... ділимося прислів'ями та приказками про життя, про тварин, взагалі про все ...

- что я написал? ...угадайте!..

Admin,
попить-поесть-поспать)

кубанец пише:

попить-поесть-поспать)

..."тепло" - думай до утра... - подсказка - тема "Пословицы и поговорки"

попили-поели-поспали))пьём-спим-едим)))думать не буду больше)))

кубанец пише:

думать не буду больше)))

Видел во сне кисель, так не было ложки. Лег спать с ложкой - не видел киселя))
всё больше нет терпения шукать ти пословицы))

кубанец пише:

всё больше нет терпения шукать

дайте напиться
а то так кушать хочется
что переночевать негде

ПРОЧИТАВ СЬОГОДНІ ПРИТЧУ,ДУЖЕ СПОДОБАЛАСЬ!


Первісток однієї багатої сім’ї приїхав додому в переддень отримання диплому. У їхній родині й серед знайомих було заведено вручати випускникові вищого навчального закладу подарунок.
Батько разом із сином відвідали найвідоміші автомобільні салони міста, і врешті знайшли найкращий автомобіль.
Юнак був певен, що в день, коли отримає диплом, перед його будинком стоятиме новеньке блискуче авто з баком пального.
Яким же було його здивування, коли у той довгоочікуваний день назустріч синові вийшов усміхнений батько із… книжкою в ручі. Це було Святе Письмо.
Хлопець із люттю відкинув книгу, і з того дня й слова не промовив до батька. За кілька місяців знайшов роботу у віддаленому місці.
Додому привела його лише вістка про батькову смерть.
Уночі, напередодні похорону, переглядаючи нотатки на письмовому столі батька, знайшов Святе Письмо – останній батьків дарунок.
Зворушений юнак розгорнув книгу, обережно здуваючи з неї пилюку. Між сторінками знайшов чек, датований днем отриманням диплому. Зазначена сума точно відповідала вартості вибраного колись автомобіля.

Немає користи від непрочитаної книги, що лежить на полиці, припавши порохом, але серед її сторінок можна знайти те, чого давно прагнемо.

Мудрая притча о том, как реагировать на зависть, злость и оскорбления окружающих.

Жил-был старый мудрый самурай. У него была группа учеников и он обучал их мудрости и боевому ремеслу. Однажды во время занятий к нему зашел молодой воин, прославившийся своей неучтивостью и жестокостью.

Его излюбленной тактикой был прием провокации: он оскорблял противника, тот выходил из себя, принимал вызов, но в ярости совершал одну ошибку за другой и проигрывал бой.

Так случилось и на этот раз: воин выкрикнул несколько оскорблений и стал наблюдать за реакцией самурая. Но тот невозмутимо продолжал вести занятие. Так повторилось несколько раз. Когда самурай никак не отреагировал и в третий раз, боец в раздражении ушел прочь.

Ученики внимательно и с интересом наблюдали за процессом. После ухода бойца один из них не выдержал:
– Учитель, зачем вы терпели его нападки? Нужно было вызвать его на бой!

Мудрый самурай ответил:
– Когда вам приносят подарок и вы не принимаете его, кому он принадлежит?
– Своему прежнему хозяину, – ответили ученики.
– То же касается зависти, ненависти и оскорблений. До тех пор, пока ты не примешь их, они принадлежат тому, кто их принёс.

