Терморегуляція та її вплив на організм курей

Тваринам важко утримувати постійну температуру тіла за високих температур навколишнього середовища. В таких умовах різко змінюється взаємодія між різними шляхами виділення тепла з організму. В умовах високих температур хімічна терморегуляція у сільськогосподарських тварин проявляється дуже слабко. Підвищення температури навколишнього середовища не завжди підвищує енергетичний обмін. Новонароджені тварини стійкіші до високих температур повітря, ніж дорослі.
Поросята, каченята й курчата дуже чутливі як до низьких, так і до високих температур повітря. У сільськогосподарських тварин пристосованість до низьких температур повітря краща, ніж до високих. Кількість тепла, що утворюється в тілі різних тварин, неоднакова. Чим менша тварина, тим відносно більше вона утворює тепла з розрахунку на 1 кг живої маси.
У молодих тварин температура тіла завжди вища, ніж у дорослих, що пов’язано з інтенсивністю обміну речовин. За інтенсивної м’язової роботи температура тіла підвищується. Поїдання корму підвищує, а тривале голодування знижує температуру тіла. Сталість температури тіла зберігається лише за умови рівності теплоутворення й тепловіддачі всього організму. Це досягається за рахунок терморегуляції.
Між температурою навколишнього середовища й теплоутворенням існує обернено пропорційне відношення. Влітку теплоутворення знижується, а взимку підвищується.
На холоді тварини зменшують площу відкритої шкіри (лежать зіщулившись). Апетит підвищується. Кровоносні судини шкіри звужуються, секреція потових залоз зменшується. Все це зумовлює зниження віддачі тепла в навколишнє середовище. Реакція кровоносних судин шкіри на холодне або теплове подразнення є рефлекторним актом і підпорядкована центральній нервовій системі.
Вирощуючи тварин і птицю, дуже важливо знати характер взаємодії організму й середовища та механізм нервової регуляції в конкретних умовах (екологічних зонах) у кожного виду і навіть породи.
Шкіра тварин і птиці вкрита шерстю або пір’ям, які захищають їх від несприятливих температурних впливів. Теплопровідність у них змінюється залежно від густоти шерсті або пір’я. Кератин, який входить до складу шерсті або пір’я, погано проводить тепло. Крім того, між волоссям або пір’ям повітря нагрівається й постійно зберігається в стані спокою. Воно — ніби власний мікроклімат тварини. Завдяки волосяному покриву тварина зберігає сталу температуру тіла в разі значного зниження температури навколишнього повітря.
Великий вплив на продуктивність тварин мають умови їх утримання, серед яких не останнє місце належить температурі в пташнику. Досвід показує, що раціональною є температура 21...22°С. Висока температура негативно впливає на курей у промислових умовах утримання.

