Охотничий замок Шенборнов

Есть в Закарпатье одно место, изумительной красоты замок Шенборна.
Расположено оно вблизи поселка Чинадиево между городами Мукачево и Свалява.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Здесь находится прекрасно сохранившийся охотничий замок Шенборнов, сегодня более известный как санаторий «Карпаты».
А начиналось все с простого деревянного домика, построенного в 1840 году в урочище Берегвар, входившем во владения графов Шенборнов.
Владельцы этих мест, весьма сильно любящие охоту, частенько наведывались сюда со своими гостями.
Вот и было решено построить здесь охотничий домик, которому в дальнейшем суждено было преобразиться в одну из архитектурных жемчужин Закарпатья.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

В 1890 – 1895 годах графом Бухеймом Шенборном на месте деревянного домика был возведен замок.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Охотничий замок Шенборнов

Замок Шенборнов, как и многие европейские замки того времени, имел так называемую астрономическую структуру.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

В нем количество окон — 365 — отвечает количеству дней в году; 52 комнаты отвечают количеству недель, а 12 входов — количеству месяцев.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Замок построен из кирпича и покрыт фигурной черепицей. В архитектурном отношении замок близкий по типу французским ренессансным замкам времен знаменитых «мушкетеров».

Вычурность 4 разных по формам башен и ренессансных фронтонов, разномасштабность крыш и их конструкций — все это способствует тому, что каменная масса теряет свой вес, как бы вырастает из своего природного пьедестала, склона горы.

Поэтому замок не является чужим в природном своем окружении.

Внутреннее убранство тоже поражает своей красотой: роскошные камины, деревянные лестницы, геральдические львы.

Окна часовни, расположенной на втором этаже замка, украшены изумительными витражами — гербы с коронами и крестами. Двери подъездов и окна над ними украшены витражами на библейские темы. Замок расположен в центре чудесного английского парка, который занимает 19 га.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Охотничий замок Шенборнов

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Место для сооружения замка было выбрано настолько удачно, что окрестный ландшафт при устройстве замкового парка не нужно было менять.

В парке собраны декоративные деревья из многих стран мира.

Здесь произрастает более 40 видов растений, среди которых самшит, катальпа, канадская ель, японская вишня, розовый бук и масса других ботанических жемчужин.

Планировка парка выполнена очень удачно, расположение деревьев гармоническое, каждая группа деревьев на фоне соседних еще сильнее демонстрирует свою красоту и более четко подчеркивает прелести соседней группы.

В парке расположен пруд, очертания которого в точности повторяют границы империи Габсбургов (Австро-Венгрии).

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

В саду также находится «Источник молодости и красоты» с целебной водой.

Слава о красоте этого замка разносилась далеко за пределы Закарпатья.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Охотничий замок Шенборнов

В 1938-1939 году замком заинтересо- вался даже такой «ценитель искусств», как рейхсмаршал люфтваффе Герман Геринг.

Представителями Геринга велись переговоры с владелицей замка графиней Шенборн-Бухгайм о его приобретении, а также с правительством Карпатской Украины в лице Августина Волошина, однако в продаже замка было отказано.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

С 1946 года на территории замкового комплекса начал свою работу санаторий «Карпаты».
Он расчитан на 650 мест, имеет три спальных корпуса, один из которых — в замке, водолечебницу с ванным отделом и закрытым плавательным бассейном, концертный зал, дендрарий с источником «Красоты».
Санаторий специализируется на лечении больных с патологией сердечно-сосудистой и нервной систем. Функционирует реабилитационное отделение для постинфарктных больных.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Оленяча ферма...Закарпаття.Хустський р-н.с.Іза

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

бригадирь пише:

Оленяча ферма...Закарпаття.Хустський р-н.с.Іза

красота!!!!

На Закарпатті фермер з Німеччини відроджує популяцію буйволів

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Закарпаття ,Мукачево,торговиця. 1927 рік

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Закарпатская область, Мукачевский район. Расположено глубоко в лесу на расстоянии четырех километров от села Синяк.