Однажды осел одного крестьянина провалился в глубокий колодец. Пока хозяин думал, как ему поступить, несчастное животное начало издавать жалобные звуки. Наконец крестьянин принял решение, что осел уже старый, а колодец нужно было все равно закапывать в любом случае. И показалось ему, что не стоит тратить тех усилий ради того, чтобы вытаскивать оттуда старого осла.
Он пригласил своих односельчан помочь ему закопать колодец. Все дружно взялись за лопаты и принялись энергично забрасывать землю в колодец. Осел сразу же понял, к чему идет дело, и начал издавать страшный визг.
Затем, ко всеобщему удивлению, визг прекратился. После нескольких очередных порций земли, брошенных в колодец, крестьянин решил проверить и посмотреть, как там внизу. И он был крайне изумлен тем, что он там увидел.
С каждой новой лопатой земли, падавшей ему на спину, ослик проделывал что-то совершенно невероятное — он отряхивался и становился поверх сброшенной земли. Пока соседи продолжали забрасывать землю в колодец, животное каждый раз отряхивалось и становилось поверх упавшей сверху земли.
Очень скоро все удивились, потому что увидели, как ослик поднялся наверх, перепрыгнул через край колодца и умчался вдаль, как угорелый!
В жизни вас будет встречать много всякой грязи, и жизнь будет посылать вам все новую и новую порцию. Но всякий раз, когда на вас упадет новая порция земли, встряхнитесь и поднимайтесь наверх, и только так вы сможете выбраться из жизненного колодца.
Если не останавливаться и не сдаваться, то можно выбраться из самого глубокого колодца. Отряхнитесь и поднимайтесь наверх! . .

Аби день до вечора.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Аби шия, а ярмо буде.

Або будемо на Русі, або пропадемо усі.

Або пан, або пропав.

Або дома не бути, або волі здобути.

Апетит з їдою прибуває.

Баба з воза - кобилі легше.

Багатий, як циган на блохи.

Багато дива, мало млива.

Багатому й чорт яйця носить.

Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.

Батогом обуха не переб'єш.

Бачить кіт сало, та сили мало.

Без вірного друга - велика туга.

Без нашого Гриця вода не освятиться.

Без труда нема плода.

Береженого Бог береже, а козака шабля.

Битому собаці кия не показуй.

Біда біду тягне.

Біда помучить і мудрості научить.

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.

Близько лікоть, та не вкусиш.

Борода не робить мудрим чоловіка.

Боятися вовка - в ліс не ходити.

Брат мій, а хліб їж свій.

Брехливу собаку далеко чути.

Буває, що й корова літає.

Було б пшоно, а каша буде.

Було, та за водою пішло.

Велике дерево поволі росте.

В закритий рот муха не влізе.

Видно пана по халявах.

Виміняв шило на швайку.

Виріс, а ума не виніс.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Високо літає, та низько сідає.

Вище себе не підскочиш.

Від своєї тіні не втечеш,

Вісті не лежать на місці.

Вкрадеш голку, а потім корову.

В ліс дрова не возять.

В нього руки на всі штуки.

Вовка ноги годують.

Вода і камінь довба.

Ворона й за море літає, та дурна вертається.

Ворона вороні ока не видовбає.

В сім'ї не без виродка.

Всякому овочу свій час.

В тихому болоті чорти водяться.

В умілого й долото рибу ловить.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

В чужих руках завше більший шматок.

35 еврейских пословиц
1. С деньгами не так хорошо, как без них плохо.
2. Адам — первый счастливчик, потому что не имел тёщи.
3. Если проблему можно решить за деньги, это не проблема, это расходы.
4. Бог дал человеку два уха и один рот, чтобы он больше слушал и меньше говорил.
5. Да убережет тебя Бог от дурных женщин, от хороших спасайся сам!
6. Вошло вино — вышла тайна.
7. Бог не может быть везде одновременно — поэтому он создал матерей.
8. Не будь сладок — иначе тебя съедят. Не будь горек — иначе тебя выплюнут.
9. Бойся козла спереди, коня — сзади, дурака — со всех сторон.
10. Гость и рыба через три дня начинают попахивать.
11. Знания много места не занимают.
12. Лучше еврей без бороды, чем борода без еврея.
13. Человек должен жить хотя бы ради любопытства.
14. Глухой слышал, как немой рассказывал, что слепой видел, как хромой быстро-быстро бежал.
15. Бог защищает бедняков, по крайней мере, от грехов дорогостоящих.
16. Если бы благотворительность ничего не стоила — все бы были филантропами.
17. Когда старая дева выходит замуж, она тут же превращается в молодую жену.
18. Родители учат детей разговаривать, дети родителей учат молчать.
19. Издали все люди неплохие.
20. Может быть, яйца намного умнее кур, но они быстро протухают.
21. Мужчины больше бы сделали, если бы женщины меньше говорили.
22. Хорошо молчать труднее, чем хорошо говорить.
23. Плохая жена — хуже дождя: дождь загоняет в дом, а плохая жена из него выгоняет.
24. Мир исчезнет не оттого, что много людей, а оттого, что много нелюдей.
25. Господи! Помоги мне встать на ноги — упасть я могу и сам.
26. Если жизнь не меняется к лучшему, подожди — она изменится к худшему.
27. Какой бы сладкой ни была любовь, компота из нее не сваришь.
28. Когда нечего делать, берутся за великие дела.
29. Выбирая из двух зол, пессимист выберет оба.
30. Все жалуются на отсутствие денег, а на отсутствие ума — никто.
31. Кто детей не имеет, хорошо их воспитывает.
32. Лучше умереть от смеха, чем от страха.
33. Опыт — это слово, которым люди называют свои ошибки.
34. Седина — признак старости, а не мудрости.
35. Старея, человек видит хуже, но больше.