Так, наприклад, за температури 32°С й вище в курей у 18–25 разів знижується сумарна активність панкреатичної та кишкової амілази порівняно з активністю цих ферментів за оптимальної температури. Знижується активність загальних протеаз. Якщо вплив високих температур зберігається досить довго, то пригнічується не тільки ферментсекретуюча, а й ферментсинтезуюча функція підшлункової залози. З підвищенням температури у них поступово знижується швидкість всмоктування амінокислот та глюкози, зменшується вміст води в ізольованій ділянці кишківника. Коли ж температура досягає 32°С і вище, тоді спостерігається зворотний процес: надлишкове її надходження в просвіт кишок. Очевидно, ці процеси відіграють певну роль у терморегуляції, оскільки в курей немає потових та слабо розвинуті слинні залози. Дослідами встановлено, що механізм гальмування швидкості секреторних процесів в організмі курей пов’язаний із перерозподілом рідини внаслідок посиленої втрати води для потреб терморегуляції.
Слід зазначити, що робота травної системи в курей може перебудовуватись відповідно до кількості та якості спожитих кормів. Якщо норма поживних речовин у раціоні збільшується, то й виділення ферментів у шлунково-кишковий тракт теж підвищується, а коли зменшується, тоді, навпаки, — знижується. В разі недостачі потрібних організмові субстратів активізуються ті системи, які забезпечують їх асиміляцію. Механізм активізації ферментів зводиться до надсистемних гомеостатичних адаптацій. Можна припустити, що те саме відбувається в організмі курей за підвищення температури повітря до 30...31°С.
Оскільки за високої температури повітря порушується обмін речовин, кури втрачають апетит, більше п’ють води, що призводить до зниження інтенсивності росту, життєздатності, несучості й вилуплювання курчат. У півників спостерігається прискорене статеве дозрівання (хоч об’єм та концентрація сперми у них зменшується), а в курочок, — навпаки, відбувається затримка статевого розвитку.
Дослідами встановлено, що з кожним градусом підвищення температури від 20 до 35°С знижується на 1,5–2% несучість курей, на 2–2,5% — маса яєць, на 1,5–2,5% — згодовування кормів, на 1–1,5% — товщина шкаралупи. Крім того, чутливість курей до теплового стресу з віком збільшується. Це пов’язують із зниженням функції яєчників та яйцеводу. Надзвичайно чутливі до підвищення температури старі кури. Наприклад, у разі підвищення температури до 30°С й вище на 5% знижується несучість у 35–44-тижневих, на 12% — у 45–54-тижневих, на 24% — у 55–64-тижневих несучок. Крім цього, збільшується пауза між кладкою двох яєць: за температури 21°С — 25,6 год, за 31°С — 27,7 год.
У зв’язку з прискореним диханням курей та виведенням із організму вуглекислого газу, який бере участь в утворенні карбонату кальцію, що входить до складу шкаралупи, якість її знижується. Крім цього, за високої температури в курей підвищується концентрація водневих іонів (рН) у крові, знижується активність щитоподібної залози, що попереджує утворення в нирках активної форми вітаміну D3. Оскільки кури менше з’їдають корму, то в середньому на 25–30% знижується надходження в їхній організм кальцію (цьому сприяє підвищене вживання води та, як наслідок, прискорене проходження корму через шлунково-кишковий тракт). Усе це може стати причиною мінерального виснаження м’язової та кісткової тканин у високопродуктивної птиці.
Оскільки в курей-несучок під дією високих температур змінюється обмін речовин, вони більше потребують поживного корму. Доцільність збільшення рівня протеїну в раціоні пояснюється тим, що за температури повітря 30...31°С у курей підвищується концентрація амінокислот у хімусі дванадцятипалої кишки та посилюється їх усмоктуваність у кишківнику.
Додаткове збагачення раціону амінокислотами стимулює окислювальні процеси у фолікулярній тканині, ріст та розвиток фолікулів, а отже, й продуктивність курей. Так, підвищення в раціоні рівня протеїну до 19% за температури повітря від 28 до 32°С сприяє більшій інтенсивності яйцекладки при зниженні витрат корму на 1 кг яйцемаси. Це можна пояснити повнішим гідролізом протеїнів у шлунково-кишковому тракті курей-несучок та більшим надходженням в організм амінокислот.
У разі підвищення температури навколишнього середовища в курей значно збільшується витрата лізину на підтримання 1 кг живої маси. Зменшення поїдання корму, в якому, до того ж, підвищується окислення та розщеплення вітамінів, спричинює їх дефіцит в організмі курей-несучок. Тому треба збільшити в раціоні курей норми таких вітамінів, як A, D3, E, C.
Щоб попередити негативний вплив високих температур на продуктивність та життєздатність курей, вважаємо за доцільне:
1) в першу фазу продуктивності використовувати раціони підвищеної поживності;
2) підвищити привабливість корму для кращого згодовування та знизити теплопродукцію в курей шляхом уведення в раціон 2–5% жиру (для м’ясних порід — не більше 2%);
3) частіше роздавати корм або провокувати його роздавання холостим запуском лінії кормороздачі;
4) годувати курей у прохолодні години доби;
5) перевести курей на режим переривчастого освітлення (вмикати світло на 1–2 год вночі та затемнювати приміщення на 3–4 год в спеку). Корм роздавати вночі;
6) використовувати гранульовані суміші;
7) не використовувати комбікорми з великим вмістом ячменю;
8) вводити до складу комбікормів ферментні препарати (для підвищення перетравлюваності);
9) до складу комбікорму періодично (до 10 днів) добавляти лимонну кислоту з розрахунку 100–150 г та аскорбінову — 250–400 г/т;
10) щоб задовольнити потребу курей у калії, слід добавляти в комбікорм 0,4% елемента у формі хлористого калію;
11) сіль у раціонах замінити на 50–80% харчовою содою (в особливо важких випадках добавку соди можна збільшити до 2–4 кг/т кормосуміші);
12) не перевищувати в раціонах норму доступного фосфору;
13) щоб не допустити зниження вилуплювання курчат, яйця потрібно збирати кожні дві години та охолоджувати до 21°С;
14) згодовувати курям суміш вапняку та ракушняку (1:1) із окремих годівниць;
15) охолоджувати воду до 12...15°С;
16) не проводити в пташнику заходи, які сприяють підвищенню відносної вологості повітря, оскільки високі вологість (65% і вище) та температура (від 27°С) збільшують тепловий стрес у курей.

