Всех с праздником!!!

Защедрую щедрик, щедрик -
Хочу з'їсти я вареник!
Ще й шматочок ковбаси,
З хлібцем принесіть сюди!
Вам, господарі, співаю -
Щастя і добра бажаю!
Хай любов до вас іде,
Хату вашу не мине.
Хай прийде до вас в серця
І живе в них до кінця!
Хай везе завжди і всюди,
Хай не лають дім ваш люди!
Щоби Бозя вас любив -
Свято двір ваш окропив
І хатинку, і садок,
І дорослих, і діток!
І городець. Все і всіх...
З Новим роком вас усіх!

Михалыч, очень нравится эта щедровка

fixbook, veseliy1978,

Ясно...празднуем...

veseliy1978 пише:

Ясно...празднуем...

... пока ещё нет...ждём сына - пошёл щедровать с друзьями...

У ніч з 13 на 14 січня українці вдруге відзначають Новий рік – тепер вже за старим стилем.
Православна церква вшановує у ці дні римлянку Меланію (померла в 439 р.) та Василія Великого (329—379), архієпископа Кесарії Кападокійської.
Прадавні Мокоша і Василько

Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія замінила більш давній образ богині Макоші (Мокоша), а Василій Великий – покровителя рослинного світу і уособлення чоловічої плідної сили, нареченого Богині плодючості Макоші — Василька.
Богиня Мокоша увійшла до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах — особливо прядінні. Також вона була богинею дощу, сестрою Сонця.
Дослідник індо-українських зв’язків С. Наливайко виводить слово Мокоша з індійського, що у перекладі означає Велика Богиня.
Василь є божеством, яке запліднює землю, чоловіком чи нареченим Богині плодючості Маланки (Макоші), з яким вона повинна вступити в шлюбні стосунки. Від їх священного шлюбу залежить добробут на землі, родючість рослин і плодючість тварин.
Цей шлюбний зв’язок уособлюють і обрядові хліби «Маланка» та «Василь», які у новорічну ніч лежать на святковому столі один на одному, захищені магічними атрибутами – часником, конопляним сім’ям, металевою монетою.
Селяни цієї ночі не сплять на печі і не топлять її, щоб Маланці було де переночувати зі своїм чоловіком. Господині до Нового року ретельно чепурили і підбілювали її, «щоб не кляла, що не вимащена».
Отже, весілля Маланки з Василем і є початком Нового року, що символізує нове життя, пробудження природи.
Як на врожай замовляли

Увечері з 13 на 14 січня на Маланки господині знову готують святкову вечерю, яка цього разу називається «щедра кутя».
Як і на Святвечір, під час Щедрої куті на столі є ритуальні страви: хліб, кутя, узвар, голубці, риба і вареники з різним начинням. Проте цього разу готуються ще і скоромні страви та випікаються спеціальні хліби “Маланка” та “Василь”.
Як тільки жінка замішувала діжу для випікання обрядового новорічного хліба, не миючи рук від тіста, вона йшла разом з чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік ніс сокиру, або палицю, жінка перевесла, зроблені із дідуха.
Підійшовши до дерева, чоловік тричі стукав по ньому обухом сокири, або палицею і промовляв: «А чого ти, грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!» Або: «Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати».
За дерево відповідала дружина: «Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану». Після цього жінка обтирала руки від тіста об дерево і перев'язувала його.
У народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов'язково дасть гарний урожай. Адже на Маланки, особливо в Новорічну ніч, рослини і тварини розуміють людську мову.
До речі, тварини в цю ніч могли «поскаржитись» Богові на господарів, якщо ті погано з ними обходилися. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять.
Щедрування