Если у тебя получилось обмануть человека, это не значит, что он дурак, это значит, что тебе доверяли, больше чем ты этого заслуживаешь.

Однажды к Учителю пришел человек и попросил научить его добиваться в жизни успеха. Мудрец заставил его залезть в бочку с водой и окунуться с головой. Затем он изо всех сил удерживал его голову так, что тот не мог подняться. Наконец с огромным усилием он встал, преодолев сопротивление, и вздохнул. ‘Что ты хотел, когда преодолевал моё сопротивление?’ — спросил мудрец. ‘Дышать’ — ответил ученик. — А что еще? — Больше ничего. — Вот это и есть сила единого желания. Сможешь так хотеть успеха, сможешь его достичь.

Якось учитель запитав своїх учнів: «Чому люди, коли сваряться, підносять голос?»

— Напевне, вони втрачають спокій, — припустили учні.

— Але навіщо підвищувати голос, коли інша людина — поруч? — запитував учитель.

Учні безпорадно стискали плечима. Їм це на думку ніколи не спадало.

Тоді учитель сказав:

— Коди люди сваряться й між ними наростає незадоволення, їхні серця віддаляються. А разом із цим віддаляються і їхні душі. Що сильніша образа та злість, то голосніше вони кричать. А що відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їхні серця перебувають зовсім поруч, а відстань між ними майже зникає.

— А що відбувається, коли людьми керує любов? — запитав учитель. — Вони навіть не розмовляють, тільки перешіптуються. Інколи й слів не треба — їхні очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють нас одне від одного, а слова, вимовлені гострим тоном, збільшують цю віддаль у багато разів. Не зловживайте цим, бо настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що шляху назад ви вже не знайдете.

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.
У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів'я є більш розгорнутими, ніж приказки.
[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Прислів'я та приказки про мову
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Краще переконувати словами, як кулаками.
М'які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Удар забувається, а слово пам'ятається.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Чиєсь одне слово губить діло.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Перше погадай, потім повідай.
Що кому треба, той про те й теребить.
Байка байкою, а борщ стигне.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний язик — голові не приятель.

Прислів’я та приказки про добро
Буде добре, як мине зле.
Будь добрим - бідним станеш.
Від добра ніхто не тікає.
Від добра добра не шукають.
Все добре, що добре кінчається.
Добре чути далеко, а зле ще далі.
Добре ім'я краще багатства.
Добре роби - добре й буде.
Добре треба шукати, а зло саме прийде.
Добрий, хоч до рани прикладай.
Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
Доброму всюди добре.
Добро пушить, а лихо сушить.
Зі всіма добрий - собі лихий.
Кого добро нагріє, той дуріє.
Як не було добра змалку, то не буде до останку.
Світ не без добрих людей.
Там добре, де нас нема.

