Черновицкая область, Путильский район.

В районе села Ростоки расположена одна из жемчужин Карпат — ландшафтный заказник "Буковинские водопады". Здесь, чуть в сторону от реки Черемош, по течению ее притоки Смугарив, расположен целый каскад водопадов. Вдоль 2-х километров сменяют друг друга сразу семь водопадов с разной мощностью и высотой — от 3 до 19 метров.

Хотинська фортеця: скарби і таємниці одного із найвеличніших замків України

Колись вона була одним із найбільших військових форпостів Османської імперії. Могутнім захистом українських земель. Тут відбувались великі історичні битви. За фортецю боролись князі та імперії, під її стінами гинули тисячі воїнів. Та війни і правителі все одно залишились в історії.
А Хотинська фортеця – і досі одна із найгарніших архітектурних пам’яток України.

В XI столітті на скелястому березі Дністра східно-слов’янські племена побудували “град” Хотин. Від Х до ХІІ століття місто встигло побувати у складі аж трьох князівств – Теребовлянського, Галицького і Галицько-Волинського.

На протязі багатьох століть на цих землях співіснували дві різних культури – мусульманська та християнська. Будівництво церков змінювалось спорудженням мечетей, на руїнах яких потім знову були церкви…

Кажуть, свого часу в одній із споруд замкового комплексу були навіть знамениті турецькі бані з басейном. І що ще цікавіше – тут розміщався справжній турецький гарем, де за легендою, тримали 30 дівчат.
Турецькі і польські вояки, козаки і гетьмани у різні періоди жили тут.

Отже, битим шляхом, через дерев‘яний міст ми потрапляємо в одне із найяскравіших історичних та архітектурних чудес України – Хотинську фортецю.

Якщо копнути 8 метрів углиб землі і 11 століть углиб історії – знаходимо дерев’яну Хотинську фортецю, яка передувала кам’яній. На древніх руських землях її спорудили східні слов’яни за князювання Володимира Святославича.

У середині XIII століття під час князювання Данила Галицького дерев’яні укріплення Хотинської фортеці були замінені кам’яними. У середині XIV століття Хотин увійшов до складу Молдавського князівства. Правитель Молдавії воєвода Стефан Великий в кінці XV століття розширив територію фортеці, збудував стіну висотою 40 м і товщиною 6 м. Замок був значно розширений у південному напрямку, підвищений рівень двору. Замковий двір ділився на дві частини: північний двір використовувався командуванням, південний – гарнізоном.

Між двома частинами замкового двору знаходиться палац коменданта, стіни якого викладені декоративною «шахматкою» червоної цегли та білокам’яних блоків, а прорізи вікон прикрашені пізньоготичним обрамленням з каменю.

У 1538 р. Хотинський замок захопили польські війська, під час штурму підірвано мінами південне прясло стіни. При молдавському господарі Петрі Рареші в 1541-1546 р. зруйновану частину перебудували, прясло стіни відсунули ще далі на південь, а в середині нової стіни влаштована в’їзна вежа.

У травні 1600 року після того, як війська правителя Валахії та Трансільванії Міхая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Мовила з родиною (дядько майбутнього київського митрополита Петра Могили), з оточенням і колишнім правителем Трансільванії Сигізмундом Баторієм (племінником польського короля Стефана Баторія) знайшов притулок в Хотинської фортеці, яка в той час була під владою Польщі.

Турки з 1711 р. почали широкомасштабні роботи по створенню зовнішньої лінії оборони, загальною площею в 22 гектари. Керували роботами французькі військові інженери. Нові зміцнення складаються з ескарпірованного камінням валу з бойовою терасою, широкого і глибокого рову і кам’яного контрескарпами.
У “турецький період” вали Хотинської фортеці були укріплені бастіонами і в’їзною баштами, яких було три.

Цікаво, що ще від часів, коли фортецю добудовували християни, на височенних стінах збереглись незвичайні символи. Вони добре помітні навіть зараз.Візерунки є різних видів – так звані вавілони (символи зодчої мудросі) та голгофи (символи святої гори). Ці символи були священними для християн, та турецька культура не змогла стерти їх з лиця будівлі. Для цього треба б було хіба руйнувати стіни.Вважалось, що так древні символи справді захищали Хотинську фортецю, надаючи їй сили від Всевишнього.

Привертає увагу і незвичайна пляма на одній із фортечних стін. Кажуть, її було помітно ще з XVIII століття. Про її походження вже складено багато легенд: і про те, що це сльози загиблої дівчини, і що саме у цьому місці була замурована людина під час будівництва. Насправді вологу пляму утворила олифа (такого висновку дійшли після експертизи). Більш раціональні дослідники схильні вважати, що дуже цікаве утворення виникло через селітру – складову пороху, який зберігався у замку.

