В Україні з вітчизняних порід бджіл найбільш вивченою і розповсюдженою є карпатська порода. Карпатські бджоли були відібрані на пасіках міжгірних улоговин Українських Карпат, де вологий і прохолодний клімат, бідний і переривчастий медозбір сприяли формуванню бджіл, які можуть існувати, використовуючи мінімальні можливості кормової бази, мобілізуючи усі резерви родини для збору кормів.
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]На цінні властивості сірої (чистопородної) карпатської бджоли Закарпаття (Підкарпатської Русі) зверталася увага ще в 20-ті роки. Однак всебічні дослідження морфологічних і господарськи корисних ознак карпатських бджіл як у місцях їх споконвічного мешкання, так і в місцях їх використання у різних кліматичних зонах колишнього Радянського Союзу почали проводитися лише з другої половини 60-х років професором Г. А. Аветисяном та його численними учнями. Основні роботи по селекції і репродукції карпатських бджіл виконувались на пасіках Закарпаття.
З початку 90-х років основними продовжувачами робіт по вдосконаленню племінних якостей карпатських бджіл і організації системи їх охорони стали відділ селекції і репродукції карпатських бджіл (м. Мукачеве Закарпатської області) Інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича УААН та Чернівецький опорний пункт Полтавського філіалу інституту. Основні зусилля науковців спрямовані на виділення чистопородних карпатських бджолородин у різних екологічних нішах з метою їх збереження і вдосконалення.
Природний ареал поширення карпатських бджіл — це гірські і передгірні райони Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької областей, де на окремих пасіках ще зберігаються чистопородні родини. Тому ці області оголошені зоною чистопородного розведення карпатських бджіл. Проте лише масив бджолородин Закарпатської області можна вважати чистопородним.
В утвердження карпатських бджіл як самостійної породи найвагоміший внесок зробили: професор Г. Аветисян, доцент В. Губін, кандидати с.-г. наук В. Гайдар, І. Давиденко, В. Іванова, В. Іонова, В. Морозов, В. Пилипенко, В. Хижа та ін.
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]Протягом 30-річного періоду вдосконалення карпатських бджіл застосовувалася методика аналітичної селекції бджіл (Г. Аветисян, 1965), а останніми роками — методика селекції бджіл у напівзакритій мікропопуляції (В. Гайдар, О. Гінзбург, 1993). В результаті одержано ряд ліній, з яких найбільш масово і протягом тривалого часу репродукувалися 77, 198, 62, Буковинська, а останнім часом — Вучківський і Колочавський типи.
Чистопородні карпатські робочі бджоли мають: сірий колір тіла із сріблястим опушенням тергітів; досить довгий хоботок — 6,3—6,7 мм, який дає змогу брати нектар з квітів червоної конюшини й ефективно їх запилювати; ширину третього тергіта — 4,8 мм; довжину крила — 9,3—9,6 мм; кубітальний індекс — 2,3—2,6; дискоїдальне зміщення — не менше 80% позитивних випадків і не більше 5% негативних; вигнуту у 100% випадків форму задньої межі воскового дзеркальця 5-го стерніта; вагу при народженні 110 мг. Печатка меду переважно "суха".
Матки карпатських бджіл у період інтенсивної яйцекладки відкладають у середньому за добу 1500—3600 яєць і мають масу 230—360 мг. їх колір світло-каштановий, темно-каштановий і навіть чорний.
Карпатські чистопородні трутні відзначаються коричневим, рідше — сірим опушенням спинного щитка грудей.
Відселекціонованим карпатським бджолам властиві такі особливості: миролюбність, мала рійливість, відносно висока зимостійкість і стійкість до захворювання нозематозом, відносно тривалий віковий період льотно-збиральної діяльності, широка флороміграція, здатність збирати нектар з низькою концентрацією цукрів, вилітати за кормом з малою кількістю цукру в медовому зобику, збереження родиною льотної діяльності при відборі матки, активна відбудова стільників навіть при слабкому весняному медозборі, інтенсивний розвиток бджолородин і здатність ефективно використовувати медозбір. Результати виробничого випробування карпатських бджіл відселекціонованих ліній у різних кліматичних умовах України, Білорусії, Росії, Узбекистану та інших держав показали, що їх медова продуктивність змінюється від 30 до 80 кг і є вищою порівняно з місцевими та завізними бджолами.
Про високу медову продуктивність карпатських бджіл свідчать такі дані. За повідомленням М. А. Маяцкова (1980 p.), в умовах Волгоградської області пакетні родини зібрали по 61,7 кг меду. За нашими даними, пасічник М. Бунь в 1987 р. в умовах Миколаївської області зібрав по 70 кг, такі ж медозбори протягом ряду років мав Г. Кулешов з м. Черкаси. Відомі медозбори по 100—150 кг на родину в умовах Луганської, Волгоградської, Омської, Кемеровської, Новосибірської та інших областей.
Висока медова продуктивність, а також сильна зимостійкість, виняткова миролюбність, мала рійливість та інші цінні ознаки карпатянок показали, що вони у нас є найкращою породою для пакетного бджільництва. Такий висновок підтверджується наростаючим попитом протягом останніх 20 років на пакети з карпатськими бджолами і особливо з пасік Закарпаття, на більшості яких бджоли найпомітніше наближаються до чистопородних.
Високу оцінку дістали відселекціоновані бджоли Вучківського типу в науковців Словаччини і Чехії при їх порівняльному випробуванні, а потім багаторічному використанні.
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]В результаті спільної цілеспрямованої праці вчених різних наукових закладів, спеціалістів ВО "Укрбджолопром" і пасічників відселекціоновано, випробувано і масово репродукується чимало цінних ліній і типів карпатських бджіл, що відкриває широку можливість підвищення продуктивності бджільництва держави завдяки планомірному використанню бджіл міжлінійних гібридів, родини яких виділяються підвищеною на 20 і більше відсотків продуктивністю, і заміни бджіл безсистемних помісей на чистопородних.
Всё, что мне нужно в Карпатах! 