Озеро вулканического происхождения, в нем есть 2 воронки — считается, что это кратеры древнего вулкана, заполненные водой. Его питает серный источник. На плавающих стеблях камыша оседает сера. Она дает синевато-голубой оттенок воде, от чего и пошло название. Вода в Синем озере насыщена сероводородом, поэтому в ней не водятся ни рыбы, ни земноводные, ни насекомые.

Долина нарцисів – один з найкрасивіших куточків України, жива легенда Закарпаття

В урочищі Кіреші між річками Тиса та Хустець знаходиться унікальна долина. Один раз на рік вона перетворюється на справжнє диво. На зеленому оксамиті трав сходять мільйони білих зірочок диких нарцисів. Легким квітковим туманом вони вкривають підніжжя карпатських гір, створюючи просто дивовижної краси картину.

Карпатський біосферний заповідник належить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Він розкинувся на площі майже 54 тисяч гектарів. Це діброви, ліси і праліси, збережені від людського впливу у своїй первозданній красі. Тисячі видів тварин і рослин є жителями цього оазису природи східних та центральних Карпат. Це особливий мікроклімат з дуже рідкісними рослинами і старезними деревами, поміж яких бродять ведмеді, рисі, лісові коти. У складі заповідника – відомі всім Чорна гора і Мармарош, це Вулканічні Капати з альпійськими луками та десятками гірських річок.

Та справжньою перлиною заповідника є легендарна «Долина нарцисів».
Унікальний природний об’єкт, який не можна побачити більше ніде у світі. Щороку сюди з’їжджаються тисячі туристів з України та закордону. Щоб побачити диво цвітіння дуже красивої рідкісної квітки, занесеної до Червоної книги. Трапляється ця подія щороку і триває приблизно з кінця квітня до середини травня. Важливо не пропустити саме той час, коли квіти буяють у всій своїй красі.

У Долині нарцисів поширений вид дикий вузьколистий нарцис, він є підвидом поетичного нарциса (Narcissus poeticus). Насправді це високогірні рослини. Та щоб побачити карпатську квіткову долину, не потрібно підніматися у гори. Вона знаходиться у доступному місці, на висоті всього 200 метрів над рівнем моря. Як трапилось, що високогірні квіти обрали собі долину? Вчені пояснюють, що під час Льодовикового періоду з гір почав сповзати величезний пласт землі разом із родючими породами. А коли зійшов лід, в долину почали стікати численні потоки води, які підживляли рослини. Тому гірським нарцисам і вдалося акліматизуватися в низовині.

А от схожі нарцисові масиви ростуть, наприклад, у Альпах, гірських районах Балканських країн та Румунії. Однак вони є значно меншими і шукати їх треба високо у горах (для порівняння, приблизна висота 2 тисячі метрів над рівнем моря). Тож природа щедро наділила Україну.

Всього у Долині нарцисів зростає понад 400 видiв рослин. Та найкрасивішою квіткою є саме нарцис. На превеликий жаль їхня популяція за останні роки почала зменшуватись. Доклались до того люди, які попри заборону зривали квіти, але головною причиною є зміна клімату і складу ґрунтів.

Загалом існують десятки тисяч сортів декоративних нарцисів і всі вони є отруйними. Давні римляни вважали нарцис квіткою переможців, у грецькій культурі він символізував смуток і смерть. Білі пелюстки, гофрований привіночок з червоним краєм і струнке стебло з довгими вузькими листками – урочистість і водночас якийсь смуток краси цієї рослини люди помічали здавна. Отруйна квітка із дурманливим запахом зачаровує своєю холодною ніжністю. Описаний Овідієм у «Метаморфозах» міф про Нарциса зробив її символом людської самозакоханості.

