Михалыч, красивые какие!

: : Суточных можно как то различить по полу?

Mari Silk пише:

Суточных можно как то различить по полу?

...практически нет...

Михалыч пише:

...практически нет...

Т.е. я точно не различу...

Порода яєчно-м’ясних rурей “Полтавська глиняста“

Мосякіна Т.В., Коваленко Г.Т. , Степаненко І.А., Печеніжська Т.Б.

Інститут птахівництва УААН, Борки, Харківська обл., Україна

Резюме. Наведено характеристику породи яєчно-м’ясних курей “Полтавська глиняста“ за продуктивними і репродуктивними якостями в ряді генерацій

Ключові слова: порода, кури, несучість, маса яєць, заплідненість, виводимість, вивід курчат, життєздатність, стійкість до неоплазм, якість яєць і м’яса.

Вступ. Створення високопродуктивної птиці почалось одночасно з розвитком промислового птахівництва в 50-ті роки минулого століття. З тих пір і до теперішнього часу прогрес у створенні продуктивної птиці не зупиняється, хоча в різні роки селекційні досягнення були не рівноцінними. В кінці 60-х і на початку 70-х років було висловлено багато застережень щодо досягнення “плато” продуктивності птиці. Але, як і припускало багато вчених, були розроблені нові методи, прийоми та програми селекції стосовно широкого використання генофонду. Внаслідок цього, селекційний прогрес за останні роки значно збільшився.

В світі перевага віддається птиці коричневих кросів яєчних курей. Це обумовлено підвищеним попитом населення на забарвлені яйця, а також більш високою резистентністю коричневих несучок до хвороби Марека. Ця птиця має високу масу яєць та спокійний темперамент.

В промислових господарствах України зараз використовують курей імпортних кросів, які несуть яйця з білою та коричневою шкаралупою. Але значна частка в загальному виробництві яєць і м’яса птиці належить іншому сектору - це фермерські, неспеціалізовані підприємства і населення, які використовують птицю насамперед загальновживаного типу, тобто від якої можна одержувати і яйце і м’ясо. Це такі породи як род-айленд червоний, полтавська глиняста, кучинська ювілейна, адлерська срібляста.

В результаті цілеспрямованої довготривалої роботи (28 років) співробітників Інституту птахівництва УААН і спеціалістів Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" створена порода полтавських глинястих курей, яка, поряд з доброю продуктивністю, характеризується високими адаптаційними якостями і пристосованістю до різних умов утримання, високими показниками інкубаційних якостей і життєздатності, має привабливе світло-коричневе забарвлення шкаралупи яєць, спокійний темперамент, ніжне соковите м’ясо [ 5, 9 ].

Матеріал і методи досліджень.
У 1948-49 рр. в дослідне господарство "Борки" були завезені з Полтавської області яйця місцевих курей, з яких було одержано молодняк і після його вирощування сформовано маточне стадо. Племінна робота була спрямована на розмноження та добір птиці за продуктивними якостями. До 1953 року застосовували тільки масову селекцію з індивідуальним добором за фенотипом. З 1953 року з полтавськими курми було розпочато поглиблену селекційно-племінну роботу. Відбирали кращу типову птицю, добре розвинуту, з живою вагою більше 1,7 кг, від матерів з несучістю 100 яєць і більше. Півнів відбирали з врахуванням продуктивності матерів з власною живою вагою не менше 2,6 кг. Це поголів’я стало вихідним матеріалом для створення справжнього племінного стада полтавських глинястих курей.

В період 1961-87 років селекційна робота з цією породною групою проводилася у напрямку створення спеціалізованих за певними ознаками ліній. В результаті було створено лінії: П41 – з підвищеною живою масою та масою яєць; П56 –з пониженою живою масою при збереженні високого рівня несучості і середньої маси яєць; П37 – підвищеною несучістю селекціонувалась як материнська лінія на високу несучість і поєднуваність з лініями білих леггорнів; П14 – з підвищеною стійкістю до непластичних хвороб; П6 –з комбінованою продуктивністю; П-5-синтетична популяція, яка створена на основі кращого генетичного матеріалу трьох ліній і розводилась з F2 ”у собі” після їх об’єднання в напрямку одержання комбінованої продуктивності. З цими лініями проводилася індивідуально-сімейна селекція. Для контролю за ефективністю селекції була створена контрольна популяція полтавських глинястих курей (КППГ), яка утримувалась при панміксії з поголів’ям 300 самок і 60 самців [1].