З настанням сутінок по селу ходили ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Серед гуртів переважали парубочі громади ряджених, окремо ходили і гурти дівчат.
Дівоча Маланка здебільшого щедрувала під вікнами, а парубки просилися до хати.
Молодь перевдягалися також у козу, діда з бабою, циган, ведмедя, журавля, кота. Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки та вуста фарбовані червоним буряком або калиною. У руках Маланка носила куделю. Вона дуже полюбляла цілуватись зі всіма, хто підвернеться, при цьому обмазувала їх своєю «косметикою».
У деяких регіонах , замість хлопця на роль Маланки вибирали гарну огрядну жінку, яка мала дітей і була щасливою в шлюбі.
«Козою» був парубок у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини до якої прикріплювали дві дощечки (рот), і пасмо прядива (бороду). Рот відкривався і ляскаючи закривався, що лякало дітей. Між рогами чіпляли дзвоника, ззаду – хвіст із віника.
Ведмедями одягалися найсильніші парубки, які гарно вміють боротися. Їх костюми складалися з вивернутих хутром догори кожухів, до ніг прив’язували жмути соломи, сіна, або овечі шкури. Зі шкур виготовляли і маски.
Журавлем був парубок на ходулях, або з довгою шиєю, яку робили з жердини.
Підійшовши до вікна, ряджені в пісенній формі просили у господарів дозволу щедрувати:
“Гой Іване, Іваночку, Пусти до хати Маланочку…” “Пустіть до хати погріти п’яти, Пустіть до груби погріти зуби, Пустіть до печі зігріти плечі…”
Прихід ряджених був доброю ознакою, тому їх зазвичай радо запрошували в оселю.
Щедрувальники заходили лише, отримавши дозвіл господарів. Спочатку виконувались величальні щедрівки для кожного члена сім'ї, потім співали пісень про Маланку.
Маланка в цей час пряла куделю, пританцьовувала, рухами імітувала дії, оспівані в щедрівці, показуючи, яка вона гарна господиня, все робила навпаки: підмітала хату від порогу до столу, взуття клала на стіл, тарілки під стіл, намагалась допомогти господині підбілити долівку, або помити глиняні стіни.
Господарі заважали «наводити порядок» і уважно стежили, щоб Маланка нічого не вкрала. Це за нею також водилось, адже за крадену річ вона просила додатковий викуп.
Хоча іноді їй спеціально клали якусь дівочу річ, щоб Маланка її вкрала, це віщувало обкраденій швидке заміжжя. В цей час у сінцях починала мекати та тупотіти коза.
Щедрувальники просили господарів впустити і її до хати погрітися. Господарі спочатку відмовлялись, придумуючи різноманітні причини, що коза долівку попсує, вазони поїсть, дітей полякає. Щедрувальники всіляко розхвалювали свою козу: вона, мовляв, і гарненька і розумненька, танцювати вміє і співати вміє, побрехеньки розказує, людей звеселяє. Господарі нарешті погоджувались.
«Коза» спочатку лякала присутніх, намагаючись їх буцнути рогами, а потім під спів щедрувальників відтворювала в танці те, про що співалось в щедрівці. Все закінчувалось тим, що приходили стрільці або хлопці-молодці і стріляли козі «в правеє вушко, в саме сердушко».
Смерть кози — символізувала зимову смерть рослинності, ниви. Проте в ритуалі головним було відродження кози. Для цього всі присутні в хаті, а також щедрувальники намагалися її розсмішити всіма можливими засобами. Її «лікували», коментуючи при цьому свої дії так, що всі в хаті сміялися, рахували зуби і пробували «перевірити, чи коза доїться».
Сміх у новорічну ніч – щастя на весь рік

Взагалі, сміх носив магічне значення. Люди вірили, якщо сміятись в новорічну ніч, то і весь рік пройде весело і щасливо.
Наприкінці щедрувальники проголошували вірші з побажаннями щастя, добра в новому році і просили винагороди: “Дайте грошей, дзвоника полатати, щоб було чим калатати”, “дайте козі на сіно”, “Маланці на фартух”, “дідові на тютюн”.
Почувши про гостинці, до хати ввалювались “цигани” з “ведмедем” і починали гадати, танцювати, пропонували підкувати коней, або когось із хатніх.
Закінчувалось дійство очищенням водою, в якому брали участь всі ряджені. Ватаги маланкарів йшли до річки, де гуртом вмивалися, і обливалися водою, бризкались, а іноді навіть купалися в ополонці.

