’ятимісячному віці і зберігають високу несучість протягом 52-56 тижнів, відкладаючи за цей період 250-300 яєць [11].

Вологість. Вологість повітря в приміщенні для курей має бути в межах 60-70 %. Відхилення від цих оптимальних показників у той чи інший бік, особливо при підвищенні вологості в пташнику, негативно впливає на стан і продуктивність курей.

Недостатня вологість повітря, особливо влітку, сушить слизові оболонки дихальних шляхів птиці, що нерідко спричиняє їх запалення, а також шкіру, викликаючи свербіж, у результаті чого виникають розкльови, поїдання пера.

Висока вологість повітря при високих або низьких температурах сповільнює тепловіддачу, негативно діє на організм. Вологе повітря в поєднанні з високою температурою і недостатнім повітрообміном викликає перегрів курей (тепловий удар). При утриманні в теплих і вологих приміщеннях у птиці порушується обмін речовин, погіршується апетит, настає загальне при­гнічення, млявість, знижуються продуктивність і стійкість до інфекційних і незаразних захворювань.

Висока вологість повітря при низькій температурі різко збільшує тепловіддачу, викликаючи переохолодження організму і, як наслідок, застуди. Утримання курей у холодних і сирих приміщеннях веде до непродуктивної витрати кормів, зниження продуктивності.

Підвищена вологість повітря у приміщенні виникає в результаті життєдіяльності птиці. Курка споживає води приблизно удвічі більше, ніж з’їдає корму. В організмі її утримується лише 1-5 % води, що споживається за добу, решта виводиться з організму при диханні і з послідом. Отже, якщо в приміщенні міститься, наприклад, 30 курей, то щодоби вони виді­ляють близько 6 л води. Крім того, волога випаровується з напувалок і підстилки.

Для видалення зайвої вологи, а також шкідливих газів із приміщення його необхідно регулярно провітрювати, але при цьому не можна допускати протягів, які негативно впливають на птицю [11].

Засоби примусової линьки. Примусове линянняу птиці викликають гормональними, хімічними та зоотехнічними засобами.

Гормональні засоби. Вони базуються на застосуванні певних гормональних препаратів, які гальмують у птиці процес овуляції (прогестерон, тироксин та їх похідні, тощо). Добрі результати дає одноразове внутрішньом’язове введення прогестерону з пролангантом із розрахунку 30-40 мг на голову. Можна використовувати агоніст гонадоліберин. Світловий день скорочують до 8 годин і на такому рівні його підтримують 30 днів, після цього збільшують. Режими годівлі і напування птиці не змінюють. [3, 24].

Тироксин.Гіпертиреоїдізація (надмірна збагаченість організму птиці гормоном щитовидної залози тироксином) майже завжди призводить до припинення яйцекладки птиці та виникненню линяння. Для отримання штучного гіпертиреозу застосовують препарат сушеної щитовидної залози (тиреоїдин), який згодовують з кормом у різних дозах. Дача разової дози 7 г на голову препарату супроводжувалась більш сильним линянням, ніж розподіл цієї ж дози на декілька днів. Введення великих разових доз не призводило до зниження живої маси. При однакових разових дозах тиреоїдину самки линяють більш інтенсивно, ніж самці.

У реакції організму птиці на введений препарат щитовидної залози є видова різниця. Відносно легко невеликими дозами тиреоїдину викликають линяння у курей. Особливо чутливі до даного гормону виявились цесарки, яким для линяння потрібна доза тиреоїдину в три рази менше, ніж курям. Для стимуляції линяння у гусей необхідно приблизно в півтора рази більше тиреоїдину, ніж курям. Найбільш стійкі до надлишку гормону виявились качки.

Таким чином, штучний гіпертиреоз виявляє диференційні властивості у реакції пероутворювальної тканини в залежності від способу введення препарату, часу року, статі та видів птиці.

Тироїдектомія індичок (26 і 30 тижневого віку) перед фотостимуляцією яєчної продуктивності попереджує яйценосність і подальше линяння. Тироїдектоміядорослих індичок(36 тижнів) на початку яйцекладкивикликає поступове закінчення яйцекладки без подальшого линяння. Тироїдектоміяіндичок 66-тижневого вікув процесі зменшення світлового періоду до початку повторного циклу попереджує яйцекладку і линяння. Всі тироїдектоміїзменшують концентрацію плазматичного тироксину (Т4) і трийодтиронину (Т3) нижче чутливого рівня аналізуючої проби. Введення 1 мкг Т4індичкам із видаленою щитовидною залозою призводить до відновлення яйцекладки та линяння. Ці досліди показують, що тироїди необхідні для ініціації та підтримки несучості та линяння у індичок [22].

Прогестерон.Найбільш поширений гормональний препарат, який попереджує овуляцію. Для практичного використання його отримують синтетичним шляхом. Дія прогестерону на яєчник птиці залежить від способу застосування, дози та інтервалу застосування.

Прогестерон часто згодовують для затримки розвитку репродуктивних органів 4—5-місячних курочок. При внутрішньом’язовій ін’єкції курям прогестерону в дозі 20 мг на голову яйцекладка припинялась на другий день, а через декілька діб наставало линяння. Для повного линяння недостатньо однієї ін’єкції прогестерону, тому через 10—14 днів необхідно введення препарату повторити в тій же дозі. Дослідами встановлено, що пауза в яйцекладці та інтенсивність линяння не залежать від дози внутрішньом’язого введення прогестерону.

У багатьох випадкаху приватних господарствах доцільно викликати примусове линянняптиці шляхом введення прогестерону протягом 20-25 днів у дозі 5 мг на 1 голову на добу. При цьому кури линяють з 11-го по 19-й день після початку введення препарату. Таким чином, введення прогестерону курям для примусового линянняскорочує термін до 10 днів, що забезпечує синхронізацію основних технологічних процесів при розведенні птиці та отримання більшої кількості курячих яєць за рік [12].

Для відновлення яйцекладки після закінчення обробки прогестероном зазвичай потрібно не менше 3—3,5 тижнів. Жива маса курей, оброблених прогестероном, знижується незначно. Вважають, що тимчасова відсутність яйцекладки після введення птиці препарату, пов’язана з інгібуванням синтезу фолікулостимулюючого гормону передньої долі гіпофізу. Застосування прогестерону в більшості випадків викликає затримку яєць в яйцепроводі від одного до п’яти днів. Вірогідно, він викликає стан спокою яйцепроводу.

САР (6-хлор-∆6:-17-ацетилпрогестерон) — аналог прогестерону. Викликає примусове линяння курей при згодовуванні його в дозі 13,2 мг на 1 кг комбікорму протягом трьох — п’яти тижнів. Від тривалості згодовування препарату залежить час настання несучості.

Порівняльний аналіз продуктивності курей, примусове линяння яких викликане зоотехнічним і гормональним (під дією прогестерону) методами, виявив негативні сторони останнього. У курей, які перелиняли під дією прогестерону, яйценосність зазвичай залишалася на рівні курей, які перелиняли природним шляхом, і значно відставала від показників несучості після зоотехнічного способу примусового линяння. Маса яєць, якість і товщина шкаралупи після линяння, викликаного прогестероном, не покращувались [5].