Карпатська Долина нарцисів теж має свою легенду.
У князя, що мешкав у старому Хустському замку, була красуня-донька. Дівчину, яка от-от мала досягти повноліття, звали Руся. Коли День народження настав, батько влаштував великий бенкет, накликавши в замок знатних вельмож і городян. Гості принесли дорогі подарунки, та був серед них і особливий, який сподобався князівні найбільше. Велика красива ваза, на якій, наче живі, мерехтіли квіти граціозного білого нарциса. То був подарунок від гончара Іванка. Закохані таємно від всіх зустрічались мало не щодня. А місцем побачень була мальовнича долина біля високих гір.

Одного дня князь таки довідався про побачення Русі та Іванка. Розлючений, він вхопив подаровану вазу і жбурнув її до низу з гори. Дрібним дощем розсипалась ваза, розбита об камінь. А на ранок у долині під горою почали сходити білі квіти, схожі на зірки синього неба на фоні зелені трави.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
Місто Хуст, Хустський р-н, Закарпатська обл.

GPS:
48°11’01.6″N 23°21’32.9″E

Контакти:
Хустське відділення Карпатського біосферного заповідника

Сайт:
cbr.nature.org.ua

Телефон:
+38 (067) 300-66-00, +38(067)310-35-16

Поради бувалого мандрівника:
Отримати оперативну інформацію щодо цьогорічного періоду цвітіння нарцисів можна за наведеним вище телефоном заповідника. У місті Хуст та на його околицях чудово розвинена інфраструктура. Тому, коли приїдете до Долини нарцисів, вам буде де зупинитись. Вхід на територію платний.

Надзвичайно цікаве, колоритне містечко Мукачево розкинулось у самому центрі мальовничого Закарпаття. Тут, на старій 68-метровій горі, яка колись була вулканом, височить дивовижна фортеця. Держави, імперії, повстання, інтриги та чвари, штурми і облоги – це історія замку Паланок. Величної і неприступної фортеці, яка назавжди залишиться однією з найкрасивіших історико-архітектурних пам`яток Закарпаття.

У VІІ столітті ці території були заселені племенами білих хорватів. Кажуть, саме вони побудували на місці замку перше дерев`яне укріплення. Та вже через 300 років після хорватів на мукачівські землі прийдуть угри. Військо Угорського королівства захопить все Закарпаття. І майже тисячоліття їхні нащадки житимуть тут.

Дерев`яний замок, зведений не пізніше IX століття, з часом укріпиться каменем, а згодом і повністю стане кам`яним. То буде вже кінець XІV століття. Час, пов’язаний з іменем князя Федора Корятовича. Його пам’ятник сьогодні можна побачити на подвір`ї замку (а потримавшись за вказівний палець, який виблискує вже відшліфованою бронзою – загадати бажання). Саме цей литовсько-руський князь удостоївся часті стати вічним охоронцем замку Паланок. Адже він звів перше повністю кам`яне укріплення.

За 18 років свого господарювання у Мукачівській фортеці Федір Корятович спромігся збудувати великий двір – Верхній кам’яний замок.Середній і Нижній замки (та ще зовнішнє оборонне кільце) будували Дєрдь Ракоці та його дружини Жужана. Для цього спеціально був запрошений найвідоміший на той час французький архітектор Себастьян де Вобан – найкращий знавець фортифікаційної справи, міністр оборони Франції. Він зробив замок справді неприступним. Важко уявити, але товщина деяких стін сягала 18 метрів.

Загалом замок складався із чотирьох терас, на яких розташовувались Передворотній, Нижній, Середній та Верхній замки. Кожен із чотирьох був на різній висоті, тому за необхідності міг оборонятися самостійно. Назва замку Паланок походить від укріпленого навколо нього в глибокому водяному рові частоколу-паланку. І зараз потрапити всередину можна лише, перейшовши дерев’яний міст. Викопаний довкола глибокий рів служив колись лінією оборони фортеці.