Прислів’я та приказки про працю
Бджола мала, а й та працює.
Без діла жить — тільки небо коптить.
Без діла слабіє сила.
Без охоти нема роботи.
Без роботи день роком стає.
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без труда нема плода.
Будеш трудиться — будеш кормиться.
Губами говори, а руками роби!
Де руки й охота, там скора робота.
Для нашого Федота не страшна робота.
Діло майстра величає!
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре роби — добре й буде!
Добрий початок — половина діла.
Добра пряха на скіпку напряде.
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
За один раз не зітнеш дерева враз.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Кожна птичка своїм носиком живе.
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Лежачого хліба ніде нема.
Маленька праця краща за велике безділля.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На охочого робочого діло найдеться.
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не сокира теше, а чоловік.
Недаром говориться, що діло майстра боїться.
Печені голуби не летять до губи.
Під лежачий камінь вода не тече.
Поки не упріти, поти не уміти.
По роботі пізнати майстра.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Працює, як чорний віл.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.
Рання пташка росу оббиває.
Роби до поту, а їж в охоту!
Робить, як чорний віл.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Старається, як мурашка.
Того руки не болять, що уміють.
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
Труд чоловіка кормить.
Трудова копійка годує довіку.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто що вміє, то і діє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Чесне діло роби сміло!
Щира праця мозолева.
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як дбаєш, так і маєш.
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.

Прислів'я та приказки про природу та її явища
Природа одному мати, другому — мачуха.
Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Як небесна височина, так морська глибина.
За рідною землею і в небі скучно.
Високі гори мають глибокі доли.
Де високі гори, там глибокі доли.
Нема гори без долини.
З гори не треба пхати — само піде.
Гора з горою не сходиться.
Гора народила мишу.
З гори вскач, а на гору хоч плач.
І за горами люди живуть.
Поле має вуха, а ліс очі.
Поле бачить, а ліс чує.
Дай полю гною - дасть хліба вволю.
Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
Там того поля на заячий скік.
Хто полю годить, тому жито родить.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.

Пора до двора: сходить місяць і зоря.
Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
Зорі з неба здіймає.
Тільки зірок з неба не знімає.
Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.
Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.
Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.
Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.
Місяць — козацьке сонце.
Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.
Молодий місяць не всю ніч світить.

Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.
Після дощу і сонце засяє.
Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.
Зимове сонце, як удовине серце.
Блисне сонце і в наше віконце.
Засвітить сонце і в наше віконце.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Весняне сонце, як дівчини серце.
Доки сонце зійде, роса очі виїсть.
Досить одного сонця на небі.
Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.
І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.
І на сонці є плями.
Не маю ні від сонця, ні від місяця.
Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.
Після дощу сонце засяє.
Сонце — батько, місяць — вітчим.
Сонце блисне — мочар висхне.
Сонце - Бог, небо - не Бог.
Сонечко в дорозі не спіткнеться.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Сонце іде на літо, а зима на мороз.
Сонце на всіх однаково світить.
Сонце світить на добрих і злих.
Сонця в мішок не зловиш.
Сонця решетом не вхопиш.
Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.
Світить, та не гріє.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
Від своєї тіні не сховаєшся.
І найменший волос свою тінь кидає.
Нема тіні без світла.
Темно, хоч падай.
Темно, хоч очі виколи.
Темно, хоч татарву веди.
Темно в хаті, як у горобину ніч.
Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.

Глибока вода тихо пливе.
Тихо, хоч мак сій.
Від великої води надійся шкоди.
Сильна вода греблю рве.
Вода в решеті не встоїться.
Вода в одного бере, а другому дає.
На воді млин стоїть, та од води погибає.
Водою воду не загатиш.
Вчорашньої води не доженеш.
В глибокій воді — велика риба.
Глибока вода не каламутиться.
Де вода, там і біда.
З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.
Мала вода — великий шум.
Не в кожній воді мило розпуститься.
Не скрізь там вода, куди хилиться верба.
Прийшло з води, пішло з водою.
Тяжко плисти проти води.
Стояча вода — калюжа.
Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить.
Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.
Мала крапля великий камінь продовбає.
Аби вода, а жаби будуть.

Аби болото, а чорти найдуться.
Аби болото, а жаби будуть.
В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.
В тихому болоті чорти водяться.
Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.
Кому болото, а кому злото.
Ліпше своє болото, як чуже золото.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Хто обкидає болотом інших, у того руки брудні.

