Ровенская область, Костопольский район.

Геологический памятник природы — каменные столбы, которые местами имеют высоту в несколько метров, каскадом спускаются к чаше, заполненной прозрачной и от того невероятно синей водой.

Тут ніколи не жили королі чи принцеси і не відбувались драматичні історичні події. Ця туристична пам`ятка заслужила визнання виключно своєю красою. Красою, створеною магією найвидатнішого у світі архітектора – Природи. А історію тут творять романтики. Щодня, ті, хто приїжджають сюди у пошуках кохання. Адже, кажуть, саме тут воно і живе. Блукаючи довгою доріжкою під алеями то зеленого, то багряно-червоного, то золотого віття. І якщо ви хочете знайти кохання – варто лише попросити, стоячи тут. Це місце так і називається – Тунель кохання.

Ботанічний феномен — «живий» зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев та кущів. Сплітаючись між собою гілками і листям, вони виглядають наче тунель точної арочної форми. Кажуть, арка має символічне значення. Ті, хто побував тут, розповідають про дуже сильну ауру, яку можна відчути. А колія на дві рейки – це ніби символ шляху для двох доль. Якщо самотня людина, стоячи у цьому тунелі, загадає бажання знайти свою половинку, воно обов’язково збудеться. Пари ж просять у долі вічного кохання. І справді, важко втриматись, щоб не загадати бажання, коли стоїш ніби посеред казки. Тут все здається якимось чарівним…

Розповідають, що ця історія трапилась на початку ХХ століття. Тоді колія, що вестиме із Оржева (сусіднє село) до Клевані була лише у планах. Спроектувати залізну дорогу у цій місцині було не так просто: потрібно було зносити багато будинків, розширювати роз’їзд. Несподівана ідея прийшла в голову молодому польському інженеру. Він запропонував прокласти залізне полотно навпростець – через ліс. Замовники проекту тоді не здогадувались, що для інженера це був просто найкоротший прямий шлях до коханої дівчини…

Вона жила у Клевані і ходила у православну церкву. Та на свою біду закохалась у польського католика (того самого інженера), чим не на жарт обурила батьків. Вони були категорично проти зустрічей пари.

Хлопець жив у Оржеві і приїжджав на таємні зустрічі з коханою на велосипеді. Коли ж сама доля підкинула шанс створити пряму дорогу між двома селами, він відчайдушно взявся за роботу.

Колія вийшла рівнесенька та пряма і виглядала вона неначе зелений тунель серед лісу. Щоб спілкуватись на відстані, закохані вивчили азбуку Морзе і вечорами з допомогою ліхтарів таємно посилали одне одному повідомлення, які світились зашифрованими зізнаннями. З допомогою біноклів в прямісінькому лісовому тунелі було чудово видно світлові знаки аж за три кілометри від парубка до дівчини. Його – від Оржева, а її – від Клевані. Отак вони і спілкувались, забуваючи про заборони батьків і не думаючи про те, що скажуть люди.

Та згодом життя розлучила їх, проклавши його дорогу назад у Польщу, а її – до серця іншого. Кажуть, кожен прожив щасливе життя, та до кінця пам’ятав романтичну історію своєї юності.

Насправді ж залізницю від сторонніх очей інженери сховали навмисне. Колись у довколишніх селах були військові бази, через що й вдалися до прийому маскування, засадивши дорогу лісом. Минав час, військові бази відійшли на другий план. Люди припинили обрізати дерева довкола колії, дозволивши природі самій господарювати у лісових володіннях. Рік за роком вона окутувала дорогу гіллям, доки не утворилась справжня жива печера неймовірної краси.

Це диво природи простягається на відрізку залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів, приблизно на 4 кілометри. Дерева й далі росли б, сплітаючи гілля щораз тісніше, якби їх не будив поїзд, який мчить по рейсах у напрямку місцевого заводу.