Перше велике подвір`я в оточенні стін із невеликими напівкруглими віконцями називається Середнім двором. Виявляється, тут мешкали солдати. У казармах їх розміщали на різних рівнях – залежно від величини зарплати і звання можна було жити вище, або нижче. Верхній замок, який називають серцем Паланки, був збудований як вежа-донжон, оточена фортечною стіною з круглими баштами по кутах. Нижній замок, який мав великі ворота, охороняли два могутні кулеподібні бастіони. Тут знаходилася сторожа.

Справжньою легендою замку Паланок є старий 75-метровий колодязь. Федір Корятович наказав викопати його просто посеред скелі. Сягаючи своєю глибиною річки Латориці, колодязь зменшував або збільшував рівень своєї води відповідно до річкових течій.

Отримавши у пожиттєве володіння Мукачівську домінію, Федір Корятович вирішує зробити своєю столицею красиве містечко на річці Латориця. Зводить тут замок і засновує Свято-Миколаївський монастир. Святиня із бібліотекою досить довго була головним культурним центром Закарпаття. Князь добре господарював у краї, вкладав гроші у розвиток культури, зводив монастирі. Аж поки не помер та не був похоронений у місцевому соборі. Його дружина Ольга залишилась жити уфортеці. А коли померла й сама, передала замок у руки угорської влади. Від тоді мальовничі володіння успадковувались почергово різними представниками угорської корони.

У 1526 році Угорщина була розділена на три частини. І однією з них було новоутворене королівство Трансільванія. Наша Мукачівська фортеця стає одним з найважливіших оборонних пунктів королівства. Цікаво, що Трансільванія називалась ще Семиграддям. Знак королівства у вигляді зірки ще й зараз можна побачити на стінах Середнього замку. Але зірка восьмикутна. Справа у тому, маючи сім міст, Трансільванія хотіла приєднати ще й восьме (та цього зробити так і не вдалось), і тому зображалась саме восьмигранна зірка.

Важливий період в історії фортеці пов`язаний з давнім трансільванським родом Ракоці (який, до речі походив від Влада III Дракула). Напис угорською Rakoczi Ter «Площа Ракоці» і зараз можна побачити між другим і третім поверхами замку. Ця казково багата династія правила тут більше ста років, передаючи владу з покоління в покоління.

Тих, хто не сприйняв принесені на Закарпаття турецькими завойовниками культуру і релігію, називали каруцами. Саме Ракоці завжди були ватажками куруців. Ілона Зріні – вдова Ференца Ракоці І стала справжньою легендою угорського визвольного руху. Відома тим, що змогла самотужки тримати оборону замку Паланок під час габсбурзької облоги аж три роки. І хто зна, скільки ще протрималася б хоробра і дуже розумна жінка, до кінця віддана своїй справі, якби не зрада найближчого оточення. У замковому колодязі отруїли воду, позбавивши оборонців можливості воювати далі. (Пам`ятник Ілоні Зріні та її сину Ференцу (який став ватажком повстанців) можна побачити у верхній частині замку Паланок).

У XVІІІ столітті замок належатиме вже Австрійській імперії. Закінчиться час князів і королівських династій. Австрія вирішує влаштувати тут в’язницю із жорстоким режимом для політичних злочинців. Цікаво, що за більш як 100 років жодній людині не вдалось звідти втекти.

Від початку ХХ століття до його середини Закарпаття входило вже до складу Чехословаччини. А далі (майже до завершення Другої світової війни) – до складу Угорщини. На щастя, від воєнних дій замок не постраждав. Радянська ж влада розмістила тут сільськогосподарське профтехучилище. У Середньому дворі тепер жили не солдати, а звичайні студенти ПТУ. У Верхньому – проходило їх навчання.

З 1989 року Верхній замок Паланка став Мукачівським історичним музеєм. Тоді експозиції розміщались всього у кількох кімнатах.

У роки незалежності замок стає добре відреставрованою архітектурною пам’яткою з експозиційними залами, які займають понад 2500 кв. метрів. Тут діють виставки сучасної скульптури, живопису, представлена етнографія та побут мешканців міста і Закарпаття. У картинній галереї музею експонуються полотна видатних українських, угорських, польських живописців, колекція ікон 16-19 століть.