Море — рибальське поле.
В морі тому води багато, що її ніхто не п'є.
Жди з моря погоди, то роса очі виїсть.
Ложкою моря не вичерпаєш.
Не море топить кораблі, а вітер.
Ночвами моря не переплисти.
По морі плавав, а води не бачив.
Роздайся, море, тріска пливе.
Сім літ морячив і моря не бачив.
Хвали море, а держися землі.
Море перепливти — не поле перейти.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Хто переплив море, той знає горе.

Всі ріки до моря ведуть.
Глибока річка, як думка, йде спокійно.
Добре річці з потоками.
Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

Від вогню і камінь трісне.
Без вогню пече.
В вогонь за ним пішов би.
Вогонь вогнем не загасиш.
Вогонь — біда, і вода — біда, а без вогню і без води ще більша біда.
Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.
Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.
Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.
Вогонь — то брат води.
Вогонь - цар, а водиця - цариця.
Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому дає.
Вогонь з водою ніколи не погодиш.
Вогонь палить, вода студить.
Вода з вогнем не товариші.
З вогнем не жартуй.
З водою та вогнем не грайся.
З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи.
Вогонь — більший ворог, як вода.
В сіні вогню не сховаєш.
Вогонь кочерги не боїться.
В ополонці вогонь не страшний.
Вогню в шапці не гасять.
Гаси вогонь, поки не розгорівся.
З вогню та в полум'я.
У вогні залізо сталиться.
Вогню в полі далеко не занесеш.
Де руки гріть, там треба і вогню.
З одного поліна вогню не розломиш.
З сухого дерева добре вогонь класти.
Кого не пече, той не відсувається.
Кого не пече, тому не гаряче.
Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе.
Мокрого поліна вогонь не лиже.
На вогонь дров не наберешся, а на піт — сорочок.
На старому вогнищі добре вогонь розкладати.
Ні вогню, ні полум'я — тільки дим.
Проти вогню і камінь лютує.
Кого не пече, той не відсувається.
Кого не пече, тому не гаряче.

Багато диму — мало тепла.
Нема диму без вогню.
Де дим, там і вогонь.
Де вогню нема, там не куриться.
Головня мала, а диму повна хата.
Багато диму — малий вогонь.
Тікав від диму та впав у вогонь.
Під попелом жару не знати.
Із малої іскри великий вогонь буває.
І лід дасть іскру, як дуже потерти.
І найменша іскорка зродить най¬більший вогонь.
І в попелі іскра буває.
Не кидай іскри в солому: і сама згорить, і село спалить.
Без підпалу і дрова не горять.
Біля сухого дерева й сире горить.
Криве дерево горить так, як пряме.
Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять.
Коли дрова горять, тоді й кашу вари.
Що горить, то не мерзне.
Що має згоріти, то не потоне.
Що не горить, того не треба гасити.

Така погода, що хто вмер, той каятиметься.
Тиха погода, хоч мак сій.
Буде погода: насподі болото, а зверху вода.
Буде погода, як не потече зверху вода.
В часи погоди бійся великої води.
В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.
Після дощу буває ясна погода.
По бурі приходить гарна погода.
Погода — всім вигода, а сльота — всім гризота.
Погода: один день блисне, а сім день кисне.
Погода робить сіно, а час - гроші.
Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
Сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.

Буря і дуба звалить.
Блискавка блисне — й камінь трісне.
Буря в склянці води.
Чим більша буря, тим скоріш проходить.
Багато грому — мало дощу.
Грім б'є у високе дерево.
Грім такий, що хоч тури гони, то не почують.
Грім гучний, а дощик малий.
Де грім гуде, там мокне хтось.
Доки грім не гримне, баба не перехреститься.
До першого грому земля не розмерзається.
Звідки не візьми - грім серед ясного неба.
І в погоду часом грім ударить.