Та й саме містечко Клевань дуже красиве. Воно здивує вас своєю старовинною архітектурою. Зокрема, ранньобароковий Благовіщенський костел збудований ще Єжи Чарторийським. У центрі побачите уніатську церкву Різдва 1777 року із старою дзвіницею. Та найвизначнішою архітектурною пам’яткою є Клеванський замок. Його пов`язують з іменем князья Федора Чорторийського, луцького старости. У 1495 році він відбудував існуючу раніше фортецю, оточивши її міцними кам’яними стінами. Укріплення на високому березі річки Стубла дійшли до нас вже як руїни. Вони видніють здалеку двома кам’яними вежами «Пунтоне» та величним віадуком. Красиво, але якось трагічно. Бо давня історія вже надто сильно припорошена пилом забуття та байдужості.

Та за останні роки у Клевань навідується все більше туристів. Люди справді почали цінувати красу і багатство унікальних куточків України. Адже їх так багато – цікавих, дивовижно красивих, унікальних та незвіданих.

У клеванському Тунелі кохання вже безліч разів проходили найрізноманітніші зйомки. Кліпи, ролики, короткометражки, реклами. А минулого року японський кінорежисер Акійоші Імазакі навіть зняв тут повнометражний фільм. Прем`єра “Клевань, тунель кохання” відбулась 23.12.2014 на Ханойському міжнародному кінофестивалі. Кажуть, природні декорації для романтичної драми шукали по всьому світу. Але найкрасивіші знайшли тут, в Україні. Сама пам`ятка природи ніби є образним героєм стрічки, яка навіть названа його іменем.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Рівненська область, Рівненський район, смт Клевань

Контакти:
Група у соцмережах: vk.com/tunnel_of_love

GPS:
N: 50.750685 E: 26.044094

Поради бувалого мандрівника:
Потрапити у Тунель кохання можна різними шляхами. З Рівного у Клевань курсує маршрутка, яка так і називається. Можна доїхати поїздом у напрямку Луцька. Якщо їхатимете автівкою – із траси Рівне – Луцьк потрібно з”їхати на перехресті біля села Зоря. Знайти туристичну пам`ятку неважко. По дорозі ви обов`язково помітите вказівну табличку ” Тунель Кохання”.

День міста Рівне

День міста Рівне відзначається в останню неділю серпня.
Перша відома письмова згадка про місцевість, на якій зараз знаходиться місто Рівне, як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства, датована 1283 роком. Регулярно згадки починають фігурувати в історичних джерелах з XV століття.
З другої половини XIV століття цей населений пункт перебував під владою литовських князів. У 1492 році під час правління польського короля і великого князя Казимира Ягеллона місто отримує Магдебурзьке право. З 1518 по 1621 Рівне знаходилося у власності князів Острозьких. З 1569 року Рівне відійшло від Литви до Польщі.
У 1667 році в результаті Андрусівської угоди Рівне залишається під владою Речі Посполитої. У тому ж році в місті була епідемія чуми, у 1691 році його спустошила сильна пожежа.
У 1706 році під час російсько-шведської війни місто було зайняте військами Карла XII. У XVII-XVIII Рівне перебуває у володінні різних польських магнатів. З 1723 року - у володінні шляхтичів Любомирських.
З 1793 року відійшло до Російської імперії, отримавши статус повітового міста. У ході громадянської війни (з 1917 по 1920 р.р.) місто переходило з одних рук до інших.
З 1921 року по 1939 рік перебувало у складі Польщі як центр повіту Волинського воєводства.
У вересні 1939 року, відповідно до Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом, увійшло до складу УРСР у статусі обласного центру новоутвореної Рівненської області. 28 червня 1941 року було взяте вермахтом. З 20 серпня 1941 року до лютого 1944 було столицею німецького Рейхскомісаріату України. Потім було звільнене Радянською армією.
Зараз у місті Рівне працюють великі машинобудівні та приладобудівні підприємства. Також відомі своїми творчими успіхами Рівненський обласний музично-драматичний театр, Рівненська філармонія. Письменницька організація.