Можна довго блукати доріжками та сходами замку. Відвідати старовинні винні підвали, побачити незвичайні експонати виставок, помолитись у невеличкій церкві, розташованій всередині. Милуватись чудовим краєвидом із замкової гори.

Бувають дні, коли тут особливо красиво. Усе подвір`я замку наповнюють чарівні акорди скрипок. Щовихідних сюди приходять місцеві музиканти та творять дивовижні мелодії. Та музика ніби переносить вас углиб століть…

Тут багато туристів у всі пори року. Щоб прогулятись замковими подвір`ями, з усіх околиць приїжджають наречені. Одягти пишне святкове плаття чи костюм та відчути себе середньовічними вельможами вам запропонують працівники місцевих крамничок.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
пров. Куруців, місто Мукачево, Закарпатська область

GPS:
48°25’50”N, 22°41’15”E

Контакти:
Сайт замку: [Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]
Замок у 3D: [Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Поради бувалого мандрівника:
Туристи розповідають, що найкраще їхати в Мукачево навесні, або за ранньої осені: коли цвітуть дерева чи золотиться листя. Влітку у замку Паланок найчастіше бувають натовпи туристів. І хоч сьогодні пам`ятка у чудово збереженому стані, все ж досі тривають реставраційні роботи. Тому не всі приміщення можуть бути відчинені для відвідувачів.

Найкрасивіше озеро України – карпатський Синевир.

Гірські схили ще й самі дрімають, поколисуючи сонні смереки. Та зів’ялі від осені кущі папороті вже проймає ранковий озерний туман. Ліс обережно вдихає його, смакуючи холодний ще запах справжньої весни. А там далеко, за деревами, у найтихішому місці, зачаїлась голуба безодня. То Синевир. Він знає, що не довго вже спати Карпатам, знає, скільки ще днів до тепла. Він глибокий і древній. Він таємничий і, мабуть, навічно нерозгаданий у безкрайності своїх вод, що кануть у надра гірські. Що там, у тій воді, звідки вона взялась? Чи то все сльози юної Сині? То ж вона, разом із коханим, залишилась назавжди стояти тут на березі…

Озеро Синевир належить до семи природних чудес України. Кажуть, воно утворилось приблизно 10 тисяч років тому. Тоді бистрі річкові води стримали гори, перегородивши їм шлях на тому місці, де згодом утворилось озеро.

День за днем, не зупиняючись, переливають свої потоки у Синевир чотири джерела. Прозорі і цілющі. Розлили плесо аж на 7 гекарів. А посередині нього, наче зіниця ока, видніє невеличкий острів. Не дарма Синевир називають Морським оком Карпат. Голубою перлиною із висоти пташиного польоту видніє воно поміж гущі соснових лісів.

Диво природи під назвою Синевир заховалось у горах на висоті майже тисячі метрів над рівнем моря. 22-х метрів сягають глибини озера. Глибшу північну та мілкішу південну частину розділяє підводний кряж. Цікаво, що Синевир ніколи не виходить зі своїх берегів – ні за бурхливих паводків, ні у час танення гірських снігів.

У дзеркалі Синевиру чарівливо відбивається вся врода Карпат. Вічна тиша і холодний спокій заколисують тих, хто спостерігаючи з берега, милується їх красою. Купатись у озері не можна. Та й сама природа застерігає сміливців, зберігаючи холод води навіть у найспекотніші дні літа.

Зелені праліси довкола Синевиру – Національний природній парк, що оберігає унікальні види флори і фауни. Це край недоторканої лісової природи. Тут ростуть старі 150-літні сосни і смереки. А 38 видів рослин і 20 видів тварин занесені у Червону книгу України. В озері плаває форель: озерна, струмкова і райдужна. А берегами бродять ведмеді, шукаючи поміж кущами ягід.

На березі Синевиру ви побачите дві статуї. Височенні дерев’яні Синь і Вир – символи невмирущого кохання, що колись розлилось соленими струмками посеред карпатських схилів.