Вітер надворі — радість і горе.
Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє.
Вітер подме — і сліди замете.
Вітер не дме, то й очерет не шумить.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
З вітром прийшло, за вітром і пішло.
Кожний вітер по-своєму дме.
Як вітер не дме, то й листя не шелестить.
Південний вітер - бідний батько.
Посієш вітер - пожнеш бурю.
Тепер уже не тим вітром повіяло.
Хто вітрові служить, тому димом платять.
Натягай вітрила, поки вітер віє.
Не всякі сліди вітер піском заносить.
Вітер у кишенях свище.
Вітер у голові.
Вітра в полі доганяти.
Шукай вітра в полі.
Куди вітер, туди й він.
Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться.
Мені все вітер в очі - як вдень, так і вночі.
Валиться з ніг від самого вітру.
Верхове галуззя вітри ломлять.

Дощ упору — золото.
Від дощу — не у воду, від вогню — не в полум'я.
Від дощу під борону не сховаєшся.
Від дощу втік, а під ринву сховався.
З-під ринви та на дощ.
Дощ іде - гриби будуть.
Дощ у жнива — як п'яте колесо до воза.
Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.
Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.
Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть.
Із стріх не капає, коли дощ не падає.
Коробом сонце, ситом дощ.
Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
На дощі змокнеш і в плащі.
Чоловік - не глина, а дощ - не дубина, не розмочить і не поб'є.
Весною відро води - ложка болота, восени ложка води - відро болота.
Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота.
Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.
Як сіно косять, то дощів не про¬сять - самі йдуть.
Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.
Там такі дощі перуть, що аж клекотить.
Нехай іде дощ, наловим риби — буде борщ.
Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.
Вміє поміж дощ ходити.
Не все дощ іде, як гримить.

Без хмари дощ не приходить.
З великої хмари малий дощ.
Не кожна хмара приносить дощ.
Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться.
Зібралися тучки в кучки.
Бачить лиска, відкіль блиска, хвостом має, хмари не розмає.
Град аж стогне в хмарі.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
До завірюхи треба кожуха.
Це не те, що мете, а те, що віє.
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
Така благодать, що й світа божого не видать.
Мороз, аж іскри сиплються.
Мороз і залізо рве та на льоту птицю б'є.
Мороз не велик, та стоять не велить.
Мороз — не свій брат.
Мороз пішов поза шкірою.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.
Хто на морозі не бував, той і лнха не видав.
Уночі тріщить, а вдень плющить.
Багато снігу в році — багато хліба в тоці.
Нема снігу — нема сліду.
Сніг сипле мов з рукава.
Снігу надме — хліба прибуде, вода розіллється — сіна набереться.
Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.
Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.
Ще і в мишачу нірку навіє снігу.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане.
В ноги пече, а з носа тече.

Пар костей не ломить.
Зимове тепло, як мачушине добро.
Де тепло, там і добро.
Так тепло, як циганові під ятером.
Тепло, як у вусі.
В зимовий холод кожний молод.
Ні холодно, ні душно, як на святках у сіряках.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би.
Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.
Холодно, хоч собак ганяй.
Холод - не брат.
Холод не терпить голоду.
Що за холод, як козак молод.
В ліс не з'їздиш, то й на печі замерзнеш.
Казала баба: «Я на марець виставлю палець»,— та й у березні замерзла.
Мерзлякуватому й на печі холодно.
Обмок, як вовк, обкис, як лис, обмерз, як пес,— та все задурно.
Хто змок, той води не боїться.
Дрижаків наївся.
Краще почервоніти, як посиніти.
Кожух лежить, а дурень дрижить.
На кожусі лежав, від холоду дрижав.