Протягом 1987-96 рр. генофонд цих ліній і популяцій поетапно було об'єднано в одну лінію. Основою стала лінія 14, оскільки вона мала підвищену стійкість до неоплазм і життєздатність при добрих показниках несучості і маси яєць, Із ліній П37, П41, П56, П6, КППГ була відібрана краща птиця за показниками несучості і маси яєць, які ввійшли у склад новоствореної лінії у вигляді окремих генеалогічних гілок і були названі мікролініями.

На даний час у ДПДГ "Борки" ІП УААН порода полтавських глинястих курей представлена однією лінією (14), в склад якої входить 6 генеалогічних мікроліній. Всього в процесі створення цієї породи проведена селекція на протязі 27 генерацій з використанням сімейної селекції з оцінкою плідників за якістю лінійних нащадків в сукупності з індивідуальною селекцією за ознаками, які співпадають з напрямками селекції і спеціалізацією лінії.

Зі створеною комплексною лінією 14 селекція проводилась на:

- підвищення несучості, маси яєць та життєздатності. З метою підвищення життєздатності нащадків, для відтворення наступної генерації в селекційні гнізда не відбирали птицю із сімей, в яких спостерігався відхід молодняку в період вирощування або утримання за початковий період яйцекладки;

- поліпшення якості яєчної продукції та її товарному вигляду. У зв’язку з тим, що споживачів зараз приваблюють яйця з коричневою шкаралупою протягом 5 генерацій (1998-2003 рр.) проводили поглиблену селекційну роботу у напрямку підвищення інтенсивності забарвлення шкаралупи яєць та зниження кількості яєць із освітленою шкаралупою [3];

- зниження кількості яєць з дефектами форми яєць та аномаліями шкаралупи [7];

- стабілізуючий відбір за живою масою;

- стійкість до неоплазм, де протягом 15 генерацій враховували відхід молодняку і дорослих курей в лінії від непластичних захворювань. Сім’ї, в яких реєстрували такі захворювання, виключали із селекції. Також проводили вивчення стійкості селекціонованої лінії до неоплазм шляхом штучного зараження птиці вірусом саркоми Рауса з використанням методів ХАО-тесту та регресії пухлин, що утворювались після зараження [4]. На етапі створення лінії, стійкої до захворювання неоплазмами, для відтворення відбирали тільки тих батьків та їх нащадків, де показник ХАО-тесту був вище середньої по лінії, або у яких спостерігали регресію пухлин не менше ніж у 50% нащадків;

- збільшення виходу інкубаційних яєць та виводу курчат на протязі 4-х генерацій селекції, для чого проводили оцінку і добір курей селекційного стада за формою яєць та якістю шкаралупи за показником пружної деформації.

Для відтворення стада використовували як молоду птицю, яка була оцінена за 270-300 днів життя, так і переяру, оцінену за повний цикл яйцекладки. При відборі курей на другий рік використання особливу увагу приділяли стійкості кривої яйцекладки і масі яєць у 30- та 52-тижневому віці. Крім того, була удосконалена методика відбору курей на другий рік використання, що дозволило одержувати від переярих батьків нащадків, вірогідно кращих за несучістю та стабільністю яйцекладки, ніж їх ровесники, що були одержані від молодих батьків

Селекційне стадо курей утримували в індивідуальних кліткових батареях L–103, що дозволяло здійснювати індивідуальний облік продуктивних і репродуктивних ознак кожної несучки і півня.

Поглиблена селекційно-племінна робота з полтавськими глинястими курми проводилась на основі індивідуальної оцінки окремих особин, сімей, сімейств за комплексом господарсько-корисних ознак, що характеризують продуктивні і репродуктивні якості птиці, збереженість, якість продукції. Окремі особини оцінювались не менш, ніж за 12–ма ознаками (несучістю, масою яєць та живою масою у різні вікові періоди, скоростиглістю, інтенсивністю забарвлення шкаралупи яєць, заплідненістю та виводимістю яєць, виводу молодняку, збереженістю молодняку та дорослої птиці, типовості кольору пуху добового молодняку, формою гребня, а в період селекції на підвищення стійкості до неоплазм - за показниками ХАО-теста, прояву захворювання лейкозом і хворобою Марека. Первинний облік селекціонованих ознак проводили за розробленими співробітниками ІП УААН формами, а з 2001 р. у відповідності з затвердженою Мінагрополитики України "Інструкцією по веденню племінного обліку" [6].