У 1890 році поблизу Хотинської фортеці несподівано знайшли скарб. Це були різні монети із Саксонії, Тюрінгії, Чехії, Угорщини та інших країн. Більше тисячі старовинних монет, знайдених на українських землях, як би це дивно не було, зараз зберігаються у Санкт-Петербурзі.

Хотинська фортеця – одна з найяскравіших історичних та архітектурних пам’яток України. Тут настільки гарно, що відомі кінорежисери обирають саме Хотинську фортецю для історичного й художнього кіно.

Крім “Тараса Бульби”, тут знімалося багато фільмів, зокрема “Гадюка”, “Захар Беркут”, “Балада про доблесного лицаря Айвенго”, “Три мушкетери”, “Чорна стріла”, “Стара фортеця”, “Стріли Робін Гуда”.
Серед недавніх – екранізація кіностудією ім. Олександра Довженка твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика “Ясса”.

Легендарні фортечні стіни найкраще передають атмосферу історичних подій. Адже тут справді неодноразово відбувалися великі битви. Основні битви під Хотином відбувались у 1509, 1530, 1621 та 1673 роках.

Ще й сьогодні під замковими мурами можна легко натрапити на кулі від мушкетів чи козацькі люльки. А ще, кажуть, недалеко, пів товщею річкової води ховається справжній скарб часів Хотинської битви. Хто зна, може нам і справді колись пощастить знайти ці скрині із золотом, дорогоцінним посудом і цінною зброєю.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Чернівецька область, місто Хотин, вулиця Святопокровська, 40а

GPS:
48.52155 26.498634

Контакти:
Тел.: (03731) 229-32, (03731) 213-73, (03731) 213-86



Поради бувалого мандрівника:
Дістатися до Хотина без проблем можна як з Кам’янця-Подільського (25 кілометрів), так і з Чернівців (65 кілометрів)

День міста Чернівці відзначається в 1-у суботу жовтня.
Історична довідка про місто Чернівці.
Оборонне поселення на місці Чернівці, на лівому березі Прута, заснував у XII ст. галицький князь Ярослав Осмомисл. Фортеця з торговельно-ремісничим поселенням називалася Черн, або Чорне місто, мабуть, з-за чорних дерев’яних стін. Фортеця була зруйнована в 1259 році на вимогу татарського темника Бурундая.
Через часті паводки на низькому лівому березі Прута, нове місто було побудоване на високому правому березі. Після розпаду Галицько-Волинського князівства в середині XIV ст. Чернівці переходили до Угорщини, Польщі, поки в 1359 році вони не увійшли до складу Молдавського князівства.
Найперша письмова згадка про Чернівці була в грамоті про торгові привілеї, яку молдавський господар Олександр Добрий видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року.
Місто розташовувалося на перехресті торговельних шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року тут проводилися ярмарки. За часів Стефана Великого Чернівці вже були містом: в 1476 році відомий вже цілий адміністративний район - «Черновських держава»; в документі 1490 року Чернівці прямо іменуються містом - «от место от Черновцех”. У XV-XVI ст. місто кілька разів руйнувалося і прийшло до занепаду. Внаслідок чергової російсько-турецької війни 1768-1774 років Чернівці знову були зайняті російськими військами, а потім перейшли під владу Австрії. Революція 1848-1849 років в Австрійській імперії усунула національні обмеження, призвела до автономії краю і міста та до загострення політичного суперництва між українським і румунським населенням Буковини. Під час Першої світової війни Чернівці були тричі під російською окупацією.
В 1918-1940 роках цей край був під румунською владою.
У 1940 році, відповідно до положень Пакту Молотова-Ріббентроппа, Буковина була розділена на Північну, яка відходила до СРСР, і Південну, що залишалася у складі Румунії. Чернівці були зайняті Червоною Армією і увійшли до складу УРСР. У липні 1941 року місто було зайняте румунськими військами (що воювали на боці Німеччини) і адміністративно увійшло до складу Румунії. У березні 1944 року Чернівці практично без бою знову були зайняті Радянською Армією.
Міста обласного значення Чернівецької області: м. Новодністровськ, м. Чернівці.
Міста районного значення Чернівецької області: м. Вашківці, м. Вижниця, м. Герца, м. Заставна, м. Кіцмань, м. Новоселиця, м. Сокиряни, м. Сторожинець, м. Хотин.
В 2015 році День міста Чернівці припадає на 3 жовтня.