Води Синевиру прозорі, наче дівочі сльози. Правда, адже їх наплакала молода Синь. У тузі за своїм коханим дні і ночі сумували її очі такі ж голубі, як те плесо. Синь була дочкою багатого графа. Того, який володів тутешніми горами і людьми. Люди працювали на графа, випасаючи овець та заготовляючи ліс.

Якось в погожий весняний день взяв батько Синь з собою на полонину. Поки той розмовляв з дроворубами, дівчина милувалась красою лісу, прогулюючись галявинами. Збираючи квіти, вона заходила все глибше у лісову гущу. Аж раптом почула чарівливий звук сопілки. То грав молодий Вир.

На свою біду графська дочка закохалась у простого пастуха. Коли багач про те довідався – розгнівався сильно і заборонив Сині зустрічатись із хлопцем. Та вона не послухала батька – кохання було сильнішим. Граф, не довго думаючи, наказує вбити хлопця. Чоловіки, вислідивши Вира, скинули на нього з висоти тяженний камінь. Не відаючи про злий намір, Синь прийшла на місце зустрічі, та застала коханого вже мертвим. Вона плакала довго і тяжко, раз у раз припадаючи до тіла Вира. Сльози дівчини вилились синім озером, а камінь, що приніс смерть, досі видніє островом посеред нього.

Так розповідає відома гуцульська легенда – красива, наче казка і давня, наче довколишні ліси. Та озеро Синевир насправді одне із найгарніших в Україні. Перлина Карпат, яку обов’язково треба побачити хоч раз у житті, щоб відчути всю красу цього краю. Яскраву і пахучу влітку та заворожуюче-спокійну, кришталеву, наче гірське повітря – взимку.

Дивовижна, надзвичайно мальовнича, первозданна природа довкола створює справді унікальну атмосферу, яку просто таки неможливо забути.

Для тих, хто зібрався в дорогу:

Місце знаходження:
село Синевирська Поляна, Міжгірський р-н, Закарпатська обл.

GPS:
48°37’0″N 23°41’2″E

Контакти:
Сайт: [Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Поради бувалого мандрівника:
Інфраструктура поблизу озера не надто розвинена. Тут не побачите розкішних готелів з басейнами, та цілком пристойний нічліг можна замовити. Є й гуцульська Колиба. Можна скуштувати традиційного банушу, покататись верхи на коні, зробити фото на пам’ять у гуцульському одязі.
Неподалік озера можна просто розбити намет.

День міста Ужгород відзначається в 1-у неділю жовтня. 893 рік є роком заснування цього славного міста.
Ужгород - адміністративний центр Закарпатської області та Ужгородського району, а також історичний центр Закарпатської України, розташований на самому кордоні зі Словаччиною.
Перший камінь був закладений на вулканічній горі для будівництва замку. Згодом цей замок переріс у мальовниче місто, що потопає в красі будівель і зелені садів.
«Ужгородом» місто вперше почали називати відносно недавно, у середині XIX століття. До цього, з часу своєї першої згадки і фактично до кінця Першої світової війни, коли Закарпаття відійшло до Чехословаччини і нова влада вирішила слав’янізувати назви міст і сіл краю, воно звалося Унгвар.
Найбільш правдоподібною здається та версія, відповідно до якої назва міста походить від річки Унг на берегах якої виросло поселення. Друга частина назви походить від угорського «вар» і перекладається як "укріплення, фортеця, замок», а значення слова «унг» не дає спокою історикам уже понад сто років. За однією з версій «унг» - слов’янське слово, що означає «швидкий», за іншою - «вода, річка» тюркською.
Міста обласного значення Закарпатській області: м. Берегове, м. Мукачеве, м. Ужгород, м. Хуст, м. Чоп.
Міста районного значення Закарпатської області: м. Виноградів, м. Іршава, м. Перечин, м. Рахів, м. Свалява, м. Тячів.
В 2015 році День міста Ужгород припадає на 4 жовтня.