Одержані дані первинного обліку вищенаведених ознак обробляли на ПЕОМ за спеціальними, розробленими в ІП УААН, комп’ютерними програмами. В результаті обробки даних індивідуального обліку ознак одержували характеристику кожної особини, сім’ї, сімейства, мікролінії і лінії в цілому. На основі аналізу матеріалів обробки первинних даних з врахуванням спеціалізації і напрямків селекції кожної мікролінії проводили відбір кращої птиці у селекційну групу, з якої потім формували селекційні гнізда (в гнізді 1 самець і 12 самок).

З метою уникнення інбридингу при складанні планів парування по кожній особині селекційного стада вели родовід за весь період існування лінії.

В процесі вирощування селекційного молодняку індивідуально враховували відхід птиці та проводили потижневий контроль його розвитку.

Відтворення селекційного стада проводили як від молодої птиці, оціненої та відібраної за комплексом господарчо-корисних ознак за 40-42 тижні життя, так і від переярої птиці, оціненої за повний цикл яйцекладки. У птиці відібраної на другий рік використання викликали штучну линьку. Використання переярої птиці давало можливість збільшити селекційний тиск при відборі кращої птиці для відтворення, одночасно проводити селекцію на підвищення інтенсивності яйцекладки як у початковий період так і у його кінці, більш точно оцінювати племінні якості плідників з врахуванням показників не тільки напівсестер, сестер, а й нащадків, більш ефективно (на протязі 2-х років) використовувати особливо цінних у племінному відношенні самців і самок. Оскільки півнів – поліпшувачів було недостатньо і, крім того, переяра птиці при моноспермному запліднені мала понижені відтворні якості, в останні 5 років селекції для швидкого поліпшення несучості та маси яєць застосовували поліспермне осіменіння переярих курей селекційного стада спермою від півнів-поліпшувачів за якістю нащадків. Від таких спарювань були виділені цінні групи – продовжувачів лінії, які були використані для розширення її генеалогічної структури.

Процент відбору в селекційні гнізда на різних етапах селекції складав від 13,3 до 37,2%. В лінії щорічно комплектували з молодої птиці 33-60 селекційних гнізд, а з переярої 20-40 гнізд або групи з 200-250 самок для поліспермного осіменіння. Від одного самця оцінювали не менше 30-40 дочок, а від гніздової несучки – не менше 3.

При відтворенні стада період інкубації яєць був досить тривалий (до 45 діб). Через відмінності в якості яєць і одержаного молодняку з різних партій виводу, різних умов вирощування й утримання птиці, якість птиці може значно змінюватись. Внаслідок цього можуть бути значні коливання племінної цінності окремих особин, їх батьків, а також у величинах популяційних характеристик стада (коефіцієнтів успадкування, кореляції, регресії, варіабельності та ін.). Нами було встановлено, що різниця показників несучості різних партій виводу курей за 40 тижнів життя може бути до 13 яєць, а показників маси яєць - до 1 г.

Тому для підвищення точності оцінки плідників застосовували розроблений в Інституті птахівництва УААН метод нівелювання впливу факторів зовнішнього середовища, який дозволяє перевести кількісні показники індивідуальної продуктивності особин кожної партії виводу у відносні величини [10]. Це здійснюється на основі даних відхилення показників кожної особини від середніх значень по партії виводу з урахуванням рівня похибки середнього, довірчого інтервалу і напрямків селекції в кожної лінії за формулою:


де: y – величина ознаки після її перетворення у відносні одиниці;

х – значення ознаки особини до перетворення;

Mп – середнє значення ознаки по партіі виводу;

b – (+1) при селекціі на підвищення ознаки, (-1) при селекції на зниження ознаки;

m – похибка середнього;

t – критерій Стьюдента.

З використанням цього методу підвищується точність оцінки плідника за якістю нащадків по усіх партіях виводу, незалежно від кількості нащадків у партії, а при обчисленні коефіцієнтів успадкування можна обійтися двохфакторним аналізом, а не трьохфакторним.

Оцінку племінної цінності півнів проводили за такими критеріями: походженням, власним фенотипом, якістю сестер, напівсестер та нащадків [8].

Оцінку і відбір півнів-плідників проводили у чотири етапи.

Першу оцінку і відбір півників проводили у добовому віці. При цьому відбирали кондиційний молодняк, реєстрували його походження за батьками. У цьому віці відбирали півників у 5-6 разів більше, ніж необхідно було їх для використання у селекційному стаді.