Посівання на Василя

14 січня на Старий Новий рік, або на Василя, господарі прокидалися до схід сонця, прибирали солому з долівки і підмітали. Від Святого вечора до Василя не прибирали у хаті, щоб не вимести і не винести щастя та долі.
І до сьогодні Старого Нового року з нетерпінням чекають хлопчики. Адже цього дня їм випадає нагода заробити гостинці і гроші. З самого ранку, набравши в кишені або рукавички зерна, вони вирушають до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею. Можна посівати житом, ячменем, вівсом.

Не посівають горохом, оскільки вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, а тому може спричинити сльози в родині, та гречкою, “бо заведуться блохи в хаті”, або “буде суперечка”.
Посіваючи хлопчики промовляють: “Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя на здоров’я, на Новий рік, щоб ще краще вродило, як торік, конопельки до стельки, льон по коліна, щоб Вас, господарю, голова не боліла!” “З Новим роком будьте здорові, щоб велися Вам бички і корови, щоб родили морква й буряки, гарбузи і огірки, картопля і капуста, щоб ваша дівка була тлуста!” Слово “тлуста” означає статна, дорідна.
Господарі пригощають посівальників пирогами, окрайцем “Василя”, горіхами, цукерками, платять дрібні гроші.
Та найбільше міг заробити той хлопчик, який приходив посівати першим. Йому доручали обмолотити святочного снопа (дідуха), який стояв на покутті від Різдва, або розбити гарбуза дідуха, що лежав у кубельці під столом. Сніп обмолочували макогоном, зерно і солома з нього вважаються чудодійними. Зерна з дідуха зберігали до сівби, щоб був гарний урожай. З гарбуза варили кашу, а зернятка збирали в миску, просушували і висівали весною на грядках, щоб гарно родили гарбузи і вся городина.
Солому від дідуха спалювали вранці на Новий рік у садку, бо вірили, що цей дим дуже корисний; він оберігає дерева від морозу та шкідників, а також захищає людей від хвороб. Тому всі члени родини стрибали через вогнище, а дітей переносили крізь дим на руках.
Новорічна ніч, як і різдвяна, вважалась у народі чарівною. З нею було пов'язано чимало повір'їв. Зокрема, про те, що з 13 на 14 січня «вода у криницях, перетворюється на вино», а ще «відкривається небо» і у Бога кожен може попросити що завгодно.
Аліна Астахова для «Рідної країни»

14 січня християни вшановують Святого Василія Великого, що здавна вважався покровителем землеробства. І основним українським обрядом у цей день є засівання домівок зерном із відповідними примовлянками.

Одразу після церковної святкової служби, хлопці (дівчата не засівають) починають засівати. Розпочинають, звичайно з власної оселі, потім засівають у хрещених батьків, а далі вже і у дальших родичів та сусідів.

Пропонуємо вам підбірку віршованих «староноворічних» засівань.

Я прокинувся раненько,
Хат оббіг вже багатенько.
Посипаю скрізь та сію,
Бо робити це я вмію.
Хай із каждої зернини
Зійде радість для родини,
А із кожного зерняти
Хай добробут йде до хати!
Будуть хазяї здорові
Сини й дочки – у обнові!
Щоб удачам вести лік,
І щасливим був весь рік!

Сію сію засіваю,
Вашу хату не минаю.
З Новим роком йду до хати,
Мило буду вас вітати.
Зичу щастя і гаразду,
Щоб прогнали всю біду,
Щоб не було сварки в хаті,
А ні вітру на загаті.
Щоби дітки всі здорові
Їсти кашу всі готові.
Щоби вам з них була втіха,
А мені - грошей півміха.
Сійся,родися,жито-пшениця
Та всяка пашниця.
Зверху колосиста,
Знизу коріниста.
А на полі - мед зерном,
А у хаті -все з добром!