Щоб зменшити перегрівання курей, потрібно: знизити кількість курей на 1 м2 посадки на 15–20%; підвищити швидкість руху повітря до 1,5–2,5 м/с і норму свіжого повітря до 5–7 м3 на 1 кг живої маси курей за годину; використовувати теплоізоляційні, світловипромінюючі покрівельні матеріали, водоаерозольні охолоджувальні установки; білити приміщення вапном.

Приспособления для обогрева цыплят

При выращивании цыплят под наседкой дополнительного обогрева не требуется. Наседка сама заботится о том, чтобы укрыть и обогреть цыплят, учит отыскивать корм и этим намного облегчает работу птицевода.

Для инкубаторных цыплят нужно заранее подготовить огороженное обогреваемое место.

Некоторые птицеводы-любители выращивают их в ящиках, накрытых материей, без источника обогрева. В ящике цыплятам не хватает воздуха, они отстают в росте, часто погибают.

Можно использовать утепленный ящик или короб со стенками высотой 40-60 см, который ставят на подстилку. На дно короба кладут плотную (лучше фильтровальную) бумагу. На 1 м2 пола в коробе можно поместить 30-35 суточных цыплят.

Лучше всего для обогрева молодняка использовать электролампы мощностью 100-150 Вт или рефлектор с металлической сеткой (ячейки 5х5 мм). Один такой рефлектор может обогреть от 5 до 100 цыплят.



Чтобы цыплята не разбегались от источника тепла, в первые 5-6 дней его окружают ширмой из фанеры или картона высотой 40 см, вокруг грелки должно быть пространство до 1,5 м.

В первые 5 дней поддерживают температуру на уровне 30-29 °С, с 6-го по 10-й день ее снижают до 26 °С, а затем каждую неделю на 3 °С до тех пор, пока она не достигнет 16-18 °С. Температуру измеряют термометром, который прикрепляют на высоте 0,5 м от пола.

Как переохлаждение, так и избыток тепла для цыплят вредны. При нормальной температуре они подвижны, хорошо поедают корм, равномерно размещаются по всей площади пола и клетки.

Если цыплятам холодно, они жмутся к обогревателям и скучиваются, залезая друг на друга, плохо реагируют на корм, быстро слабеют. Слабых цыплят давят при скучивании.

При высокой температуре цыплята ложатся вдали от обогревателей, раскрывают клюв, часто пьют, лежат, распушив перья, плохо едят.

