Примусове линяння цесарок
Примусове линяння цесарок уперше в Росії була проведена В. П. Юрченко на загорській білогрудій породній групі в 1977 р. в експериментальному господарстві ВНІТІП. Линяння викликали зоотехнічним способом через п’ять місяців від початку яйцекладки цесарок, лишивши їх корму на чотири дні, води — на три дні, зменшуючи світловий період у перші 30 днів линяння. Самцям проводили примусове линяння разом із самками. Вибраковка цесарок у період линяння складала 0,7 %, а за другий цикл яйцекладки — 1,5 %.У порівнянні з першим циклом продуктивності збереженість цесарок у другому циклі була на 1,4% вище. На початкову несучку за чотири місяці другого циклу отримано в середньому по 58,1 яйця, за п’ять місяців першого циклу — по 92,3. Вихід інкубаційних яєць після линяння підвищився на 12 % і досягав 93—98 %; на 15—18 % знизилась кількість незапліднених яєць (чого не було відмічено після примусового линяння курей), а також число завмерлих і задохликів у процесі інкубації. У результаті виводимість яєць, знесених у другому циклі несучості, підвищилась на 28 % у порівнянні з виводимістю яєць першого циклу. Необхідно відмітити виключну якість інкубаційних яєць другого циклу несучості. Високі показники отримані і при вирощуванні потомства від переярих цесарок.
Таким чином, яйценосність, заплідненість, виводимість яєць, життєздатність потомства свідчать про доцільність застосування примусового линяння і в цесарківництві. Це дозволяє значно збільшити продуктивність цесарок і ліквідувати сезонність у виробництві м’яса.
Із наведених матеріалів можна зробити висновок, що примусове линяння птиці є необхідним технологічним прийомом у практиці племінного та промислового птахівництва, ціль якого — забезпечення цілорічного виробництва інкубаційних яєць і, відповідно, м’яса при мінімальних затратах.