Велике дерево поволі росте.
Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.
Ліс сам себе чистить.
Не привик ліс до наших коліс.
Слухай, діброво, що ліс говорить.
Під лісом живе, а соломою топить.
Що в лісі родиться, то в дворі згодиться.
Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.
Вітер ламає найбільше дерево.
Від одного удару дерево не падає.
Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай.
Дерево падає, куди хилиться.
Дерево криве, та яблука солодкі.
Одно дерево — то ще не ліс.
Криве дерево, але рівно горить.
Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.
Пізнати дерево по його плоду.
Сади деревину — будеш їсти садовину.
Де коріння, там і дерево.
Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.
Де верба, там і вода.
Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.
Аби дубки, а берізки будуть.
Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.
Дуб ламається, а лозина нагинається.
За одним разом дуба не зрубаєш.
І великий дуб від малої сокири падає.
Кожний дубок хвалить свій чубок.
Не вибереш дубинки без кривинки.
Смола до дуба не пристане.
Осика груш не родить.
Осика сама собі дме, сама горить, сама собі й воду носить.
Де дуби, там і гриби.
Де один грибок, там цілий вінок.
Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.
І гриба знайти треба мати щастя.
Коли грибно, то і хлібно.
Назвався грибом — лізь у кошик.
Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш.
Не тепер по гриби ходити, але восени, як будуть родити.
Про гриб не згиб.
З'явилися опеньки — літо закінчилося.

Прислів’я та приказки про розум, знання та уміння
Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати.
Борода не робить мудрим чоловіка.
В умілого і долото рибу ловить!
Вік живи — вік учись.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Вченому світ, а невченому тьма.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
Дивиться рідко, та густо бачить.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Знає, на чім світ стоїть!
Знання робить життя красним.
І з сивою бородою не все розум приходить!
І сила перед розумом никне!
Книга вчить, як на світі жить.
Кожна голова має свій розум.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Людей питай, а свій розум май!
Молоде орля, та вище старого літає!
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудрій голові досить два слова!
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
На те й голова, щоб у ній розум був.
Навчай інших — і сам навчишся.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука не йде на бука!
Наука не пиво: в рот не віллєш!
Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не краса красить, а розум.
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
Не перо пише, а розум.
Не питай старого, а бувалого.
Один розум добре, а два ще краще!
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
У сусіда ума не позичиш.
Усякому на старість розуму прибавиться.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учись змолоду — пригодиться на старість!
Учись — на старість буде як нахідка!
Розумний батько сина опитати не соромиться.
Розумний всякому дає лад.
Розумну річ приємно й слухать.
Розум — скарб людини.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила та розум — краса людини.
Сила уму уступає!
Скільки голів, стільки й умів!
Старого горобця на полові не обдуриш.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто добре учиться, той буде й добре робить.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Шануй учителя, як родителя!
Щастя без розуму — торбина дірява.
Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Що голова, то й розум!
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.
Яка головонька, така й розмовонька!
Які літа — такий розум!

Сказка про курицу с петухом и их находке

Шли петух с курицей и нашли зернышко.

– Пшеничное, сказала курица и клюнула. – Вкусно!

Прошли они дальше и увидели еще зернышко.

– Ячменное, – сказала курица и снова клюнула.

Прошли они еще дальше. Смотрят – в траве маковое зернышко чернеет. Клюнула курица – проглотила маковое зернышко.

– Очень вкусно. Говорит. – Жаль только, мало.

– Хватит тебе клевать. Я тоже есть хочу, – говорит петух. – Теперь все, что ни попадется, – мое!

Идут они по дорожке. А там возле собачьей конуры, между старой жестяной банкой и глиняным черепком что-то лежит.

– Погляди, говорит петух курице. – Что это такое?

Повертела курица головой в одну сторону. В другую. Поскребла землю лапой.

– Камешек, – говорит.

– Нет, – сказал петух. – Это что-то другое, не знаю только, что это такое.

– Нет, камешек, – упрямится курица.

– Никакой не камешек! Заартачился петух. От злости у него даже гребень покраснел.

– Не веришь – давай собаку из конуры позовем, пусть она скажет.

Вылезла собака из конуры, стала черным носом нюхать, принюхиваться, так что все песчинки вокруг на воздух поднялись, и говорит:

– По-моему, это кость!

– Какая там еще кость! У тебя одни кости на уме! – разозлился петух, и его красный гребень сделался совсем пунцовым.

– Не веришь – не надо, – обиделась собака. – Вон тут кошка по деревьям лазает. Позовите ее. Послушаем, что она скажет.