Другу оцінку і відбір півнів проводили у віці 9-10 тижнів за фенотипом і походженням, а саме від кращих за комплексом продуктивних і репродуктивних ознак матерів. Для цього перед початком такого відбору за допомогою ПЕОМ обробляли результати індивідуального інкубування яєць від птиці селекційних гнізд. Вираховували середні значення заплідненості, виводимості яєць та виводу молодняку по лінії, мікролінії, батькові і матері. Крім того, в цей період вже були одержані результати оцінки несучок за повний період продуктивності. Тоді на основі даних інкубації, кількісних і якісних ознак продуктивності несучок-матерів вибирали з кожного селекційного гнізда 3-5 кращих матерів і від них формували списки нащадків. За цими списками відбирали півників, враховуючи при цьому загальний розвиток, міцність конституції та розвиток вторинних статевих ознак. На цьому етапі відбору залишали на племінні цілі в 3-3,5 рази більше півників, ніж їх необхідно для комплектування селекційного стада.

Третю оцінку та відбір півнів здійснювали у віці 17-18 тижнів при переводі птиці в пташники для селекційного стада, оцінюючи півнів за екстер’єром і походженням. Від кожної матері відбирали по 2 сини, а із найцінніших сімей - 3-4 синів.

Четверту і основну оцінку молодих півнів-плідників здійснювали у віці птиці 40-42 тижні життя за комплексом таких ознак:

а) власним фенотипом: екстер’єром, живою масою у віці 19-20 тижнів, яка повинна складати не менше -0,5 від середнього значення показника по лінії (оскільки ця ознака не є основною для яєчних курей, але контролюється), якістю й об’ємом спермопродукції. В окремих випадках півнів оцінювали за показником заплідненості яєць, які визначали, закладаючи на інкубацію не менше 20 яєць від гнізда і оцінюючи розвиток бластодисків після 1 доби інкубації;

б) за показниками продуктивних та репродуктивних якостей матерів з урахуванням кількості і якості її дочок, поставлених від неї на випробування (не менше 3). Від кожної кращої матері із показниками не нижче середніх по лінії для подальшої роботи відбирали двох-чотирьох синів;

в) за походженням з батьківської сторони за трьома рядами предків. Для цього враховували племінну цінність батька, діда, прадіда за основними селекціонованими ознаками у вигляді рангів (1 ранг– вірогідний поліпшувач, 2 ранг – невірогідний поліпшувач, 3 ранг – нейтральний, 4 ранг – невірогідний погіршувач, 5 ранг – вірогідний погіршувач). Цей ранговий метод заснований на різниці показників дочок і ровесниць "D" і критерію вірогідності цієї різниці на рівні P=0,95 по Фішеру "F". Ранги розподіляються наступним чином (табл. 1):

Така рангова оцінка дозволяла не тільки порівнювати півнів-плідників за якістю їх нащадків у межах однієї генерації, а й простежувати успадкування племінної цінності за генеалогічними гілками не за абсолютними показниками, а за показниками, які не залежать від впливу середовища і терміну використання птиці.

Для подальшої роботи вибирали півнів, які походять від батьків, що мали ранги 1-3 (поліпшувачів та нейтральних) за провідними селекціонованими ознаками, а також тих, від яких поставлено на випробування за продуктивністю не менш 35 дочок. Від кожного батька відбирали 10-12 синів, які походили від кращих за комплексом ознак матерів;

г) за показниками якості сестер та напівсестер за 40-42 тижні життя, враховуючи такі їх показники: статеву зрілість, несучість, масу та якість яєць, життєздатність молодняку та дорослої птиці, інтенсивність забарвлення шкаралупи яєць тощо. При цьому використовували метод порівняння дочок із ровесницями. Таку оцінку самців одержували при обробці даних на ПЕОМ.

На основі даних оцінки сестер і напівсестер за 40-42 тижні життя проводили відбір півнів-плідників у селекційні гнізда з урахуванням напрямків селекції кожної мікролінії. Для основних ознак, по яких проводилась селекція у відповідності зі спеціалізацію кожної мікролінії в 14 лінії, ранги за якістю напівсестер були 1-3, показники сестер – не нижче середніх значень по лінії. По неосновним ознакам ці показники були і нижчими.

Заключну оцінку племінної цінності молодих самців-плідників проводили за показниками сестер і напівсестер за повний період продуктивності (66-72 тижні життя). Ці дані використовували для оцінки птиці наступної генерації за походженням та при відборі кращих плідників на другий рік використання.