Для обогрева цыплят используют также грелку, сделанную из жести в виде трубы диаметром 15-18 см и длиной, равной 3/4 длины короба (50-80 см). По концам в трубу вставляют деревянные заглушки с патронами, в которые ввинчивают электрические лампочки мощностью 25-40 Вт.




Сверху короба можно прикрепить 1-2 электрических рефлектора, в которые вместо нагревательных элементов ввинчивают лампочки по 40-60 Вт каждая.

Хорошие результаты получают при использовании простого нагревательного прибора, который легко изготовить в домашних условиях.





На рамку, изготовленную из углового железа, кладут защитную сетку и сверху закрывают колпаком из жести или оцинкованного железа, в котором вмонтированы электролампы мощностью 25-40 Вт. Размеры обогревателя выбирают такие, чтобы вся птица могла под ним свободно разместиться. Количеством и мощностью лампочек регулируют температуру внутри короба и под нагревателем.

Для обогрева цыплят можно сделать ящик длиной 70, Шириной 50, высотой 40 см.
Боковые стенки и верх — из фанеры, дно — из кровельного железа. Вход в торце закрывается заслонкой. На крышке отверстие диаметром 25 см. Оно закрывается деревянным кружком, в середину которого вставлен патрон от электролампочки. Из железного листа нужно сделать два отражателя высотой 15 см, длиной по ширине ящика. В каждый отражатель вмонтировать по два патрона для лампочек по 75 Вт.



Ящик следует поставить на подставки высотой 20 см. Один отражатель с лампочками разместить под ящиком, другой подвесить в углу веранды на расстоянии 20 см от пола.

Застелив мешковиной железное дно в ящике, закрыть заслонку, и посадить внутрь цыплят. Включить нижний отражатель и лампочку вверху — «люстру». Пока заполните кормушку и зальете воду в поилки, цыплята согреются. Затем расстелите мешковину на полу под другим отражателем и включите лампы там. В ящике и под ним все лампы выключить, открыть заслонку. Малыши, увидя свет, выбегают из ящика и несутся к кормушкам. Перед тем как цыплятам отправиться на ночлег, снова прогрейте дно нижним отражателем.

А вот еще один, совсем простой способ содержания цыплят.

В фанерном ящике прорежьте отверстие для входа и поставьте дверцу. Дно ящика застелите мешковиной. Шнур от переносной электролампы намотайте на планку и пристройте на ящик сверху, лампочку опустите и включите в розетку. Если цыплята сбиваются в кучу — им холодно, поэтому лампочку опустите пониже.

Позже ящик вынесите во двор, а шнур протяните через форточку в дом. Вокруг ящика огородите участок для гуляния выводка. Замерзнут цыплята или дождик пойдет, они сразу спрячутся в домик под лампочку. Вечером их не нужно загонять под крышу, сами забегают в него. Остается только включить лампочку, закрыть дверцу и перенести домик в сарай или в дом.

На рост и развитие молодок, их последующую продуктивность большое влияние оказывает световой режим.

В специализированных хозяйствах молодок выращивают в безоконных помещениях при постоянно сокращающемся световом дне. Постепенное (на 30 минут в неделю) сокращение светового дня (с 17 часов 30 минут в первую неделю выращивания до 8 часов к 20 неделям жизни) задерживает половое созревание молодок, но способствует их хорошему росту, завершению линьки до начала яйцекладки и получению от них более крупных яиц с прочной скорлупой.

В приусадебных хозяйствах такой световой режим можно выдержать только для цыплят, принятых на выращивание в июне, когда продолжительность светового дня составляет 15-16 часов, и в дальнейшем изо дня в день сокращается, что соответствует рекомендованному режиму. Если же выращивать молодняк апрельского или майского выводов, то его нужно выпускать на выгул не с восходом солнца, а позже, например в 9-10 часов, а до этого держать в птичнике с окнами, занавешенными темной бумагой или обычными шторами. Большая продолжительность светового дня вызывает преждевременную яйцекладку, что в дальнейшем ведет к быстрому снижению продуктивности.