Щоб до вашої оселі
Прибули свята веселі
І принесли вам у хату
Несподіванок багато:
Одяг весь від кутюр'є,
З діамантами кольє,
Грошеняток із мільйон
І похід у спа-салон,
Чоловіка не скупого —
Бізнесмена молодого,
А маленьких діточок —
Як на небі зірочок!
Щоб здійснились ці бажання,
З Новим роком вам вітання!
Л. Антонова
posivannya.jpg (75.2 Kb)
Засіванка на врожай
Сієм, вієм, засіваєм,
Зло добром ми задуваєм,
Щоб вам легко все вдавалось,
Ясне сонечко всміхалось,
Щоб завжди у вас на полі
Врожаю було доволі.
Проросте хай ця пшениця,
Хай буяє й колоситься,
Буде хліб хай на столі
І у місті, і в селі!
А. Майданюк

Сію-вію-посіваю
З Новим Роком Вас вітаю
Сію щедро із долоні
По долівці по ослоні
Засіваю Вашу Xату
Будьте радісні й багаті
Сію густо перехресно
На добробут Людям Чесним
Промовляю з кожним кроком
З Новим Щастям, з Новим Роком!

Сійся родися жито пшениця,
На щастя, на здоров'я, на Новий рік,
Щоб Вам вродило, краще ніж вторік.
У полі зерном, у дома добром,
В печі пирогами, на столі хлібами,
Хай буде Ваша хата, радістю багата,
Хай славиться добром, медом, пивом і вином,
Хорошими пирогами та щасливими піснями!

Для малих засівальників
Сію, сію засіваю
З Новим роком Вас вітаю,
Ще й віншую з Василем
Потішайтеся сим днем!

Сю хатину, сю родину,
Господаря й господиню
Засіваю гараздом,
Благодаттю і добром!

Хай Вам Бог допомагає!
Милість з Неба посилає!
Щоб в повазі і в любові
Жили ґазди гонорові!

Щоб велися гроші в хаті
Аби ви були багаті.
Аби хліб у вас на столі
Панував мов на престолі.

Аби дітки здоровенькі
Потішали Вам серденько,
Аби Ви недуг не знали
В щасті в мирі проживали!

Щоб зозулі Вам літа
Накували поверх ста,
Щоб обходила біда
Вашу хату, ворота!

Щоб колосилися врожаї
На городі і в державі
В Україні ми всі з вами
Були справжніми Панами!
Оксана Пронюк

Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!
Сієм зерном ваговитим
Добрим людям працьовитим,
Не з сівалок, а з долоні,
По долівці, по ослоні,
Посіваєм в кожній хаті,
Будьте радісні, багаті.
Сієм густо, перехрестям
На добробут людям чесним.
Промовляєм з кожним кроком,
З новим щастям, з Новим роком!

Аби сіялось-родилось,
На гаразд усе робилось,
У садочку, в полі, в хаті
Щоб добра було багато,
Щоб росли здорові діти
Аби мир був в цілім світі.
Сію, сію, посіваю
Щастя, радості бажаю.
Аби вам весь Новий рік
Було краще ніж той рік.

На щастя, на здоров'я, на той Новий рік
Ледве я торбу до вас приволік.
А в тій торбі ясні зорі,
Щоб вам родила пшениченька в полі.
А в тій торбині місяць ясненький,
Щоб на вашім столі хліб був біленький.
А в тій торбині листячко з дуба,
Була би здорова родинонька люба.
Все з тої торбини я висипаю,
В торбу покласти гарненько прохаю:
Кільце ковбаски, кавальчик сала,
Пампух, горішки, яблучок пару,
Можна ще дати меду горнятко,
Щоб вінчування йшло цілий рік гладко.
Не будьте скупі, господароньку,
На другий рік вернусь з повною торбонькою

Михалыч пише:

пока ещё нет...ждём сына - пошёл щедровать с друзьями...

...  Наши тоже ...

Самое время учить стишки...нужен и маленький и новенький, вит какие мне нашлись

Всех с праздником!