Повна інформація про племінну цінність плідників давала змогу відбирати і використовувати у подальшій роботі не тільки кращих самців, а також і їх нащадків. Найбільшу цінність представляють високовірогідні плідникі-поліпшувачі, тобто плідники з високою комбінаційною здатністю, які можуть підвищувати господарчо-корисні ознаки в нащадків усіх матерів. Таких плідників в першу чергу використовували в якості засновників і продовжувачів ліній та окремих генеалогічних гілок та мікроліній. Оскільки вірогідних поліпшувачів, як правило, було недостатньо, таких плідників залишали на другий рік використання.

З метою ефективного використання високоцінних плідників їх залучали для парування із самками в декількох селекційних гніздах, що було можливо при застосуванні штучного осіменіння птиці, або використовували у різних турах відтворення на генетичному матеріалі самок із різним походженням і племінної цінністю.

При селекції на підвищення стійкості до онковірусів півнів з високою стійкістю нащадків до прямого зараження онковірусами (а саме саркоми Рауса) використовували протягом року в 2 тури на різному генетичному матеріалі самок. Таким чином виявляли самців, що підтверджували свою високу племінну цінність за показником стійкості до неоплазм.

У таблиці 3 наведено основні узагальнені показники продуктивних і відтворних якостей, які характеризують полтавських глинястих курей. З таблиці видно, що кури цієї породи за живою масою близькі до породи род-айленд червоний. Жива маса курей у 17-тижневому віці складає 1,3-1,4 кг, у дорослому віці - 2,0-2,2 кг, півнів відповідно 1,7-1,8 кг та 3,2-3,4 кг.

Перше яйце з’являється у 140-денному віці несучок, а в 166-денному віці інтенсивність яйцекладки досягає 50%.

Птиця відзначає високою життєздатністю - її падіж за продуктивний період не перевищує 7%.

Дані про характеристику морфологічних якостей яєць полтавських глинястих курей і породи червоний род-айленд, які наведені в таблиці 11, свідчать, що при однаковій масі яєць в яйцях полтавських глинястих курей на 0,9% більше жовтка, ніж у курей породи червоний род-айленд, при кращому співвідношенні білок/жовток (2,03 проти 2,11). Вони мають також кращу якість білка, на що вказують показники індексу білка і одиниці Хау та на 10,4 кДЖ вищу енергетичну цінність 100 г яйцемаси.

При майже однаковій товщині шкаралупи, її міцність за показником пружної деформації та опору на прокол у полтавських глинястих курей вища відповідно на 0,7 мкм і 0,19 кг/см2.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Висновки.
* Довготривала (28 генерацій) заводська робота колективу авторів дозволила створити нову породу яєчно-м’ясних курей “Полтавська глиняста", яка має високу життєздатність, стабільну несучість, високу якість продукції (яєць та м’яса), привабливий екстер’єр та не досить вибаглива до умов утримання.
* Полтавська глиняста має істотні відмінності від породи червоний род-айленд такого ж напрямку продуктивності, а саме:
- більш компактну будову тіла за рахунок більшого обхвату грудей, ширини тазу і меншої довжини гомілки;
- молодняк відрізняється високою інтенсивністю росту, особливо до 13-тижнів і тому півників можна відгодовувати на м’ясо при використанні спеціальних раціонів;
- несучість курей цієї породи перевищує вимоги бонітувального класу Еліта для м’ясо-яєчних курей на 25%, а лінії яєчно-м’ясних кросів на 7,1%. По масі яєць ця перевага складає 3,6-4% та 0,3-2,1% відповідно;
- перевагу за несучістю на 14,6 яєць, збереженістю дорослої птиці на 2%. За рахунок цього економічний ефект від впровадження нової породи складає 3,8 грн. на 1 несучку;
- кращу якість яєць і м’яса: більший вміст жовтка в яйці, кращу якість білка, м’ясо більш ніжне соковите і калорійне за рахунок підвищеного вмісту жиру в м’язовій тканині та відрізняється меншим вмістом внутрішнього жиру в тушці.

...задумался...

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

...поели, можно и поспать...
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

...один из основных петухов...
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

...молодые...
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

...попросили из Тернополя цыплят...инкубирую под заказ...

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

а передавать как будете?

Даринка пише:

а передавать как будете?

...поездом...

...сегодняшние...
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]