Позвал петух кошку. Подошла кошка. Краешком глаза опасливо на собаку поглядела. Толкнула находку мягкой лапой. Полизала розовым язычком и говорит:

– Это же яичко. Яичко маленькой птички. Сколько я их в гнездах перевидала!

– Тоже выдумала! «Яичко»! – вконец рассердился петух. – Сегодня уже поздно, но завтра я позову сюда старого индюка: он все знает. И он непременно скажет, что это такое.

Петух до того был сердит, что даже ужинать не стал и пошел спать голодный. Сидит он на насесте. Сна ни в одном глазу. И все о своей находке думает. А тут еще дождь по крыше забарабанил. Стучит дождь все сильнее и сильнее. И петуху уж вовсе не спится. Теперь у него новая забота: как бы ни пропала под дождем находка!

Лишь под утро заснул петух, да так крепко, что проспал зарю и не прокукарекал, как обычно. И вместе с ним проспали и куры, и утки, и гуси – все жители птичьей фермы. А об индюке и говорить нечего: он всегда любил поспать, особенно под дождь.

Утром петух растормошил индюка и зовет смотреть находку. Встрепенулся индюк:

– Ты что, не видишь – льет как из ведра! Я в ненастье не выхожу, стар стал, кости ломит. Подожди, кончится дождь, тогда и пойдем.

Ничего не поделаешь, пришлось петуху ждать, пока, наконец, не распогодилось. Лишь тогда согласился индюк выйти из птичника. Повел петух индюка смотреть находку, а с ними и куры, и гуси, и утки, и даже кошка на мягких лапах кралась сзади.

По мокрой траве, по глубоким лужам выбрались все на дорожку, подошли к собачьей конуре, смотрят – а на прежнем месте ничего нет!

– Ах, как жалко – закудахтала курица.

– Вот, говорит петух индюку. – Кто-то уже подобрал мою находку. И все ты виноват – поленился выйти!

– Постой, не петушись! – отвечает ему индюк. – Лучше посмотри внимательно сюда. Видишь? – Спрашивает индюк.

– Вижу, отвечает петух. – Растет что-то зеленое, но при чем здесь то, что я нашел? Это зеленый стебель с листочками, зелеными усиками, и красным цветком на макушке.

А вот при чем, – сказал индюк. Он был старый, умный и знал все на свете. – Это кустик фасоли. И вырос он не из камешка (тут курица нахохлилась и поглядела обиженно на индюка), и не из кости (на эти слова собака смущенно почесала лапой за ухом), и не из яичка (кошка зажмурилась, притворяясь, будто не слышит), а из фасолевого зерна!

– Так вот она какая моя находка! – закричал петух, взмахнул крыльями и громко-громко закукарекал от радости.

***Кто говорит, что счастье нельзя купить, тот никогда не покупал щенка.
*** Очень трудно изменить человека, особенно, если он воспитывался не под вкусы окружающих.
* * *Ничего страшного, если над тобой смеются. Гораздо хуже, когда над тобой плачут.
* * * Плохой танцор на шпагат не садится.
* * * Будильник — это бездушная замена петуху или желающему позавтракать коту.

ПРИТЧА
Маленькая девочка держала в руках два яблока. Её мама попросила ее:
"Милая, ты не могла бы дать своей мамочке одно из двух яблок?"
Девочка в течении нескольких секунд посмотрела на маму, а затем внезапно надкусила одно яблоко, а затем быстро другое.
Женщина почувствовала, как улыбка застывает на её лице и очень постаралась не показать своё разочарование. Она расстроилась, что её любимая доченька не пожелала с ней делиться.
И вдруг девочка протянула одно из укушенных яблок и сказала:
"Мама, возьми вот это, оно более сладкое!"
...
МОРАЛЬ: независимо от того, насколько ты взрослый, опытный и осведомленный человек, никогда не спешите судить других. Дайте им возможность объясниться. То, что вы видите, может быть очень обманчиво. Часто видя только общую картинку, мы заблуждаемся в истинных мотивах действий другого человека.

fixbook пише:

никогда не спешите судить других. Дайте им возможность объясниться.

...кратко и мудро...

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]